Начальник цеху для виробництва тієї чи іншої продукції, згідно зі встановленим виробничим планом, за допомогою лімітно-забірної картки та лімітної картки щоденно бере зі складу сировини потрібну для виробництва сировину. В той же час комірник щоденно, шляхом накопичування, оформлює такий первинний документ, як заявка, в якій вказується: дата, до якого цеху була видана сировина і в якій кількості, підписи комірника та начальника цеху. Такий документ передається до бухгалтерії підприємства. Виробничі запаси переміщуються між цехами за допомогою накладної на внутрішнє переміщення. Після переміщення до цеху, ця сировина являє собою компонент в виробництві того чи іншого найменування продукції. В процесі виробництва цей компонент повністю перетворюється в готову продукцію, але витрати цієї сировини обов’язково відображаються в виробничій книзі, яка ведеться начальником цеху, в якій також затверджені норми використання відповідної сировини. Після переміщення з цеху на склад готової продукції комірник цього складу оформлює прибуття готової продукції, та передає до бухгалтерії первинний документ, який називається накладна на здачу готових виробів, в якому вказуються всі найменування продукції, яка була вироблена. У кінці місяця дані складського обліку та залишки матеріалів у підзвітних осіб, звіряються з даними бухгалтерського обліку. Також у кінці місяця оформлюються оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер і відомість по рахунку 20, Головна книга.
При надходженні виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” оформляються такі первинні документи, як накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки та інші. Внутрішнє переміщення здійснюється на основі лімітно-забірних карток, накладних-вимог, лімітних карток, накладних на внутрішнє переміщення. На основі цих первинних документів заповнюється Книга складського обліку, вона, в свою чергу, є основою для записів в оборотно-сальдову відомість. В журналі-ордері і відомості по рахунку 20 відображаються дані з оборотно-сальдової відомості. В кінці місяця дані журнала-ордера і відомості по рахунку 20 заносяться в Головну книгу по відповідним субрахункам бухгалтерського обліку і переносяться до балансу та інших форм фінансової звітності.
Від правильно організованого первинного обліку предметів праці залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.
Бухгалтерські проводки по надходженню та списанню виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” за 2008 рік представлені у таблиці 3
Таблиця 3. Бухгалтерські проводки по надходження та списання виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” за 2008 рік
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | ||||
| Дебет | Кредит | ||||||
| Надходження виробничих запасів від постачальника | |||||||
| 1 | Отримано цемент від постачальника | 20 | 631 | 46666,60 | |||
| 2 | Відображено податковий кредит, який відноситься до вартості цементу | 641 | 631 | 9333,4 | |||
| 3 | Оплачено постачальнику цемент | 631 | 311 | 56000,00 | |||
| 4 | Оплачено транспортні витрати | 377 | 311 | 200 | |||
| 5 | Відображено податковий кредит, який відноситься до вартості транспортних витрат | 641 | 377 | 33,33 | |||
| 6 | Вартість транспортних витрат зарахована в вартість цементу | 20 | 377 | 166,67 | |||
| Купівля запасів підзвітними особами | |||||||
| 7 | Видано аванс підзвітній особі на придбання каоліну | 372 | 301 | 500 | |||
| 8 | Оприбуткований каолін, придбаний підзвітною особою | 20 | 372 | 375 | |||
| 9 | Відображена сума ПДВ у складі податкового кредиту | 641 | 372 | 75 | |||
| 10 | Залишок невикористаних сум повернено в касу підзвітною особою | 301 | 372 | 50 | |||
| Списання виробничих запасів | |||||||
| 11 | Передано в виробництво цемент, щебень, барвники, каолін та інше для виготовлення плитки | 23 | 20 | 10856,30 | |||
| 12 | Нарахована заробітна плата працівникам зайнятим виготовленням плитки | 23 | 661 | 2200,0 | |||
| 13 | Відрахування на заробітну плату | 23 | 65 | 847,0 | |||
| 14 | Списання витрат на виробництво плитки | 23 | 91 | 13903,30 | |||
| 15 | Оприбутковування на склад готової продукції | 26 | 23 | 13903,30 | |||
Для синтетичного обліку матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників застосовують журнал-ордер №6.
Розділ ΙΙ Аналіз організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві ТОВ „ВІРКО”
2.1 Облік необоротних активів на підприємстві
На підприємстві ТОВ „ВІРКО” до необоротних активів належать основні засоби, а саме: будова адміністрації, цехів, столової; обладнання; обчислювальна техника; транспортні засоби; прилади; інструменти, інвентар. Основні засоби підприємства використовує в процесі виробництва або постачання товарів та послуг, терміном більше одного року. На ТОВ „ВІРКО” використовуються ще й інші необоротні матеріальні активи, а саме: малоцінні необоротні матеріальні активи, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні активи. Основні фонди, згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства” №349-ΙV від 24.12.2002 р., - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
На підприємстві розрізняють такі види вартості:
- первісна вартість;
- переоцінена вартість;
- залишкова вартість;
- справедлива вартість;
- вартість, яка амортизується;
- ліквідаційна вартість.
Первісна вартість – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, переданих, витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.
Вартість яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – сума коштів та вартість інших активів, яку підприємство очикує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” №92 від 27.04.2000 р. Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
Переоцінену вартість основних засобів можно визначити за формулою:
ППВоз = ПВ* Іп,
Де ПВ – первисна вартість об’єкта основних засобів;
Іп – індекс переоцінки об’єкта основних засобів.
Переоцінену суму зносу обєктаосновних засобів (ПΣЗоз) можна визначити за формулою:
ПΣЗоз = ΣЗ*Іп,
Де ΣЗ – сума зносу об’єкта основних засобів.
Індекс переоцінки об’єкта основних засобів (Іп) знаходиться за формулою:
Іп = СВ/ЗВ,
Де СВ – справедлива вартість,
ЗВ – знос об’єкта основних засобів.
Для прикладу візьмемо таку ситуацію: на ТОВ „ВІРКО” вирішили провести переоцінку комп’ютера . Первісна вартість комп’ютера 2800 грн., знос – 800грн., залишкова вартість комп’ютера 2000грн., справедлива вартість комп’ютера на дату оцінки 1200грн.
Для цього бухгалтер буде проводити такий план дій:
1. Знаходження індексу переоцінки комп’ютера:
Іп = СВ/ЗВ = 1200/2000=0,6
2. Переоцінена первісна вартість комп’ютера:
ППВоз= ПВ * Іп = 2800 * 0,6= 1680