Смекни!
smekni.com

Поняття ризику в менеджменті та його класифікація


1.2.Поняттяризику в менеджментіта його класифікація.

Детермінованіситуації, коливідсутнійризик, зустрічаютьсяв людськійдіяльностіта, зокрема,в економіцідосить рідко.Біль­шістьневизначенихподій, що спричиняютьризик, є неповністюпрогнозованимита контрольованими,їх неможливоусунути, а томунавіть на першийпогляд доситьефективнірішення можутьпризвести дозначних збитків.Неможливоповністю звільнитисявід ризику:намагаючисьпозбутисяоднієї ризикованоїситуації, можнапотрапити уіншу. Навітьабсолютнабездіяльністьу еко­номічномужитті спряженаз ризикомневикористанихможли­востей.

Невизначеністьпризводитьдо ризику черезвідсутністьпов­ної інформаціїта неможливістьточного передбачення.Суттєво впливатина його виникненняможуть такічинники якпогодні умови,науково-технічнийпрогрес, ринковийпопит і цінина товари тощо.Ризик виникаєтоді, колиприймаєтьсярішення з кількохможливих, і єнепевністьв тому, що воно,це рішення,призведе донайефективнішихнаслідків.

Призначенняаналізу ризику—датипотенційнимпартнерамнеобхідні дані,переконавшисьу цьому самому,для прийняттярішень стосовнодоцільностіучасті у певнійекономічнійдіяльності(проекті) іпередбачитизаходи захистувід можливихзбитків.

Аналізувати,ідентифікувати,оцінювати таоптимізуватисту­пінь ризикув менеджменті,зокрема, необхідно:

• перед прийняттямстратегічних,інноваційних,інвестиційнихрішень;

• при стабілізаціїпортфеля післяздійсненняугод, що впли­ваютьна ступіньризику;

• при профілактичнійдіагностиціпортфеля, котрапрова­дитьсяодночасно зінвентаризацією,аудитом тощо;

• при необхідностіодержаннякредитів тазалученніінвес­тиційнихзасобів;

• при прогнозуваннікон'юнктуриі поведінкисторін;

• при маркетинговихдослідженняхвироблюванихтоварів тапослуг (прогнозпопиту, поведінкаспоживачів);

• при пошукахаргументівв конфліктнихситуаціях;

• при керуваннічужим портфелем(трастові компанії);

• при здійсненнідіяльностіу сфері аудиту(менеджменту),консалтингутощо.

У літературіз економікита теоріїбізнесу, а такожу практиціприватногопідприємництвачасто можназустрітисяз термінами«високий ризик»або «низькийризик», колийдеться прорізні рівніризику. Рівеньризику залежитьвід співвідношєеінямас­штабуочікуванихвтрат (збитків)до обсягу майнапідприємцячи фірми, атакож від імовірностінастання збитків.Під вільнимивід ризикуінвестиціямирозуміють такіінвестиції,коли ймо­вірністьнастання збитківблизька донуля, а розмірзбитків повідношеннюдо наявногомайна невеликий.

Посиленнявпливу ризику—ценасправдізворотний біксвободи підприємництва,своєрідна платаза неї. Під часроз­виткуринкових відносинв Україні безумовнобуде посилю­ватисяконкуренція.Щоб вижитиза цих умов,необхідновпро­ваджуватинові технологіїі технічніновинки, йтина сміливі,нетрадиційнідії, які, в своючергу, підвищуютьризик. Отже,необхіднонавчитисяпрогнозуватиподії, оцінюватиеконо­мічнийризик, йти нанього, але непереходитидопустимихмеж.

Слід підкреслити,що підприємницькадіяльністьзавжди об-тяженаризиком.

Джереломневизначеності,що призводитьдо ризику, євсі стадіївиробничогопроцесу—відкупівлі і доставленнясиро-

вини, матеріалів,комплектуючихвиробів допродажу продукції.Взаємозв'язокміж ризикомі прибуткоммає фундаментальнезначення дляглибокогорозумінняпідприємництвата розробкиефективнихметодів менеджменту.

Так, зокрема,провіднимпринципом удіяльностікомер­ційнихбанків є прагненняотримати найбільшіприбутки. Алеце прагненнязіштовхуєтьсяз можливістюзазнати збитків.Ризик є вартіснимвиразом імовірноїподії, що призведедо збитків.Ризик виникаєчерез відхиленняфактичних данихвід оціночнихщодо сьогоднішньогостану і майбутньогороз­витку. Цівідхиленняможуть бутияк сприятливимитак і не­сприятливими,бо кожномушансу щодоодержанняприбутку протистоїтьможливістьзазнати збитків.Отже, отриматипри­буток можналише в томувипадку, якщоможливостізазнати збитків(втрат), тобторизик, будутьпередбаченізаздалегідь(зважені) тапідстраховані.

Виправданийризик —необхіднийатрибут у стратегіїта прак­тиціефективногоменеджменту.Прогностичнийта індикативнийсенс планівта економічнихрішень, що містятьідею ризику,може бути виявленийлише розробкоюта застосуваннямметодів йоговрахуваннята вимірювання.

У кожній ситуації,що пов'язаназ ризиком, виникаєпитання:

що означаєвиправданий(допустимий)ризик, де проходитьмежа, що відділяєдопустимийризик віднерозумного.Відпо­вістина ці запитанняозначає, щотреба знайтирівень «прийнят­ногоризику», кількіснута якісну оцінкиконкретнихризи­кованихрішень.

Об'єктом ризикуназиваютьекономічнусистему, ефективністьта умови функціонуванняякої напередточно не відомі.

Пiдсуб'єктом ризикурозуміють особу(індивід абоколектив), яказацікавленав результатахкеруванняоб'єктом ризикуі має компетенціюприймати рішеннящодо об'єктаризику.

Джерело ризику—цечинники (явища,процеси), якіспри­чиняютьневизначеністьрезультатів(конфліктність).

Під інформаційноюситуацієюбудемо розумітипевний ступіньградаціїневизначеностізнаходженнясередовищав одному ізстанів заданоїмножини, якоюволодіє суб'єктуправління(ме­неджер) вмомент прийняттярішення.

Отже, ризикованійситуації притаманнітакі основніумови:

наявністьневизначеності;наявністьальтернативта необхідністьвибору однієїз них (відмовавід виборутакож є різновидністювибору); зацікавленістьу результатах;можливістьоцінити наявніальтернативи— прийнятирішення.

Усі чинники,що так чи інакшевпливають наступінь ризику,можна умовноподілити надві групи: об'єктивніта суб'єктивні.

До об'єктивнихчинниківвідносять такі,що не залежатьбез­посередньовід фірми таменеджерів(суб'єктів прийняттярі­шень): інфляція,конкуренція,політичні таекономічнікризи, екологія,мита, наявністьрежиму найбільшогосприяння, мож­ливаробота в зонівільного економічногопідприємництватощо.

До суб'єктивнихчинниківвідносять ті,котрі характеризуютьсуб'єкт прийняттявідповіднихрішень (безпосередньомене­джерів,фірму): виробничийпотенціал,технологічнезабезпечен­ня,рівень предметноїта технологічноїспеціалізації,організаціяпраці, ступінькооперативнихзв'язків, рівеньтехніки безпеки,рівень компетентностіта інтелектуальнийпотенціалсуб'єкта прийняттярішень, вибіртипу контрактівз інвесторомчи замовникомтощо. Так, зокрема,від типу контрактузалежить ступіньризику та розмірвинагородипісля завершенняконт-

ракту.Сподіванняна максимальнийприбуток, зодного боку,і страх підприємницькогоризику—зіншого, переконують,що успіх уменеджментіможливий лишедля тих, хтодобре володієобраною галуззюдіяльності,на високомупрофесій­номурівні вирішуєзадачі, що постають,хто мислитьнеор­динарноі в змозі творчозастосуватизнання у реальнійеконо­мічнійі фінансовійситуаціях.

З аналізомризиків щільнопов'язаний щеодин аспектпроблем менеджменту,зокрема, інвестиційногоменеджменту.Оскільки інвесторне в змозі постійновідбирати лишеобтяжені незначнимризиком інвестиційніпроекти (в нашійдійсності такіпроекти практичновідсутні), виникаєпитання: якповинен бутиком­пенсованийтой чи іншийрівень (ступінь)ризику? Відповідьна це запитаннядає розрахуноктак званої«премії заризик», котраявляє собоюдодатковийдоход (прибуток),що його прагнеотримати інвесторпонад той рівень,котрий можутьпринести безризиковіінвестиції.Цей додатковийдоход (прибуток)пови­нен зростатипропорційноступеню ризику,яким обтяженийданий проект.

Премія за ризикповинна зростатипропорційнодо зрос­танняне загальногоступеня ризикуза проектом,а лише сис­тематичного(ринкового)ризику, щовизначаєтьсяза допо­могоюкоефіцієнтабета (р), оскількинесистематичнийризик пов'язанийв основномуз впливомсуб'єктивнихчинників. Основутакої залежностітлумачить такзвана «модельнадій­ностіринку».

Кількісніметоди оцінюванняризику та методийого моде­люванняі оптимізаціїрозглядаютьсяу подальшихвикладках.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИРИЗИКУ

Діяльністьменеджерівобтяжена ризиком.Він може бутименшим чи більшим,але зовсімуникнути йогонеможливо.Значний успіхбез ризику— утопія. Ризиквизначаєтьсябагатьма причинами,наведемо деякіз них.

По-перше,науково-технічнийпрогрес (НТП)формує новусистему орієнтаційлюдини, радикальнозмінює предметнесе­редовище,у якому вонаживе. Якісноіншими стаютьзначення таспіввідношенняпродуктивноїінноваційноїдіяльності.Ство­рюєтьсяатмосферагострої потребив новаторських,сміливих рішеннях,відбуваєтьсяпошук принциповонових, що ранішене використовувалися,неординарнихшляхів розв'язаннясклад­нихсучасних задач.За таких умовменеджерирізних рівнівуправліннявимушені йтина ризик.

НТП надає діяльностібагатьох менеджерівтворчого харак­теру.Тобто ризикпов'язаний зтворчою діяльністю,що характе­ризуєтьсянеповторністю,оригінальністю,унікальністю,зумовле­нийсуттю творчогопроцесу, особливостямивпровадженнянового у практику,необхідністюрозв'язуваннясуперечностейміж подія­мита процесами,що з'являютьсяу суспільствіі старими спо­собамисоціальногорегулювання.

По-друге, середовищедіяльностілюдей все більшестає рин­ковим,що вноситьдодатковіелементиневизначеності,розширює межіризикованихситуацій. Зацих умов виникаєнедетер-мінованістьта невпевненістьщодо отриманнякінцевогорезуль­тату,а, отже, зростаєі ступінь ризику.

Ринок —досить жорсткасистема, щовимагає відкожного великоїфізичної таінтелектуальноївіддачі. Конкуренціяне визнає кволих.У США, наприклад,щорічно створюється10,5 млн новихфірм і 80 % зних стає банкрутамипротягом першогож року існування.

По-третє, діяльністьбагатьох людейнабуває підприємниць­кихрис. А підприємець(менеджер)обов'язковоризикує. Томуйому притаманнітакі риси якнезалежністьта нестандартністьдій, новаціїщодо досягненнямети, сміливістьта винахід­ливість,орієнтаціяна досягненняякомога кращихрезультатів.

Форми проявупідприємництваздебільшогоносять індиві­дуальнийхарактер.

Це характернодля ситуацій,пов'язаних зризиком, колилюдина виходитьза вузькі межістереотипів.Ризик — цежорст­ка перевіркаособистихякостей, професійності,здатності вірноорієнтуватисяв оточуючомунас світі.

Власне ризикзалучає підприємцядо системиприродногодобору черезгостру конкурентнуборотьбу.

По-четверте,на порядку днястає питанняглобальногори­зику. Вінпов'язаний зізростаючоюнебезпекоюсамознищенняцивілізаціїяк наслідкуякоїсь катастрофи(про неї нагадуєЧорно­бильськаАЕС, небезпекаядерної війни),екологічноїнебезпеки(внаслідокзабрудненняоточуючогосередовища),вичерпанняре­сурсів(енергетичноїкризи), продовольчоїпроблеми (узв'язку з нарощуваннямдефіцитупродовольствата пов'язанихз цим хворобта епідемій),несприятливоїдемографічноїситуації (узв'язку з неконтрольованимзростаннямчи зменшеннямкіль­костінаселення).

На рис. 1.7.наведена схема,за якою можнааналізуватири­зик, зумовленийвнутрішнімита зовнішніми,по відношеннюдо об'єкта(господарськоїсистеми), причинами.

>


Причини виникненняневизначеностіта зумовленогонею ризикуподіляютьсяна три групи[II].

Перша група.Більшістьпов'язаних зекономікоюпроцесів єпринциповоіндетермінованими.Таким, наприклад,є науково-технічнийпрогрес, хідякого неможливоточно спрогнозувати.Важко передбачититакож різніприродні явища,зміни клімату,розвиток смаківспоживачівтощо.

Друга група.Це економічнооптимальнанеповнотаінфор­мації,бо іноді більшдоцільно працюватиз неповноюінфор-

мацією, ніжзбирати вкрайвисоковартіснупрактично повнуінформацію.До цієї групиможна віднестиі неповнотуінфор­мації,обумовленуобмеженістюпотужностейдля її обробки,оскільки цяобмеженістьпояснюєтьсяекономічнимипричи­нами.Сюди слід віднестиі неточності,що виникаютьз на­ближенихметодів оцінюванняданих, наприклад,вибірковіспо­стереженняі експертніоцінки. Зниженняцих неточностейтеж потребуєпевних додатковихзатрат.

Рис.1.7. Причинивиникнешіяекономічногоризику

Третя група.Існує, так бимовити, «організована»невизна­ченістьчи асиметріяінформації.Вона спричиненатим, що інодідеякі економічніагенти вважаютьдоцільнимприховуватидеяку частинуінформаціїз економічних,політичнихчи з інших при­чин.Наприклад,надто важкопрогнозуватиможливостізов­нішньоторговельнихоперацій зстратегічнимитоварами. Керую­чомуорганові управлінняінколи важкооцінити можливостіта зусилляпідлеглихпідрозділів,та навпаки.

Невизначеністьситуаціїхарактеризуєтьсятим, що воназа­лежить відбагатьох зміннихчинників—контрагентів,дії яких неможливоспрогнозуватиз прийнятноюточністю. Впливаєна неї такожі відсутністьчітко визначенихцілей та критеріївїх оцінки, зсувиу суспільнихпотребах іспоживчомупопиті, неперед-бачуванапоява новихтехнологійі техніки, змінакон'юнктури

світовогоринку, коригуваннятраєкторіїруху економікиз полі­тичноїнеобхідності,непередбачуваністьприродних явищтощо.

Під невизначеністю,яка породжуєризик, розуміютьси­туацію, колиу деякій мірівідсутня інформаціястосовно струк­турита можливихстанів об'єктата оточуючогосередовища.

На схемі, поданійна рис. 1.8,показано, щоджереломневи­значеностіможе статикожний елементта канал зв'язкуміж елементами,наведенимина ній. Виділяютьсяосновні видине­визначеності,породженіпрямими зв'язкамипід час дослідженнята керуваннясистемою (об'єктом),та другорядні,що відоб­ражаютьзворотні діїта ефекти.


8.Суб’екткерування (суб’ектризику)




14 9 13 7

Середовище


2


10



1.Система(об’ект)та її підсистема(об’ектризику)

4.Суб’ектдослідження

6.Модельсистеми

(об’екта)

3 5


11 12



Рис.1.8. Видиневизначеності:/—поводженнясистеми та їїпід­систем;2—впливсередовищана систему;3—інформаціяпро системута середовище;4—суб'єктдослідження;5—процесконцептуаліза-ціїінформації,одержаноїсуб'єктомдослідження;6—модельсистеми (об'єкта);7—сприйняттясуб'єктом керуваннямоделі системи;8—суб'єктуправління;9—керованідії на систему;10—впливсистеми насередовище;11—впливсуб'єкта дослідженняна систему ісередо­вище;12—впливмоделі системина суб'єктдослідження;13—взаємодіясуб'єкта дослідженнята суб'єктакерування;14—впливсистеми тасередовищана суб'єкт керування.Безперервноюлінією показаніосновні видиневизначеності,штриховою—другорядні.

Коженз цих видівневизначеностіпороджує комплекспри­таманнихйому проблемта передбачаєсукупністьметодів йогоаналізу. Детальнішепро це йдетьсяу[55].

Якщо всистемі управліннявідсутня однозначнавідповідністьміж вхідноюта вихідноюкеруючою інформацією,то тоді дієчинник інформаційноїневизначеності.

Введене намипоняття інформаційноїневизначеностіне супе­речитьусталенійтермінології,а лише уточнюєїї стосовнодо соціально-економічнихсистем управління.Слід зазначити,що в більшостіпраць поняттяневизначеностіпов'язуєтьсяз поняттямімовірності.Основна умоварозрахункуймовірнісниххарактерис­тикдеякого випадковогопроцесу пов'язуєтьсяз можливістюпро­веденнядостатньобагатократнихстатистичнихвипробувань.На жаль, можливістьпроведеннятаких випробуваньу соціально-еко­номічнихсистемах доситьобмежена. По-перше,ці об'єктизна­ходятьсяв умовах, щобезперервнозмінюютьсяі самі інтенсивнозмінюються.При цьому характері напрямок змінне завжди мо­жутьбути точнооцінені експериментаторами.Друга складністьпов'язана зтим, що до складуоб'єктів входятьлюди. Як окремілюди, так і їхколективи маютьсистему власнихцілей, що можутьне співпадатиз цілями експериментаторів.Наявністьсупереч­ностейу цілях призводитьдо того, що об'єктможе протидіятипроведеннюекспериментів,а у випадку їхздійснення— навча­тисяі змінюватисвою поведінкудля більш успішногодосягненнясвоїх цілей.Нарешті,соціально-економічніоб'єкти тіснопов'я­зані іззовнішнімсередовищем,їх поведінказалежить відпове­дінкибагатьох іншихоб'єктів, відсукупностічинників, якімо­жуть матиі неекономічнийхарактер.

Невизначеністьвноситься впроцес формуваннякеруючої інформаціїчерез інформаційнікомпоненти.Роль різноманіт­нихінформаційнихкомпонент впроцесі формуваннякеруючої інформаціївизначає специфікувпливу невизначеностівідпо­віднихкомпонент наневизначеністьсистеми управлінняв цілому. Так,невизначеністьцілей не дозволяєсистемі управ­лінняоднозначнооцінюватипереважністьситуацій, щовини­кають.Система управліннявиявляєтьсяне в змозі повністюздійснитираціональний,формальнооптимальнийвибір най­кращогоз існуючих вїї розпорядженніваріантівповедінки.Невизначеністьсистеми моделейне дозволяєоднозначнофор­муватиланцюжкипричинно-наслідковихзв'язків. Відповідносистема управлінняне має можливостіточно і однозначнопередбачитивсі суттєвідля неї наслідкирізних подій,в тому числіі повні наслідкивласних команд.Невизначеністьпервіс­ноїінформаціїне дозволяєоднозначнооцінюватиреальну ситуаціюна об'єкті керуванняі в зовнішньомусередовищі.Суб'єкт керуванняне може бутивпевненим утому, що оціню­ваннябуде вірнимі повним.

Але не дивлячисьна змінну діючинника інформаційноїневизначеності,будь-яка системауправліннязавжди формуєдеяку керуючуінформацію,яка повиннавпливати наоб'єкт і примушуватийого діяти длядосягненняцілей, які поставивперед собоюсуб'єкт керування.

КЛАСИФІКАЦІЯРИЗИКУ


Формуванняринку та ринковоїінфраструктури,нових меха­нізміввстановленнягосподарськихзв'язків, розвиткупідприєм­ництва,зростанняконкуренціївимагаютьпоглибленнятеорії економічногоризику, методівйого оцінюваннята регулюванняна всіх рівняхгосподарювання:державному,регіональному,міс­цевому,галузевому,а також підприємства,цеху, дільниціне­залежновід форми власності.

Конкуренціязмушує менеджерівактивно вивчатиінфор­мацію,щоб уникнутиможливих помилокпри здійсненніобтя-женихризиком виробничих,фінансових,комерційнихта інших операцій.Зовнішні тавнутрішнічинники, щообумовлюютьділову активністьза умов ринковоїекономіки,—динамічні,і частіше всьогослідкуватиза ними таконтролюватиїх можна лишеза допомогоюрізних елементівта важелівмаркетингу.

Щоб розумновикористовуватизакони ринку,і не бути йогожертвою, слідзастосовуватинайпередовішіформи аналізуфунк­ціонуванняскладовихпроцесу відтворення.

У ринковійекономіцііснують двавиди господарськогори­зику—глобальний(наприклад, нарівні держави,регіону) талокальний (нарівні компанії,підприємства).Вони взаємо-обумовлені,впливають одинна одного і втой же час дещоавтономні,через що можутьстати носіямипротилежнихтен­денцій.Це проявляється,зокрема, у випадках,коли економічнесередовиществорює приблизнорівні можливостіщодо проявуобох видівризику.

У ринковійекономіцідопускаєтьсянаявність упідприєм­ців(менеджерів)прав самостійнообирати, якусаме продукціювиробляти,встановлюватиціни на неї, ау торгівлі зураху­ваннямсобівартості(реалізації)та ринковоїкон'юнктурифор­муватиструктурутоварів з метоюодержаннямаксимальногоприбутку. Дляцього можнавикористовуватисистему узго­дженняперспективщодо збутупродукції зможливостямиресур-созабезпеченнята прибутковостіза^ товарнимигрупами, щогрунтуєтьсяна «балансівиживання».Його найдоцільнішезасто­совуватиу комерційнійдіяльності,якщо при оцінюванні(ран-жуванні)товарів за їхприбутковістюдля його складаннявико­ристовуватианаліз рентабельностіза товарнимигрупами, а приоцінюванні(ранжуванні)продукції щодоперспективЇї реалізаціїзвернутисядо методуекстраполяціїза середнімтем­пом зростання.Користуючисьцим методом,можна такождопов­нитирозрахунокприбутковості,якщо необхіднийбільш точнийрезультат приоцінюванні(ранжуванні)товарів за їхприбут­ковістюна майбутнійперіод.

У [41] формулюєтьсяпоняття підприємницькогоризику.

Підприємницькийризик—церизик, що виникаєв резуль­татібудь-яких видівдіяльності,пов'язаних звиробництвомпродукції,товарів, послуг,їх реалізацією,товарно-грошовимиі фінансовимиопераціями,комерцією,здійсненнямсоціально-економічнихі науково-технічнихпроектів.

У цих видахдіяльностімають справуз використаннямі оборотомматеріальних,трудових, фінансових,інформаційних(інтелектуальних)ресурсів, тобторизик пов'язанийз повною чичастковоюзагрозою втратицих ресурсів.

Визначаютьризик як загрозузазнати збитківу вигляді додат­ковихзатрат, непередбачениху прогнозах,проектах, планах,програмах, абож одержатидоходи, меншіза очікувані.Причому, якщозатрати необхідніу будь-якомувипадку, тозбитки є наслідкомневизначеності.

Стосовно класифікаціїризику у рядіпраць запропонованітакі йогохарактеристики.

1. Щодо масштабівта розмірів—глобальний,локальний.

2. Щодо аспектів— психологічний,соціальний,економіч­ний,юридичний,політичний,медико-біологічний,комбінова­ний(соціально-економічний).

3. Щодо міриоб'єктивностіта суб'єктивностірішень —з об'єктивноюймовірністю,з суб'єктивноюймовірністю,об'єк­тивно-суб'єктивноюймовірністю.

4. За ступенем(мірою) ризиконасиченостірішень —міні­мальний,середній,оптимальний,максимальний,або допус­тимий,критичний,катастрофічний.

5. За типамиризику—раціональний(обгрунтований),не­раціональний(необгрунтований),авантюрний(азартний).

6. Щодо часуприйняттяризикованихрішень —випере­джуючий,своєчасний,запізнілий.

7. Щодо чисельностіосіб, що приймаютьрішення —,індиві­дуальний,груповий.

8. Щодо ситуації— стохастичний(за умов невизначеності),конкуруючий(за умов конфлікту).

Кожен вид ризикуповинен бутидетальнопроаналізований,змодельований,розкладенийна елементи,що дозволитьу певній мірізменшитиневизначеністьситуації.

Ризик, як правило,поділяють надва типи—динамічнийта статичний.

Динамічнийризик —це, зокрема,ризик непередбачуваних(недетермінованих)змін вартостіосновногокапіталу внаслідокприйняттяуправлінськихрішень чинепередбачуванихобставин. Такізміни можутьпризвести якдо збитків, такі до додатковихдоходів.

Статичнийризик—церизик втратреальних активіввна­слідокнанесеннязбитків власності,а також втратдоходу черезнедієздатністьорганізації.Цей ризик можепризвести лишедо збитків.

Розрізняютьтакож такіосновні видиризиків:

виробничийризик, пов'язанийз можливістюневиконаннясуб'єктом економічноїдіяльностісвоїх зобов'язаньвідносно контрактучи договоруз іншим суб'єктомекономічноїдіяль­ності;

фінансовий(кредитний)ризик, пов'язанийз можливістюневиконаннясуб'єктом економічноїдіяльностісвоїх фінансовихзобов'язаньперед інвесторомвнаслідоквикористаннядля фі­нансуваннядіяльностікредиту;

інвестиційнийризик, пов'язанийз можливістюзнецінюванняінвестиційно-фінансовогопортфеля, якийскладаєтьсяяк з влас­нихцінних паперів,так і з позичених;

ринковий ризик,пов'язаний зможливим коливаннямрин­ковихвідсотковихставок, якнаціональноїгрошової одиниці,так і закордоннихкурсів валют;

портфельнийризик полягаєу ймовірностівтрати за окремимитипами ціннихпаперів, а такожза всіма категоріямикредитів.

Портфельніризики підрозділяютьсяна фінансові,ризики ліквідності,систематичніта несистематичні.