В практиці поточного статистичного регулювання процесу використовують так звані контрольні карти. На підприємствах використовують такі різновиди поточного статистичного контролю:
1) спосіб контрольних діаграм для статистичних параметрі» якості продукції;
2) спосіб контрольних діаграм для індивідуальних значень якості в пробах;
3) спосіб сортування деталей на групи.
Процедура поточного регулювання процесу полягає в тому, що якість (розмір або інші ознаки) вимірюються точно і дині кожної вибірки заносяться в контрольну карі у. Для кожної вибірки визначається середня арифметична величина заміряно ознаки і отримані значення відмічаються точками на контрольній карті, побудованій за певними правилами. На карті наносяться лінії, які відповідають верхній і нижній технічним границям поля допуску і дві границі регулювання — нижня і верхня. Попадання значення параметра за границю регулювання означає наявність відхилень, то виходять за границі допуску, тобто свідчить про присутність в партії дефектних виробів. Інколи, окрім границь регулювання, наносять ще дві границі попередження, які свідчать про настання наступаючого розладу процесу. За характером розміщення точок, що наносяться на графік, можна окремі порушення в процесі вияснити і ліквідувати до появи браку.
У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість — комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції.
В історії розвитку систем якості, мотивації можна виділити п’ять етапів підходу до якості. Розвиток якості в Україні, у відмінності від інших країн, розпочався порівняно недавно. Це дозволило врахувати досвід інших держав, що досягли значних успіхів на цьому шляху.
Успіх організації значною мірою визначається якістю товарів та послуг. Інакше кажучи, для досягнення успіху в своїй діяльності організація має забезпечити конкурентноздатну якість та конкурентноздатну ціну на свої товари і послуги.
Система менеджменту якості організації базується на застосуванні процесного підходу. При цьому діяльність організації розглядається як керований процес, у якому вхідні матеріальні й інформаційні потоки перетворяться у вихідні потоки продукції.
Для забезпечення заданої якості нових виробів вивчають і організовують надійну базу постачання їх виробництва необхідною сировиною, матеріалами та комплектувальними виробами. Партнери чи постачальники вихідних матеріалів мають бути надійними, забезпечувати не тільки якісну продукцію, але і своєчасно та відповідно до встановлених сторонами термінів. Основним правилом, а не гаслом, у виробників виробів має бути «якість понад усе».
Контроль якості — складова частина управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості. Контроль якості – процес моніторингу конкретних результатів проекту для визначення, чи задовольняють вони відповідним стандартам, а також способів запобігання випадків незадовільних показників.
Контроль якості здійснюється впродовж усього життєвого циклу проекту. Стандарти якості охоплюють проектні процеси і цілі проекту. Проектні результати включають кінцеві продукт(и) та результати процесу управління проектом, такі як витрати та виконання графіка (календарного плану) проекту. Контроль якості також може включати дії із запобігання випадків незадовільного виконання проекту.
Організація технічного контролю якості на підприємстві здійснюється відповідно до „Типового положення про відділ технічного контролю (ВТК) промислового підприємства”, яке встановлює головні завдання ВТК: запобігання випуску (поставці) підприємством продукції, яка не відповідає вимогам стандартів та технічним умовам, затвердженим зразкам, проектно-конструкторській та технологічній документації, умовам поставки та договорів, а також зміцненню виробничої дисципліни і підвищення відповідальності всіх ланок виробництва за якість виготовлюваної продукції.
Зміст контролю якості полягає в отриманні первинної інформації про фактичний стан об’єкта контролю та зіставлення її з вимогами, встановленими у документації.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
1. Брун М., Георгі Д. Управління якістю: витрати і прибуток // http://www.management.com.ua/qm/qm002.html
2. Василенко О.П. Виробничий менеджмент. — К.: Либра, 2004. — 511 с.
3. Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др. Управление проектами: Справочник для профессионалов. – М.: Высшая школа, 2001. – 875 с.
4. Нємцов Р.Н. Менеджмент організацій. — К.: Діло, 2006.
5. Онищенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С., Чевганова В.Я. Організація виробництва. Навчальний посібник. — К.: Лібра, 2003. — 336 с.
6. Пинто Дж.К. Управление проектами. – СПб: Питер, 2004. – 464 с.
7. Шаповал Н.В. Менеджмент якості: Підр. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.