Чисельність та віковий склад економічно активного населення. Зрушення вікової структури і їх вплив на ринок праці. Сучасний рівень економічної активності населення України, попри значно нижчий, ніж у більшості країн світу пенсійний вік, є досить високим за міжнародними стандартами. Це пояснюється головним чином активністю жінок 20-49 років. Найвищі рівні економічної активності населення характерні для Волинської, Вінницької областей та м. Києва, найнижчі - для Тернопільської, Чернівецької та Івано-Франківської областей [4].
Таблиця 2.1.
Основні показники ринку праці (річні дані)
| Економічно активне населення | У тому числі | |||||||
| у віці 15-70 років | працездатного віку | зайняте населення | ||||||
| тис.осіб | у % донаселення відповідної вікової групи | в серед-ньому, тис.осіб | у % до населення відповідної вікової групи | у віці 15-70 років | працездатного віку | |||
| в серед-ньому, тис.осіб | у % до населення відповідної вікової групи | в серед-ньому, тис.осіб | у % до населення відповідної вікової групи | |||||
| 2000 | 1151,3 | 62,1 | 1051,5 | 70,4 | 1015,0 | 54,7 | 918,7 | 61,6 |
| 2001 | 1142,3 | 61,6 | 1046,5 | 69,9 | 1033,3 | 55,7 | 938,9 | 62,7 |
| 2002 | 1116,4 | 60,3 | 1018,7 | 68,1 | 1045,2 | 56,5 | 948,8 | 63,4 |
| 2003 | 1111,3 | 60,0 | 1034,2 | 69,0 | 1051,7 | 56,8 | 975,4 | 65,1 |
| 2004 | 1117,0 | 60,4 | 1025,0 | 68,4 | 1039,4 | 56,2 | 949,0 | 63,3 |
| 2005 | 1086,4 | 58,7 | 994,4 | 66,5 | 1028,1 | 55,6 | 936,1 | 62,6 |
| 2006 | 1095,2 | 59,3 | 1006,9 | 67,4 | 1039,2 | 56,2 | 950,9 | 63,7 |
Продовження таблиці 2.1.
| У тому числі | Середня тривалість безробіття (за методоло-гією МОП) населення віком 15-70 років, міс. | ||||
| безробітне населення (за методологією МОП) | |||||
| у віці 15-70 років | працездатного віку | ||||
| в се-редньому, тис.осіб | у % до економічно активного населення відповідної вікової групи | в се-редньому, тис.осіб | у % до економічно активного населення відповідної вікової групи | ||
| 2000 | 136,3 | 11,8 | 132,8 | 12,6 | 23 |
| 2001 | 109,0 | 9,5 | 107,6 | 10,3 | 23 |
| 2002 | 71,2 | 6,4 | 69,9 | 6,9 | 23 |
| 2003 | 59,6 | 5,4 | 58,8 | 5,7 | 21 |
| 2004 | 77,6 | 6,9 | 76,0 | 7,4 | 19 |
| 2005 | 58,3 | 5,4 | 58,3 | 5,9 | 22 |
| 2006 | 56,0 | 5,1 | 56,0 | 5,6 | … |
Особливо гострою є проблема старіння робочої сили у сільській місцевості, передусім у Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській областях. Це може стати непереборним бар'єром розвитку нових відносин в аграрному секторі цих регіонів.
Освітня та професійна підготовка робочої сили. Якість підготовки робочої сили має першорядне значення саме у період економічного зростання в зв'язку з необхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, коли майже вичерпано екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація як виробництва, так і надання послуг. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги осіб з вищою (повною та базовою) освітою у складі робочої сили - з 39,9% у 2004 р. до 42,0% у 2005 р. Проте у розвитку сучасної системи освіти, передусім вищої, спостерігаються значні диспропорції. Триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів (відповідно на 36,2 та 43,6%), обумовлена, насамперед, інерцією високої престижності отримання спеціальностей, які гарантували в недавньому минулому досить високі та стабільні доходи, і адекватною реакцією ринку освітніх послуг. Однак практична насиченість національного ринку праці економістами та юристами неминуче позначиться на працевлаштуванні фахівців з цих спеціальностей [5].
Натомість всупереч необхідності забезпечення економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання, і змінам у попиті на робочу силу, що вже відбуваються і вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом 2004-2005 pp. обсяги випуску таких фахівців практично не змінилися, а їхня питома вага у складі випускників вузів знизилася з 28,1% у 2004 р. до 23,9% у 2005 р. [4].
Зовнішня трудова міграція. При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпустках.
Отримання можливостей праці за кордоном хронологічно збіглося з початком економічного спаду і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища, а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містах західних регіонів. Не змінилася на краще ситуація з працевлаштуванням і з початком економічного зростання. Понад те, за оцінками Нацбанку, обсяги переказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року, за 2003-2004 pp. збільшилися у 2,2 раза, а тих, хто працює за кордоном більше 1 року, - вдвічі. Тривала ця тенденція і в 2005 р. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали об'єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками, становлять близько 2 млн. осіб на рік [6]. При цьому за сприянням офіційних посередників за кордоном працевлаштоване лише трохи більше 40 тис. осіб. Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземної робочої сили в Україні.
Найчастіше трудовими мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньою освітою. Мало освічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невеликі шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавлені в цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфікованою працею, зокрема на будівництві. Галузева структура зайнятості жінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національних економік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності в Україні [5].
Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) та держави Південної Європи [6].
Тривалість перебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько шести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує їх якість.
Таким чином, основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є:
- невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;
- високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості;
- „вимивання” через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю.
Загальні масштаби зайнятості. Після тривалого періоду скорочення обсягів зайнятості з деяким запізненням порівняно зі зростанням ВВП (з 2002 р.) розпочалося збільшення обсягів зайнятості (за даними 2006 р. загальна чисельність зайнятих у віці 15-70 років становила 1039,2 тис. осіб, у т. ч. працездатного віку - 950,9 тис. осіб) (табл.2.1.). Такий відносно короткий хронологічний лаг істотно відрізняє реакцію українського ринку праці від інших країн з перехідною економікою, де стале збільшення попиту на робочу силу розпочиналося тільки через кілька років після початку економічного підйому. Але важливо (і цей факт потребує глибокого осмислення в державній політиці), що значно вищі темпи зростання зайнятості характерні для старших вікових груп. Так, якщо за останній рік загальна кількість зайнятих збільшилася на 0,6 %, то серед осіб у віці 15-70 років, і на 1,1 % серед працездатного населення.
| Одиниця виміру | 2007р. | ||||
| січень - березень | січень - червень | січень-вересень | січень-грудень | ||
| Економічно активне населення | в середньому за період, тис.осіб | ||||
| у віці 15-70 років | 1073,6 | 1101,4 | 1119,7 | ||
| працездатного віку | 988,5 | 1007,2 | 1022,1 | ||
| Рівень економічної активності населення | у % до населення відповідної вікової групи | ||||
| у віці 15-70 років | 58,2 | 59,7 | 60,7 | ||
| працездатного віку | 66,2 | 67,5 | 68,5 | ||
| Зайняте населення | в середньому за період, тис.осіб | ||||
| у віці 15-70 років | 1013,3 | 1048,3 | 1069,7 | ||
| працездатного віку | 928,2 | 954,1 | 972,1 | ||
| Рівень зайнятості населення | у % до населення відповідної вікової групи | ||||
| у віці 15-70 років | 54,9 | 56,8 | 57,9 | ||
| працездатного віку | 62,2 | 63,9 | 65,1 | ||
| Безробітне населення | |||||
| (за методологією МОП): | в середньому за період, тис.осіб | 60,3 | 53,1 | 50,0 | |
| у віці 15-70 років | 60,3 | 53,1 | 50,0 | ||
| працездатного віку | 60,3 | 53,1 | |||
| з нього | |||||
| зареєстроване у державній службі зайнятості | 29,7 | 27,1 | 24,9 | ||
| Рівень безробіття населення | у % до економіч-но активного на-селення відповід-ної вікової групи | ||||
| (за методологією МОП): | |||||
| у віці 15-70 років | 5,6 | 4,8 | 4,5 | ||
| працездатного віку | 6,1 | 5,3 | 4,9 | ||
| Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку (в середньому за період) | у % до економіч-но активного на-селення працею-датного віку | 3,0 | 2,7 | 2,4 | |
| у % до населення працездатного віку | 2,0 | 1,9 | 1,7 | ||
| Кількість незайнятих громадян, які скорис-талися послугами державної служби зайнятості | в цілому за період, тис. осіб | 44,6 | 55,4 | 67,9 | 87,5 |
| з них | |||||
| працевлаштовано | тис. осіб | 10,1 | 22,3 | 30,8 | 38,8 |
| рівень працевлаштування | у % | 22,5 | 40,3 | 45,3 | 44,4 |
| перебували на обліку | на кінець звітного періоду, | 28,9 | 21,8 | 19,3 | 27,1 |
| Потреба в робочій силі | на кінець звітного періоду, тис.осіб | 7,4 | 8,3 | 7,1 | 5,8 |
| Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду | на кінець звітного періоду, осіб | 4 | 3 | 3 | 5 |
| Середній розмір допомоги по безробіттю | в останньому місяці звітного періоду, гривень | 260,61 | 254,29 | 274,01 | 306,61 |
| у % до відповід-ного періоду по-переднього року | 128,6 | 123,9 | 127,2 | 138,3 | |
| Середньооблікова кількість штатних працівників | тис. осіб | 539,0 | 541,6 | 543,7 | |
| Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому | у % до середньо-облікової кількості штатних працівників | 7,0 | 14,7 | 23,2 | |
| Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню | у % до середньооблікової кількості штатних працівників | 6,6 | 14,0 | 22,9 | |
| Середньомісячна заробітна плата | |||||
| номінальна | гривень | 1074 | 1122 | 1169 | |
| реальна | у % до відповід-ного періоду по-переднього року | 115,5 | 113,6 | 111,5 | |
У селах, мисливстві та лісовому господарстві до 2004 р. відбувалося збільшення, та нажаль за з 2005 – 2007 рр. потреба підприємств у працівниках зменшилася з 719 тис. осіб до 465 тис. осіб (табл.2.2.). Зниження зайнятості осіб є цілком закономірним при зменшенні потреби в них і тим створює серйозні проблеми для служб зайнятості, оскільки цим людям вкрай важко набути нову кваліфікацію і працевлаштуватися.