Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата забов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
В зв'язку з нестійким положенням цін до 1998 року щорічно проводилась в господарстві індексація балансової вартості основних фондів. Порядок індексації регламентувався постановами Кабміну України. При цьому використовувались коефіцієнти пониження зношення основних фондів. Методика бухгалтерського обліку індексації детально описувалась у відповідних наказах Мінфіну, Мінстату, Мінекономіки і особливих проблем у бухгалтерів не виникало.
Тепер індексації підлягають вартість об'єкта основних засобів і його знос, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від справедливої вартості. Для основних засобів П(С)БО № 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості.
| Об'єкт визначення справедливої вартості | Визначення справедливої вартості |
| Земля | Ринкова вартість |
| Будівлі | Ринкова вартість |
| Машини | Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
| Устаткування | Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
| Інші основні засоби | Зідновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
Як бачимо, у більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їх ринкова вартість. Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна отримати:
з відомостей заводів-виробників;
з прайс-листів посередників;
з періодичних видань;
безпосередньо на ринку;
в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача;
зі збірників цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);
у міському відділі цін.
Зазначимо, що при великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів це - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації наведена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться в господарстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їх справедливої вартості є певною проблемою. У цьому випадку підприємство може використати методики, що застосовуються експертами - оцінювачами.
Переоцінка основних засобів здійснюється на дату балансу. Частота її проведення залежить від коливань справедливої вартості основних засобів, що переоцінюються. При переоцінці одного об'єкта переоцінюються всі об'єкти, що відносяться до даної групи.
Відомості про зміну первинної вартості і суми зносу основних засобів заносяться до регістру аналітичного обліку - інвентарної картки.
Розрахунок суми змін провадиться на основі індексу переоцінки, що показує, у скільки разів справедлива вартість окремого об'єкта основних засобів зросла (скоротилася) щодо залишкової.
Індекс = Справедлива вартість / Залишкова вартість
При цьому індексація основних засобів відображається:
Дт 10 Кт 423 "Дооцінка активів".
Індексація величини зносу проводиться:
Дт 423 Кт 131 "Знос основних засобів".
Розрахунок суми змін може провадитися інакше, якщо залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю. У цьому випадку переоцінена вартість об'єкта визначається додаванням справедливої вартості до його первинної без зміни зносу.
Порядок відображення переоцінки на рахунках залежить від результатів попередньої переоцінки. Суми первинної дооцінки включаються до складу додаткового капіталу; а сума первинної уцінки - до складу витрат періоду.
У разі дооцінки об'єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.
У разі уцінки об'єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (в межах величини попередньої дооцінки, відображеної у складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 "Дооцінка активів".
Негативним в оцінці основних засобів підприємства є те, що в основу визначення первинної вартості основних засобів береться фактична вартість об'єкта основних засобів, додаючи витрати на його придбання, доставку, монтаж і устаткування. Це призводить до продовження строків фізичного і морального зносу.
Також виникають розбіжності по первинній оцінці об'єктів будівництва. Виготовлені підрядним способом зараховуються в основні засоби по кошторисній вартості, збудовані ж господарським способом - в сумі фактичних витрат на будівництво. Це є негативним моментом для підприємства, тому що не має режиму економії засобів при будівництві капітальних об'єктів господарським способом.[2]
Необхідною умовою об’єктивності обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки за первісною, залишковою, переоціненою та справедливою вартістю.
Згідно Положення (стандарту) 7 придбанні (створенні) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того,що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.[35]
Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно - монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежи, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються господарству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первинна вартість об'єктів основних засобів, забов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів. Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості. Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на подібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.[37]
Відновлена вартість об'єктів основних засобів формується в результаті переоцінки (індексації). Останні індексації основних засобів проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квітня 1996 року.
Згідно Положення (стандарту) 7, підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.[35]