Чисельність працівників відділу бухгалтерського обліку становитиме:
Тобто чисельність працівників відділу бухгалтерського обліку в даному випадку становитиме шість осіб.
У Міжгалузевих нормативах чисельності працівників бухгалтерського обліку наведено також алгоритми розрахунку чисельність працівників бухгалтерського обліку залежно від загальної чисельності працюючих на підприємстві та кількості самостійних структурних підрозділів, яка визначається за формулою.
де - нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку;
чисельність працюючих на підприємстві, тис. чол.;
кількість самостійних структурних підрозділів на підприємстві, од.;
К- коефіцієнт регресії лінійного рівняння;
х, у - коефіцієнти регресії степеневого рівняння.
Вид функцій зв'язку між чисельністю й сукупністю чинників обрано в процесі оброблення цих даних на комп'ютері за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з автоматичного розрахунку норм часу та чисельності. Значення коефіцієнтів регресії не є постійними і залежать від чисельності працівників підприємства (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 - Значення коефіцієнтів регресії залежно від чисельності працівників підприємства
| Чисельність працівників, чол. | Значення коефіцієнтів регресії | ||
| К | X | У | |
| До 500 | 5,195 | 0,333 | 0,166 |
| >500<= 1000 | 10,044 | 1,282 | 0,167 |
| > 1000 <= 5000 | 14,249 | 0,618 | 0,085 |
| >5000<= 10000 | 29,639 | 0,161 | 0,086 |
| > 10000 <= 15000 | 23,374 | 0,263 | 0,087 |
| > 15000 <= 20000 | 0,879 | 1,479 | 0,084 |
За рівнянням регресії отримують розрахункові значення чисельності.
Для скорочення часу на виконання математичних розрахунків чисельності працівників бухгалтерського обліку в нормативних картах наведено нормативи чисельності, розраховані за вищезазначеними формулами.
Нормативи чисельності приймаються за відповідними нормативними картами згідно з величинами факторів-аргументів. Якщо величини факторів-аргументів відрізняються від наведених у нормативних картах, то розрахунок чисельності виконується за формулами, наведеними в цих картах.
Загальна нормативна чисельність (Н3) працівників бухгалтерського обліку визначається за формулою:
Нормативи та норми часу, наведені в збірнику нормативів можна використовувати для нормування переважно простих, постійно повторюваних робіт, які звичайно виконують рядові бухгалтери та касири.
На будь-якому конкретному підприємстві можуть виконуватись роботи, які неможливо втиснути в коло розроблених нормативів, а тому вони мають бути розроблені самим підприємством. Якщо розглядати класифікацію операцій обліку за складністю виконання, то їх можна поділити на:
- механічні;
-ті, що вимагають переробки облікової інформації;
-творчі.
Працю працівників, які виконують механічні операції нормувати досить легко, а найбільш складно нормувати працю облікових працівників, які виконують творчу роботу. Для нормування праці працівників бухгалтерії, які виконують більш складну та творчу роботу, крім затверджених нормативів можуть бути застосовані хронометражні спостереження, обробка яких може здійснюватись різними економіко-математичними методами. При цьому обирається метод, за результатами якого забезпечується найменше відхилення розроблених нормативів часу від хронометражних замірів.
При розрахунку чисельності працівників бухгалтерії власними силами треба виходити з того, що баланс робочого часу за зміну визначається за формулою.
де Тш- тривалість зміни;
Тпз- час на підготовчо-заключні роботи;
Тосн- час основної роботи (нормованої);
Топ- час, що відводиться на задоволення особистих потреб;
Твідп - регламентований час відпочинку;
Твр- час випадкової роботи;
Тпт- час простою по технічним причинам;
Топ- час простою по організаційним причинам.
Розрахувавши кількість працівників за нормами виконання облікових робіт, її коригують на коефіцієнт нормованого часу.
Одним з найпоширеніших показників, який характеризує відносну чисельність облікового персоналу, є коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загального числа працівників підприємства на число співробітників бухгалтерії.
2.2 Регламентація роботи бухгалтерії та обов'язків облікових працівників
Робота бухгалтерії підприємства регламентується "Положенням про бухгалтерію". Положення оформлюється на бланку підприємства за підписом головного бухгалтера і затверджується керівником підприємства.
Положення про бухгалтерію - багатопрофільний документ, який чітко регламентує порядок її роботи. Від його детальної розробки прямо залежить ефективність організації бухгалтерського обліку підприємства. Положення є внутрішнім нормативним актом, відноситься до уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, має чітко визначену структуру та включає наступні розділи:
- загальні положення;
- цілі і завдання;
- функції;
- права і обов'язки головного бухгалтера (його заступників);
- службові зв'язки;
- організація роботи.
Розділ "Загальні положення" визначає форми ведення обліку, чисельність і штат бухгалтерії, найменування законодавчих актів, якими керується бухгалтерія в своїй діяльності. Закінчується розділ вимогами, що пред'являються до керівника бухгалтерії.
Другий розділ Положення визначає цілі та завдання бухгалтерської служби.
Третій розділ Положення розкриває функції бухгалтерії, такі як облік основних засобів, облік грошових коштів, контроль за своєчасним і правильним проведенням інвентаризації, ефективна організація матеріальної відповідальності, ведення розрахунків з оплати праці тощо.
Четвертий розділ "Права та обов'язки керівництва" містить посадову інструкцію головного бухгалтера, складену на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У п'ятому розділі "Службові зв'язки" зазначаються служби, з якими бухгалтерія взаємодіє:
- з усіма структурними підрозділами - з питань бухгалтерського обліку;
- з юридичною службою - щодо правових питань, пов'язаних з підготовкою документів;
РОЗДIЛ 3. ШЛЯХИ ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТI ПРАЦI БУХГАЛТЕРА
3.1 Основнi напрями підвищення еффективностi праці бухгалтера
Робота бухгалтера полягає в тому, щоб бути ефективною.
Ефективність - це особлива технологія, застосовувана працівником розумової праці в рамках організації. Донедавна у світі існувало небагато таких організацій.
Від фізичної праці потрібно результативність, продуктивність. Іншими словами, працівник фізичної праці повинен бути здатний правильно виконувати поставлені перед ним задачі, але його не стосується сама їхня адекватність. Діяльність працівника фізичного праці завжди можна оцінити по кількості і якості легко піддається визначенню й обліку продукції, як, наприклад, взуття. За останнє сторіччя людство навчилося визначати результативність і якість фізичної праці. Це допомогло збільшити продуктивність праці окремого працівника в багато разів.
Порівняно недавно основною проблемою в будь-якій організації була результативність працівника фізичної праці, що виконували доручені йому завдання. Працівники інтелектуальної праці були в явній меншості.
Працівники розумової праці складали лише невелику частину всіх зайнятих у тій чи іншій організації. Головним чином вони працювали на посадах, що вимагали спеціальних навичок, у кращому випадку з клерками. Їх ефективність чи відсутність такої торкалося тільки їх самих.
В даний час установи, в основі діяльності яких лежить інтелектуальна праця, займають ведуче місце в житті суспільства. Сучасне суспільство - це суспільство великих організованих установ. У кожнім з них визначну роль грає людина розумової праці, що покладається на свою голову, а не на мускули і спритність рук. Росте питома вага працівників, що спеціально вчилися використовувати свої теоретичні знання, а не фізичну силу. Їхня ефективність виміряється їхнім внеском у ті організації, де вони працюють.
Тепер ефективність не може більше сприйматися як деяка даність, і нею не можна більше зневажати.
Система вимірів і оцінок - від організації виробництва й обліку до контролю якості, - використовувана у відношенні фізичної праці, не застосовна до праці інтелектуальної. Чи можна уявити собі щось менш привабливе і продуктивне, ніж конструкторське бюро, що створює дотепні технічні розробки нікому не потрібної продукції? Саме тому робота над потрібним продуктом є мірилом ефективності інтелектуальної праці. До інтелектуальної, творчої діяльності не підходять ніякі мірки, застосовувані стосовно фізичної праці.
Творчому працівнику далека дріб'язкова опіка. Йому можна тільки допомагати. Разом з тим, він повинний направляти самого себе на виконання поставлених задач, тобто на ефективність.
Мотивація працівника, що займається інтелектуальною діяльністю, залежить від його ефективності, від його здатності досягати поставлені цілі. Якщо його праця позбавлена ефективності, то дуже незабаром його бажання працювати і приносити конкретну користь зникає і він перетворюється в чиновника, що відбуває на роботі свій час з 9 до 17.
Працівник, що володіє теоретичними знаннями, не робить нічого такого, що могло б бути ефективним саме по собі. Він не виготовляє фізично вимірну продукцію, як, наприклад, взуття, деталі машин і т.п. Він робить знання, ідеї й інформацію. Сама по собі ця "продукція" марна. Її практична реалізація відбувається на наступному етапі, коли хтось скористається нею, для того щоб домогтися конкретних результатів. Сама блискуча ідея, якщо її не застосувати на практиці, залишиться безглуздої. Таким чином, працівник, що займається інтелектуальної, творчою діяльністю, повинний робити щось таке, чого працівнику фізичної праці робити не потрібно. Він зобов'язаний додавати роботі ефективність. На відміну від виготовлювача черевиків, його не повинна хвилювати споживча корисність результатів його діяльності.