питома вага чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевим, галузевим та іншим прогресивним нормативам;
охоплення технологічних і трудових процесів нормами витрат праці;
величина зниження витрат праці на виробництво (в відсотках до всього обсягу витрат праці) за рахунок поліпшення нормування, підвищення якості норм;
коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності дільниці, цеху, підприємства;
міра освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;
частка приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.
Для забезпечення систематичного удосконалення організації праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати наступні напрямки:
нормативно-дослідницьку роботу по розробці нормативів праці;
зниження трудомісткості продукції і робіт по обслуговуванню виробництва;
аналіз діючих норм витрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж та ін.);
вивчення і розповсюдження найбільш раціональних форм і методів роботи;
підготовку і підвищення кваліфікації фахівців з організації і нормуванню праці.
1.3 Органiзацiя робочого місця бухгалтера та ергономічне забезпечення
Продуктивність праці, настрій і здоров'я працівників прямо пропорційно залежать від організації робочих місць.
Робоче місце - просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників.
Організація робочого місця - сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці і їх розміщення в певному порядку.
Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками, до яких дістають руки і ноги працівника, з відхиленням на один-два кроки від умовного центру робочого місця.
Основні правила організації робочих місць :
"Сучасні меблі - дорожчі грошей".
"Стіл і стілець створюють комфорт".
"Чистий стіл".
"Кожному предмету - своє місце" (що в порядку лежить - саме в руки біжить).
"Використовуйте органайзер".
"Чисто там, де не смітять".
"Хай буде світло".
"Чисте повітря - здоровий дух".
"Пар кістки ломить".
"Величина звуку музики обернено пропорційна інтелекту".
"Не дзвони мені, не дзвони".
Організація робочого місця включає:
режими праці і відпочинку;
кваліфікаційні характеристики, щодо посади;
документообіг за кожним робочим місцем;
забезпечення мінімально-необхідною нормативною базою з бухгалтерського обліку (плани рахунків, Національні стандарти бухгалтерського обліку тощо);
закони та іншу нормативну базу з оподаткування у друкованому або постійно оновлюваному електронному вигляді;
норми часу на виконання робіт.
Технічний прогрес поставив проблему "людина-машина". Автоматизація виробництва є фактором полегшення умов праці, однак вона може мати наслідком і прямо протилежний результат - визвати тяжку психофізіологічну перенапругу. В ряді випадків розвиток техніки призводить до появи чи посилення дії на організм людини шкідливих факторів (монотонність, шум, вібрація, забруднення повітря тощо). Водночас, у міру переходу до комплексної автоматизації виробництва зростає роль людини як суб'єкта праці і управління.
Людина несе відповідальність за ефективну роботу всієї технічної системи і допущена ним помилка в окремих випадках може призвести до дуже тяжких наслідків. У зв'язку з цим виникло завдання узгодження конструкції машин з робочими характеристиками людини. Стало очевидно, що для оптимізації умов складної трудової діяльності недостатньо використовувати окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці і інше. Необхідно узгодити ці рекомендації між собою, ув'язати в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності й умов її протікання. Виникла нова наука ергономіка, яка займається питаннями оптимізації умов трудової діяльності на основі комплексного підходу до проектування систем "людина - засіб праці - предмет праці - виробниче середовище".
Термін "ергономіка" був прийнятий в Англії у 1949 році, коли група англійських вчених поклала початок організації ергономічної дослідної спілки. В СРСР у 20-ті роки пропонувався термін "ергологія". Зараз загальноприйнятий англійський термін.
У США ця наукова дисципліна має назву "дослідження людських факторів", у Німеччині - "антропотехніка".
Ергономіка має зв'язок з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб'єкт праці, пізнання та спілкування, а саме: психологією, фізіологією, науковою організацією праці, гігієною праці, промисловою та соціальною психологією, художнім конструюванням (дизайном), системотехнікою та іншими дисциплінами. Так у системотехніці вона вирішує ряд проблем з оцінки надійності, точності та стабільності роботи оператора, дослідження впливу психічного напруження, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі "людина - машина".
Ергономіка швидко розвивається і є одним із впливових інструментів менеджменту, сприяючи підвищенню ефективності виробництва.
Широкого поширення набуває ергономічний аналіз діяльності. Під ним розуміють розчленування діяльності на ряд компонентів за визначеними ергономічними ознаками та опис взаємозв'язку між ними. Обсяг та глибина аналізу можуть змінюватись залежно від мети дослідження. В основу аналізу мають бути покладені дані про психологічний та фізіологічний зміст трудової діяльності, а також про ергономічні показники. Завданням ергономічного аналізу діяльності є підвищення ергономічності системи "людина-машина", під якою розуміють властивість системи змінювати свою ефективність залежно
від рівня врахування можливостей людини в процесі її створення і експлуатації. Показники ергономічності дозволяють оцінити очікуваний ступінь реалізації потенційних можливостей системи в ході її експлуатації.
Значна частина вимог до ергономічного забезпечення робочих місць наведена в Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7. Правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.
У правилах розкриті:
Загальні положення.
Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.
Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.
Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.
Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.
Вимоги до профілактичних медичних оглядів. Правила містять також 8 додатків:
- Додаток 1 (обов'язковий). Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот;
- Додаток 2 (обов'язковий). Норми мікроклімату для приміщень з ВТД ЕОМ та ПЕОМ;
- Додаток 3 (обов'язковий). Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;
- Додаток 4 (рекомендований). Світильники загального освітлення;
- Додаток 5 (обов'язковий). Санітарні норми вібрації категорії З технологічного типу "в";
- Додаток 6 (обов'язковий). Допустимі параметри електромагнітних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля;
- Додаток 7 (рекомендований). Комплекс вправ для очей;
- Додаток 8 (рекомендований). Психофізіологічне розвантаження.
Під робочим місцем бухгалтера (групи бухгалтерів) розуміється зона трудової діяльності, оснащена технічними засобами і допоміжним устаткуванням, необхідними для здійснення визначених посадовими інструкціями функцій. Метою організації робочого місця є оптимізація умов трудової діяльності, що забезпечують максимальну ефективність і надійність роботи.
В умовах комп'ютеризації головним функціональним елементом робочого місця бухгалтера є комп'ютер, який призначений, залежно від виконуваних функцій, для ручного введення бухгалтерської інформації, її автоматичної обробки, з метою отримання зведених звітів, а також для забезпечення працівників інформаційно-довідковою інформацією з питань бухгалтерського облік у і оподаткування.
Широке впровадження комп'ютерів обумовлює необхідність розробки типових проектних рішень окремих елементів і робочого місця бухгалтера в цілому з урахуванням ергономічних показників.
Комплексні ергономічні показники поділяються на чотири групи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.
Група гігієнічних показників включає наступні: освітленість, вентилювання, температуру, вологість, тиск, напруженість магнітного поля, запиленість, радіацію, токсичність, шум, вібрацію, гравітаційні перевантаження і прискорення.
Група антропометричних показників визначає відповідність робочого місця розмірам і формі тіла, а також розподілові ваги людини.
Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують відповідність робочого місця силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим і іншим психофізіологічним можливостям людини.
Група психологічних показників включає: відповідність робочого місця закріпленим і знову формованим навичкам людини, а також можливостям сприйняття і переробки нею інформації.