3.2. Не приймати до оформлення і виконання фінансові документи, оформлені з порушенням вимог порядку приймання, зберігання і витрачання товарно-матеріальних і інших цінностей.
3.3. Докладати головному бухгалтеру про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції.
3.4. Вносити пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з передбаченими даною посадовою інструкцією обов'язками.
IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Бухгалтер несе відповідальність за:
4.1. Якість і своєчасність виконання покладених на нього справжньою інструкцією обов'язків.
4.2. Нерозголошування відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства.
4.3. Дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
4.4. Дотримання інструкцій по охороні праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
V. ПОВИНЕН ЗНАТИ.
Бухгалтер повинен знати:
- ухвали, розпорядження, накази вищестоящих органів, методичні, нормативні і інші керівні матеріали по організації бухгалтерського обліку і складанню звітності;
- форми і методи бухгалтерського обліку на підприємстві, план і кореспонденцію рахунків, організацію документообігу по ділянках обліку;
- порядок документального оформлення і віддзеркалення в системі бухгалтерського обліку господарських засобів і їх руху;
- правила експлуатації обчислювальної техніки;
- основи економіки, організації виробництва, праці і управління, цивільного і трудового законодавства;
- перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства;
- правила внутрішнього трудового розпорядку;
- правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежного захисту.
VI. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ.
На посаду бухгалтера призначаються особи, що мають середньо-спеціальну освіту за фахом «Бухгалтерський облік», із стажем роботи по професії не менші 1 роки.
VII. ВЗАЄМОСТОСУНКИ.
Надає інформацію головному бухгалтеру підприємства. Здійснює зв'язок із структурними підрозділами підприємства і іншими організаціями із питань, що входять в компетенцію бухгалтера.
5. Проектування комунікацій на підприємстві
Комунікація - це обмін інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну для ухвалення ефективних рішень, і доводить ухвалені рішення до співробітників організації. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть виявлятися помилковими, люди можуть невірно розуміти чого ж хоче від них керівництво, або, нарешті, від цього можуть страждати між особові відносини. Ефективністю комунікацій часто визначається якість рішень і те, як вони насправді будуть реалізовані.
Комунікації бувають зовнішні і внутрішні, вертикальні і горизонтальні.
Зовнішні комунікації - це комунікації між організацією і середовищем (договори). Від чинників зовнішнього середовища залежать комунікаційні потреби організації.
Внутрішні комунікації - це комунікації усередині організації між різними рівнями і підрозділами (накази, розпорядження).
Горизонтальні комунікації - це комунікації між різними відділами організації. На додаток до обміну інформацією по низхідній або висхідній організації потребують горизонтальних комунікацій. Організація складається з безлічі підрозділів, тому обмін інформацією між ними потрібен для координації задач і дій.
Вертикальні організації - це інформація переміщається усередині організації з рівня на рівень. Вона може передаватися по низхідній, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглі рівні управління повідомляється про поточні задачі, зміну пріоритетів, конкретні завдання, процедури і т.п. , що рекомендуються, Крім обміну по низхідній, організація потребує комунікацій по висхідній. Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність. Комунікації по висхідній, тобто, також виконують функцію сповіщення верху про те, що робиться на нижчих рівнях. Таким шляхом керівництво дізнається про поточні або назріваючі проблеми і пропонує можливі варіанти виправлення положення справ.
Основні функції коммуникацій:
Інформативна - передача істинних аболожных сведєній;
Інтерактивна (побудительна) –організація взаємодії між людьми, наприклад, згода дій розподіл функцій, вплив на настрій, убежденія, поведінку співбесідника шляхом використання різних форм воздействія: внушеніе, приказ, просьба, убежденіє;
Перцептивна функція - восприятіє друг друга партнерами по спілкуванню і установлення на цій основі взаіморозуміння;
Експресивна – збудження чи зміна характера емоціональних переживань
Види коммунікацій :
Кадри. Головним об'єктом кадрової політики підприємства є - персонал (кадри). Персоналом підприємства називається основний (штатний) склад його працівників. Кадри - це головний і вирішальний чинник виробництва, перша продуктивна сила суспільства. Вони створюють і приводять в рух засобу виробництва, постійно їх удосконалюють. Від кваліфікації працівників, їх професійної підготовки, ділових якостей значною мірою залежить ефективність виробництва.
Загальні вимоги до кадрової політики в сучасних умовах зводяться до наступного:
Кадрова політика повинна бути тісно пов'язана із стратегією розвитку підприємства. В цьому відношенні вона є кадровим забезпеченням реалізації цієї стратегії.
Кадрова політика повинна бути достатньо гнучкою. Це значить, що вона повинна бути, з одного боку, стабільної, оскільки саме із стабільністю пов'язані певні очікування працівника, з іншою - динамічної, тобто коректуватися відповідно до зміни тактики підприємства, виробничої і економічної ситуації. Стабільними повинні бути ті її сторони, які орієнтовані на облік інтересів персоналу і мають відношення до організаційної культури підприємства.
Оскільки формування кваліфікованої робочої сили пов'язано з певними витратами для підприємства, кадрова політика повинна бути економічно обґрунтованою, тобто виходити з його реальних фінансових можливостей.
Кадрова політика повинна забезпечити індивідуальний підхід до своїх працівників.
5. Організаційна культура. В багатьох керівництві затверджується, що добре розвинена культура - найважливіша характеристика організацій, що мають значні успіхи. Термін "міцна культура" означає, що більшість менеджерів і співробітників сповідає набір загальних цінностей і методів робити справу. Міцна культура може бути асоційована з міцним виконанням з трьох причин. Перше, міцна культура припускає стійкий зв'язок між культурою і стратегією. Друге, міцна культура може вести до єдності цілей серед співробітників. Третє, міцна культура веде до високої мотивації співробітників і їх більшої участі в діяльності організації.
Організаційна культура включає наступні компоненти:
1.Світогляд, що спрямовує дії членів організації відносно інших співробітників і її клієнтів і конкурентів;
2. Культурні цінності, домінуючі в організації, такі як "якість продукції" або "оцінюване лідерство", символи і міфологія;
3. Характеристики поведінки при взаємодії людей, такі як ритуали і церемонії, а також мова, що використовується при спілкуванні;
4. Норми, що приймаються повсюдно в організації, наприклад, "запрацював - одержав" або як обґрунтовано відмовитися від нового завдання, до норм відносяться так звані "правила гри", які новачок повинен освоїти у процесі становлення членом організації;
5.Психологічний клімат в організації, з яким стикається людина при взаємодії з її співробітниками.
Технології. Об'єктом пильної уваги управлінців є технології, що використовуються при виробництві продукції або послуг, оскільки вони багато в чому визначають якість вироблюваною організацією продукції, а отже, її конкурентоспроможність.
Комунікації ДП «Укрдонбассекологія» приведено в таблиці 9
Таблиця 9. Комунікації ДП «Укрдонбассекологія»
| Віди комунікацій | Характеристика конкретних видів | Приклад використання інформації | Приклад застосування |
| Зовнішніпідприємствадержавазамовники | ЗвітиЗвітиреклама | Для визначення платежеспроможності підприємствадля збільшення замовників | Забезпечення контролюЗбільшення об’ємів виробництва |
| Внутрішніпо низходящєйпо восходящєй | Ряспорядження, прикази, постановиПропозиції, звіти , службові записки | Інформація про об’йоми виробництваМетоді презентації | Пояснення задач підприємстваОтримання інформації об ідеях |
6. Розробка пропозицій по ефективному керівництву
Центральне місце в системі управлення займає керівництво. Воно виконує слід функції: вироблення загального плану дій всієї організації; координація всіх підрозділів управління; дія на нижчестоячі ланки і їх керівників; підбір кадрів.
У складі керівників виділяють два основні типи - лінійні і функціональні. Лінійні очолюють лінійні підрозділи і всю систему управління. Функціональні очолюють функціональні підрозділи. Ухвалення рішень-основної функція керівника. Керівник - ключова ланка в кадровій системі. По займаному в управлінській ієрархії рівню керівники складають три ланки: первинне, середнє і вище. Імідж - сложівшєєся в думці уявлення про товар, організацію, технологію, людину. Це правильний вибір моделі поведінки. Вибір моделі може бути різний, але необхідно враховувати наступне: відповідність поведінці особи законодавству і правовим нормам; конкретну ситуацію, цілі особи, етичні критерії; психолог характеристики. Фахівці з іміджірованію виділяють три складові іміджу керівника: особиста чарівливість; етичні характерістікики; техніку самопрезентациі