ЗМІСТ
Вступ
1 Керування якістю, як основа підвищення конкурентноздатності продукції:
1.1 Якість продукції, система показників якості продукції
1.2 Базова концепція й ідеологія загального керування якістю (TQM):
1.2.1 Елементи стратегії TQM
1.2.2 Акцент на споживача
1.2.3 Акцент на процес
1.2.4 Безупинне (постійне) поліпшення
1.2.5 Залучення в роботу з поліпшення якості усіх
1.2.6 Базування рішень тільки на фактах
1.3 Стандартизація і сертифікація продукції
2 Практичні підходи до керування якістю
2.1 Організація контролю якості на підприємстві
2.1.1 Загальні терміни і визначення
2.1.2 Види технічного контролю і їхнє використання
2.1.3 Технологія технічного контролю якості продукції
2.1.4 Порядок пред'явлення і здачі продукції ВТК у цехах
2.1.5 Організація і методика проведення летучого контролю
2.1.6 Взаємини ВТК із підрозділами підприємства
2.1.7 Порядок проходження, обробки і збереження документів,
що підтверджують якість продукції в процесі її виготовлення
2.2 Аналіз якості продукції на підприємстві
3 Напрямки по підвищенню якості продукції, яка виготовляється:
3.1 Фактори, що впливають на якість продукції
3.2 Розробка механізму попередження браку продукції
4 Охорона праці
4.1 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів при
роботі з ПЕОМ
4.2. Заходи по забезпеченню безпечних умов праці:
4.2.1 Вимоги до організації робочого місця та режиму
роботи оператора
4.2.2 Вимоги до освітлення.
4.2.3 Вимоги до мікроклімату приміщень обчислювального
центру.
4.2.4 Шум та випромінювання.
4.2.5 Вимоги електробезпеки обладнання.
4.2.6 Вимоги пожежної безпеки.
4.3 Штучне освітлення
Висновки
Перелік посилань
Додаток А – Структурна схема відділу технічного контролю ЗАТ «НКМЗ»
АНОТАЦІЯ
Дана дипломна робота містить: сторінок, 1 додаток, 3 таблиці, 6 рисунків, 21 літературне джерело.
Об’єктом дослідження є відділ технічного контролю на Закритому акціонерному товаристві Новокраматорський машинобудівний завод.
Головною метою дипломної роботи є дослідження аспектів управління якістю продукції.
Основним завданням є знаходження шляхів покращення якості продукції, яка випускається і яку планується випускати, та виявлення недоліків у роботі персоналу, що відповідають за випуск.
У дипломній роботі досліджуються аспекти керування якістю продукції. Розглядається система показників якості продукції, базова концепція й ідеологія загального керування якістю, також стандартизація і сертифікація продукції. Організація контролю якості продукції на підприємстві. Проводиться аналіз якості продукції на підприємстві.
ЯКІСТЬ, ЗАГАЛЬНЕ КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ, СТАНДАРТ, СЕРТИФІКАЦІЯ, ПІДПРИЄМСТВО.
ВСТУП
У сучасних умовах незмірно зросло значення підвищення якості продукції як найважливішого фактора зростання ефективності виробництва. Так, підвищення якості промислової продукції еквівалентно збільшенню її виробництва. Чим вища якість, тим повніше задовольняються потреби суспільства, покращується використання виробничих фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Об’єктом дослідження є відділ технічного контролю на ЗАТ НКМЗ.
Головною метою дипломної роботи є дослідження аспектів управління якістю продукції.
Основним завданням є знаходження шляхів покращення якості продукції, яка випускається і яку планується випускати, та виявлення недоліків у роботі персоналу, що відповідають за випуск продукції.
Під якістю продукції розуміється сукупність властивостей виробу, які зумовлюють його здатність задовольняти певні потреби згідно з її призначенням. Важливе значення має вірна оцінка якості продукції. Показники якості продукції, її оцінка специфічні для різних видів продукції, засобів праці, предметів праці, предметів споживання. Загальним показником для всіх видів продукції є відповідність даної продукції встановленим стандартам та технічним умовам, які регламентують важливіші вимоги до якості даної продукції. Іноді до числа загальних показників якості відносять кількість отриманих рекламацій з якості продукції, розмір збитків від браку, повернення продукції, але ці показники характеризують скоріше якість праці робітників, але не якість продукції.
Зараз важливим є відповідність продукції міжнародним стандартам. Серйозним значенням у розв’язанні проблем забезпечення якості мають міжнародні стандарти серії 9000 Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Вони створили умови для формування єдиного підходу до забезпечення якості та міжнародного визнання результатів робіт в цій галузі незалежно від того, в якій країні чи на якому підприємстві виконані.
Конкурентоспроможна продукція – це така продукція, співвідношення між споживчими властивостями якої і витратами покупця по їх досягненню необхідні та достатні, щоб даній продукції в певний момент часу була надана перевага перед іншою продукцією, яка задовольняє ту ж саму вимогу на конкретному ринку. Тому основою для оцінки конкурентоспроможності товарів є споживчі властивості продукції, затрати покупця, кон’юнктура ринку. Саме ринок являє собою ту сферу суспільних відносин, де вироби конкуруючи між собою, проходять порівняння та перевірку споживачем на відповідність його вимогам і де виявляються відхилення від цих вимог.
1 КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ, ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.1 Якість продукції, система показників якості продукції
Якість – сукупність властивостей і характеристик продукції, що додають їй здатність задоволення, обумовлені чи пропоновані потреби.
З погляду використання сукупності споживчих властивостей товару варто розрізняти поняття “споживча вартість”, “якість”, “корисний ефект”.
Споживча вартість – здатність товару задовольняти визначені потреби. Якість – потенційна здатність товару задовольняти конкурентну потребу. Корисний ефект – дійсна здатність товару задовольняти конкретну потребу.
До основних показників якості товару відносять:
1 Показники призначення товару, що характеризують його віддачу, використання по призначенню на конкретному ринку.
2 Надійність товару – складна властивість якості, що залежить від безвідмовності, ремонтопридатності, схоронність властивостей і довговічності товару.
Безвідмовність – властивість надійності товару зберігати працездатність протягом деякого наробітку в годинник без змушених перерв.
До показників безвідмовності відносяться ймовірність безвідмовної роботи, середній наробіток першого відмовлення, наробіток на відмовлення, інтенсивність відмовлень, параметр потоку відмовлень, гарантійний наробіток. Безвідмовність – властивість об'єкта безупинно зберігати працездатний стан протягом деякого часу чи деякого наробітку.
Безвідмовність властива об'єкту в кожнім із режимів його експлуатації. Саме ця властивість складає головний зміст поняття надійності. Однак воно не вичерпує всього змісту надійності. Будь-який, навіть найвищий рівень безвідмовності системи не дає абсолютної гарантії того, що відмовлення не виникне. Причому наслідок відмовлення в більшості випадків залежать від того, наскільки швидко може бути відновлена втрачена об'єктом працездатність, тобто усунуте відмовлення. У зв'язку з цим усі об'єкти поділяються на дві групи – відновлювані чи відремонтовані об'єкти і не відновлювані.
Ремонтопридатність – властивість об'єкта, що полягає в пристосуванні до попередження причин виникнення відмовлень і ушкоджень, підтримці і відновленню працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування й ремонтів.
Процес експлуатації технічної системи включає час не тільки його безупинного функціонування, але також планові і непланові перерви в роботі, при транспортуванні, збереженні і т.п. Планові перерви в роботі здійснюються з метою проведення технічних обслуговувань (регламентних робіт), ремонтів, контрольних перевірок і т.д. Позапланові – в основному зв'язані з усуненням виниклих відмовлень. У загальному випадку тривалість функціонування об'єкта, вимірювана технічним ресурсом чи терміном служби, обмежена не його відмовленням, а переходом у граничний стан. Під граничним розуміється стан об'єкта, при якому його подальше застосування по призначенню є неприпустимо недоцільним, або відновлення його працездатного стану неможливо недоцільним.
Ремонтопридатність об'єкта оцінюється коефіцієнтом готовності (технічного використання), що визначається за формулою:
Кг = , (1.1)
де Те – середній наробіток на відмовлення відновлюваного об'єкта, ч;
Тв – середній час відновлення об'єкта після відмовлення, ч.
Схоронність (стабільність) властивостей якості об'єкта характеризує частку зниження найважливіших показників призначення, надійності, ергономічності, екологічності, естетичності (дизайну), патентоспроможності в міру використання об'єкта.
Довговічність – властивість об'єкта зберігати працездатний стан так, щоб настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування й ремонту. Довговічність характеризує властивість надійності з позиції граничної тривалості збереження працездатності об'єкта з урахуванням перерв у роботі. Збереження працездатності об'єкта в межах терміну служби чи терміну до першого капітального ремонту залежить не тільки від режиму й організаційно-технічних умов роботи, заходів відбудовного характеру, проведених у цей час, але також від здатності зберігати ці властивості в часі.
До показників довговічності об'єкта відносять нормативний термін служби (термін збереження), термін служби до першого капітального ремонту, гамма-процентний ресурс (це наробіток, протягом якого об'єкт не досягне граничного стану з заданою імовірністю) і ін. показники.