Инновационная и инвестиционная привлекательность регионов Украины
| Додаток № 2 | |||||||||||||||||
| Регіональний розподіл Українських прямих іноземних інвестицій | |||||||||||||||||
| на 01.10.97 рік. | |||||||||||||||||
| Луганська | Полтавська | Донецька | Інші | Одеська | м. Київ | м. Севастопаль | |||||||||||
| 3 | 5 | 8 | 11 | 18 | 25 | 30 | |||||||||||
 | |||||||||||||||||
Київськийінститут економіки,менеджменту,банківської
істраховоїсправи
КУРСОВАРОБОТА
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНАПРИВАБЛИВІСТЬ
РЕГІОНІВУКРАЇНИ
Студента3 курсу спеціальності“Менеджмент
увиробничійсфері”
Науковийкерівник:
викладачкафедри “інноваційний
менеджментта підприємництво”
ЛузанГалина Сергіївна
Київ– 1998 рік
ЗМІСТ
Інноваційната інвестиційнаполітика Українив умовах перехідноїекономіки.
Показникиінвестиційноїпривабливостіта економічнахарактеристикарегіонів України.
Залученняіноземнихінвестиційв економікурегіонів України.
Інноваціїна рівні регіонівУкраїни.
Висновкита пропозиції.
Додатки.
Списоквикористаноїлітератури.
ІННОВАЦІЙНАТА ІНВЕСТИЦІЙНАПОЛІТИКА УКРАЇНИВ УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇЕКОНОМІКИ
Еволюціялюдської цивілізаціїу ХХ століттіпереконливопідтверджуєтой факт, щоголовним чинникомстійкого економічногорозвитку країниє науково-технічніінновації, абокомерційнезастосуваннянових, більшпродуктивнихтехнологій,які істотнозмінюють обсягита якість виробництваі споживання.Стрижневимблоком економічноїполітики всіхрозвиненихдержав є інноваційнаполітика, сприянннядіяльностіпідприемців-інноваторів,які визначаютьздатністьнаціональноїекономіки доінноваційногорозвитку, ефективноговикористаннянайновішихтехнологій.
Особливогозначення інноваційнийпроцес набуваєдля перехіднихекономік. Асаме такою єекономікаУкраїни. Ринковівідносини, щовпроваджуються,різко висвічуютьспадщинуадміністративно-командноїсистеми-надвитратне,неефективнегосподарювання,що в умовахжорсткої міжнародноїконкуренціїта встановленняврівноваженихцін ставитьбільшістьіснуючих підприємствперед загрозоюбанкрутства.
Подоланняцього станунеможливетільки черезпотужний інноваційнийперерозподілресурсів суспільствана користьконкурентноспоможнихнаукоємнихвиробництв.
Відсутністьструктурноїперебудовиінноваційноготипу генеруєпотужні стагнаціїта інфляції.Виробництвоніби «виштовхує»капітал, призначенийдля відтвореннянеефективнихпідприємств,які втратилипопит на своюпродукцію.Подолання такоїструктурноїкризи можливетільки в томуразі, якщо цейкапітал спрямовуватиметьсяу науково-технічніінновації, унові виробництва,котрі визначаютьсуть та напрямитрансфомаційнихпроцесів.
Країназ перехідноюекономікою,яка програє«інноваційнізмагання»,залишаєтьсяатсайдеромсвітової спільноти.Тому Українаможе претендуватина належне їйза потенціаломмісце у Європіта світі лишеза умови, щовона виявитьсяспроможноюопануватиінноваційнийшлях розвитку.Для цьго потрібностворитисоціально-економічніумови та стимулидля організаційноїконвергенціїв українськомусуспільствіпріоритетусистеми цінностейнауково-технічногорозвитку таідеологіїринкових реформ.
Негативнінаслідкикризових явищв економіціУкраїни та їхпереплетінняу сфері науки,освіти, технікиі технологічногорозвитку зумовилиістотне гальмуванняінноваційнихпроцесів. Бюджетнефінансуваннянауково-техніноїсфери неухильнозменшується,залишаєтьсянизьким рівеньвпровадженняу виробництворезультатівдослідженьта розробок,наука поступовоперестає бутисуспільновизнаною приорітетноюдіяльністюдержави. Відбуваєтьсянезворотнавтрата інтелектуальногопотенціалукраїни.
Основнимнедолікомздійснюваноїінноваційноїполітики залишаєтьсяїї спрямованістьна керуванняпереважно«процесом»,а не «кінцевимирезультатами».Треба створюватиматеріально-технічнепідгрунтттядля системистимулів танеобхіднихорганізаційно-технологічнихумов ефективноїроботи хочаб найкращоїчастини науково-технічногота виробниогопотенціалу.Тому для вдосконаленняінноваційноїполітики дужеважливо формуватистимулююеекономіко-правовесередовищесаме для тихсубєктівциклу «наука-техніка-виробництво»,які забезпеуютьвідчутні позитивнікінцеві результати.
Державнаінноваційнаполітика повиннастати найвижливішоюпідоймою діяльності,спрямованоїна виведенняекономікиУкраїни з кризиі забезпеення.Головноюметою такоїполітики єстратегічнаорієнтаціярозвитку виробництвана створенні широке застосуванняпринциповонових машин,матеріалів,комплекснихтехнологічнихсистем, ефективнеосвоєннянауково-технінихрозробок, забезпееннясоціально-економіних,організаційнихі правових умовдля постійноговідтвореннята ефективноговикористаннянауково-технічногопотенціалу.Досвідпоказує, щозначна частинанауково-технінихінноваційповязаназ інвестиційнимитоварами, якіпотребуютькапітальнихвитрат. Тому,якщо рівеньнагромадженняі,відповідно,інвестиційу країни низький,то потенційніможливостірозвиткунауково-технічноїсфери можутьбути втраченими.Цей аспектсьогодні дужеактуальнийдля країн зперехідноюекономікою,бо процес відтвореннявиробничогоапарату перживаєглибоку кризу.
Основніпричини кризиінвестування:
-екстенсивнийхарактер відтворенняв минулому;
-відсутністьекономічногомеханізмустимулювання;
-спадінвестиційноїактивності;
-руйнівнасила інфляції.
В Україніще не склавсядієвий механізмінвестуваннямасштабнихтехнологінихзмін. Державнінауково-технічніпрограми частоне забезпечуютькінцевих результатів.Міністерствата відомстваобтяжені соціальноюнеобхідністюпідтримкитрадиційнихвиробництв,не мають достатніхкоштів дляінноваційнохтрансформаціїсвоїх галузей.Недержавнікомерційніструктури щене можуть здійснюватидовгостоковіпроекти, якіб забезпечувалибазові технологічнізміни. Іноземніінвестиццціїздебільшогоспрямованіна підтримкувиробництв,які маютькороткостроковуекспортнуперспективу.
Спадінвестиційноїдіяльносностіє результатомі причиноюподальшогопогіршенняструктуриекономіки. Новаінвестиційнаполітика маєсприяти пожвавленнюінвестуванняв економікуУкраїни. Основніджерела капітальнихвкладень незабезпеуютьдостатньоїкількостіресурсів, дотого ж вони невикористовуютьсяповністтю.Виходом можебути прогнозуваннярозвитку економіки.
Проблемиполіпшенняструктуриекономіки,оголошеніприорітетнимизавданямиреформування,залишаютьсяпоки що нерозвязаними.Спадінвестиційноїдіяльностінабагатоважливіший,ніжбезпосередньосаме виробництво.
Падінняінвестиційспричиняєдодатковепадіння виробництва,а це, у свою чергу,веде до скороченняінвестиційнихресурсів державита власнихджерел інвестуванняу субєктівгосподарювання.Якщо ж урахуватифакт запізненняміж термінамивкладеннякапітальнихресурсів таїх віддачі, томожна сподіватися,що, навіть зупинившипадіння виробництва,неможливодосить швидковідновитиінвестиційнийпроцес.
Основнапричина в тому,щовибничий іспоживацькийпопит на продукціюбагатьох галузейнадзвичайнообмежений, вонанеконкурентноздатна.Ці обмеженнязумовленіструктурнимидеформаціями,що склалися.В результатізвужуютьсяможливостіефективноговкладеннякапіталу вконкурентноздатнівиди діяльності.Вихід із ситуацііїреальний приліквідаціїструктурнихперекосів іодночасномузростаннівиробництва.Тільки такможна підвищитиефективністьіннвестуванняв структурнодеформованігалузі. Першепівріччя 1997р.характеризуєтьсяспадом виробництваі зменшеннямобсягу капітальнихвкладень, особливоу виробничийсектор. РівеньВВП зменшивсяна 7,5%, продукціяпромисловості-на4,5%, обсяг інвестицій-на11%, на 15,5% скоротилосявиробництвосільськогосподарськоїпродукції. Зацим зменшеннямобсяговихпоказників,разом із переліченимивище причинами,ховаєтьсядедалі сильнішийрозлад фінансово-кредитного,бюджетного,податковогомеханізму тагрошовогообігу.
Наоснові аналізуприйнятих у90-ті роки офіційнихдокументівможна виділитидва етапи формуваннядержавноїінвестиційноїполітики.Перший,протягом якогобули закладеніоснови законодавствав даній галузі,охоплював1991-1993рр. Другий,що почався у1994р. і триваєдонині, виявивступінь дієвостіприйнтих нормативнихактів в умовахпоглибленняінвестиційноїкризи. Ступіньцей надзвичайнонизький, і дляствореннсприятливішихумов інвестуваннянеобхіднеприйняття новихзасерйознихрішень, якімогли б утілитисяв практикугосподарювання.
Основнізасади новоїінвестиційноїполітики Українизакладені вПостанові КМУкраїни від1 червня 1996 р. №384, якою затверджено«КонцепціюрегулюванняінвестиційноїПрезидентаУкраїни “Прозаходи щодореформуванняінвестиційноїполітики вУкраїні”дільності вумовах ринковоїтрансформаціїекономіки»,Указі від 18 липня96р. та ряді інших.
Такимчином держававбачає своїмголовним завданнямствореннясприятливихумов для активізаціїінноваційноїдіяльності,стимулюванняприватнихінвестиційпри обмеженнісвоєї діяльностіяк інвестора.Відповіднодо нової інвестиційноїконцепції, яяканадає вирішальнезнаення зростаннюобсягу таефективностінедержавнихінвестицій,основним джереломмають стативласні й залуенікошти. Передбачаєтьсяпосилення ролів інвестиційномупроцесі вторинногоринку ціннихпаперів. Длязміцнення базисамофінансуванняпідприємстввелике значенняновій амортизаційнійполітиці йвикористаннювласного прибутку.
Поліпшенняінвестиційногоклімату, розширенняінвестиційнихресурсів- необхідні,але не достатніумови для виходуз економічноїкризи. Требазробити економікусприяятливоюдо інвестиційчерез розвитокінфраструктури,форм і методівзалучення вінвестиційнусферу капіталівінстититуфінансовихпосередників,що діють нацьому.
Якщоукраїнськаекономіка нездатна на основісаморегулюваннвідновитипроцес акумуляціїінвестиційнихресурсів і їхвикористанняу накопиченнікапіталу вреальномусекторі економіки,держава можездійснюватий використовуватиекономічнпрогнозуваннядля впливу наекономінезростання ігалузеву структурукапіталовкладень.
Політикадержавногорегулюваннямає включатиарсенал утриманнявітизняногокапіталу внаціональномуекономічномупросторі.Кредитнаі процентнаполітика, методифінансуваннябюджетногодефіциту неповинні підтримувативищої нормиприбутку всфері банківських,валютних іспекулятивнихоперацій порівняноіз середньоюнормою прибутку,що існує векономіці.Залученняінвестиційбуло і залишаєтьсяключовим питаннямрозвитку регіональноїекономіки.
ПОКАЗНИКИІНВЕСТИЦІЙНОЇПРИВАБЛИВОСТІ
ТАЕКОНОМІЧНАХАРАКТЕРИСТИКАРЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Кожнийінвестиційнийпроект має своюконкретнуспрямованістьі може з найбільшоюефективністюбути бутиреалізованийу тих регіонахУкраїни, де дляцього є найкращіумови. До тогож оцінка іпрогнозуванняінвестиційноїпривабливостірегіонів Українимають бутибезпосередньоувязаніз державноюрегіональноюполітикою,метою якої єзабезпеченнярозвитку окремихрегіонів зурахуваннямтаких факторів,як раціональневикористаннярізноманітнихекономічнихможливостейкожного з них,ефект оптимальноїінтеграції,територіальнийрозподіл праціта взаємнаекономічнакооперація.У відповідностідо цієї метизавданнямидержавноїполітикирегіональногорозвитку єреконструкціястарих промисловихрегіонів;стимулюваннярозвитку експортнихта імпортозаміннихвиробництвтих регіонів,які мають дляцього найкращіумови; формуваннявільних (спеціальних)економічнихзон; прискоренийрозвиток необхідноїрегіональноїінфраструктури.Реалізаціяцих завданьтісно повязаназ державноюта приватноюінвестиційноюдіяльністю.
Слідвідзначити,що за кордономтакі розробкидостатньопоширені, і рядвідомих науковихцентрів таінвестиційнихкомпаній періодичнопублікуютьранжованийза ступенемінвестиційноїпривабливостіперелік країндля орієтуванняпотенційнихінвесторів.У нашій країнівідсутняяаналогічназагальновизнанаметодика, крімспеціальноїметодики, розробленоїза допомогоюукраїнськоговченого І.Бланкаі розвинутоїЛ.Верховодоюта Т.Воронковою.зважаючи нате, що вона можеявляти певнийінтерес нетільки длядержавнихслужбовців,які займаютьсяпитаннямирозробки регіональноїполітики, науковців,але й для практиківзі сфери інвестиційногобізнесу, розглянемоосновні методологічніположення такоїоцінки та практичнівисновки.
Інвестиційнупривабливістьрегіонів Українидоцільно оцінюватина основі їхранжуванняза такими пятьмасинтетичними(узагальненими)показниками:
рівеньзагальноекономічногорозвитку регіону(включаючиприродно-ресурснийпотенціал,рівень розвиткупромисловоговиробництва,спеціалізаціюсільськоговиробництва);
рівеньрозвиткуінвестиційноїінфраструктурирегіону(включаючирівень розвиткубудівництва,транспортноїмережі, звязку,складськогогосподарстватощо);
демографічнийфактор;
рівеньрозвитку ринковихвідносин ікомерційноїінфраструктурирегіону(включаючирозвитокприватизаціїі формуваннянедержавногосектору, формуванняринковоїінфраструктури);
- рівенькриміногенних,екологічнихта інших видівризиків.
Кожнийсинтетичнийпоказник оцінюєтьсяза сукупністюаналітичнихпоказників,які входть дойого складу.У свою чергукількіснаоцінка кожногосинтетичногопоказникаотримана складанямрангових значень(у системі регіонів)аналітичнихпоказників,які входятьдо його складу.Далі на основікількісноїоцінки пятивищенаведенихсинтетичнихпоказниківрозрахованийінтегральнийпоказникінвестиційноїпривабливостірегіонів України.При цьому враховано,що окремі синтетичніпоказникивідіграютьрізну роль уприйняяттіінвестиційнихрішень відповідним“зваженням”значимостікожного показника(зокрема, зурахуваннямдумок інвестиійнихменмджерів),а саме: 35%, 15%, 25%, 10%.
Приоцінюваннірівнязагальноекономічногорозвитку регіонутакожвивчаласьпотенційнапотреба в обсягахінвестування,можливістьформуванняінвестиційнихресурсів зарахунок власнихджерел, сукупнаємність регіональногоринку.
Для цьогооцінюваннявикористовувалисьі такі анлітичніпоказники:
1) питомавага регіонуу ВВП і виробленомунаціональномудоході;
2) обсягвиробленоїпромисловоїпродукції надушу населення;
3) рівеньсамозабезпеченнярегіону основнимипродуктамихарчування(обсяг виробництвавідповіднихвидів сільськогосподарськоїпродукції надушу населення);
4) середнійрівень заробітноїплати робітниіву регіоні;
5) обсяягі динамікакапітальнихвкладень урегіоні в розрахункуна одного жителяв регіоні;
6) кількіськомпаній і фірмусіх форм власностів регіонв;
7) питомавага збитковихпідприємству загальнійкількостіпрацюючихкомпаній іфірм.
Природно-реурснийпотенціал.Україна маєзнані й різноманітніприродні ресурси,перважна більшістьіких вже давноі добре вивчената використовуєтьсядосить інтенсивно.Інвестиційнезначення вУкраїні маютьтри види природніхресурсів: мінеральні,земельні йрекреаційні.
Розташуваннямінеральнихресурсів єголовним фактором,яякий визначаєрозподіл регіонівза ступенемінвестиційноїпривабливості.Виняток становлятьлише кількарегіонів, вяких бідністьмінеральнихресурсівкомпенсуєтьсяяким-небудьіншим значниминником. Українаповністю задоводльняєпотреби та маєпотужний експортнийпотеціал позалізних, марганцевихі титановихрудах, ртуті,графіту, вогнетривкихі формовочнихглинах,каоліну,сірці,сировинідля виробництваскла та будівелнихматеріалів.У дефіцитіперебуваютьпаливні ресурси(нафта, газ, тоорф),хоча є покладикамяногоі бурого вугілля.Для забезпеченнявнутрішніхпотреб країнащороку імпортує20 млн. т вугілля(20%потреби). 28млн.т нафти (87%), 70 млрд.куб.мгазу (80%).
Основніпоклади мінеральнихресурсів, насампередрудних і паливних,зосередженіна територіїсхідних областей:Дніпропетровської,Донецької,Запорізької,Луганської,Полтавськоїта Харківської.З інших областейвельми високийресурснийпотенціал маєЛьвівська.Бідні мінеральнимиресурсами мацжевсі західніобласті, а такожпівдений регіон.
Земельніресурси. Земляв Україні дужеродюча. Майже60% всіх сільськогосподарськихугідь розташованіна високородючихчорноземах.Вони йдутьширокою полосоюпо центральнійі східній астинахкраїни. Найвищийрівень забезпеченостіземлею сільськогосподарськогопризнаенняв розрахункуна одного робітникамають Дніпропетровськаі Запорізькаобласті (в 1,8 разавище, ніж в сердньомупо Україні).Забезпеченістьземельнимиресурсаамиі сприятливікліматичніумови дозволяютьзайматисьсільськимгосподарствомна всій територіїкраїни. Землясама по собімає в Україніособливу інвестиційнуцінність.
Рекреаційніресурси.Вся територіяУкраїни маєрізноманітнірекреаційніресурси: природніліси, мінеральніводи й лікувальнігрязі, водоймищата морськеузбережжя.Найкращимирекреаційнимирегіонами є:південний-приморськітериторіїЗапорізької,Донецької,Миколаївської,Одеської,Херсонськоїобластей; РеспублікаКрим; Карпати-Закарпатська,Івано-Франківська,Львівськаобласті; лісостеповазона- Полтавськаобласть. Цірегіони можутьзацікавитиінвесторів,які хочутьвкладати коштив туризм, відпоинок,санаторно-курортнелікування. Тожпри ранжуваннірегіонів наявністьзон масовоготуризму, відпочинкуй санаторно-курортноголікуваннявраховуваласьяк значущийфактор інвестиційноїпривабливості.
Рівеньрозвитку промисловоговиробництва.Українамає розвиненубагатогалузевупромисловість,в якій переважаєчорна металуріята важке машинобудування.Чверь обсягупромисловоговирожництваУкраїни припадаєна машинобудівельнігалузі. Підприємствацих галузейтериторіальноподілені повсіх областяхУкраїни. Найбільшоює концентраціяцих підприїмству Дніпропетровській,Запорізькій,Київськійобластях і умісті Києві.Машинобудуванняпереважає уструктуріпромисловостіЛьвівської,Луганської,Миколаївської,Полтавської,Одеської областейі республікиКрим.
Українапосідає однез провіднихмісць у світіза видобуткомзалізної рудиі з виробництвасталі. Чорнаметалургія(частка якоїстановить 22,6%загальногообсягу промимсловоговиробництва)тариторіальнозосередженав двох областях-Дніпропетровськійі Донецькій(понад 75%). Близько20% обсягу виробництвачорної металургіїдають Запорізькаі ЛуганськаОбласті.
Підрпиємствакольоровоїметалургіїрозташованав Запорізькій,Луганській,Донецькій,Кіровоградськійобластях іреспуубліціКрим.
Багатогалузевехімічнеі нафтохімічневиробництворозвинутев східній іценральнійобластях.Підприємствацієї галузіє також у Миколаївській,Одеській, Львівськійта Івано-Франківськійобластях.
Лісова,деревообробната целюлозно-паперовапромисловістьрозвинута восновному врегіоні Карпат.Целюлозно-паперовапромисловість,виробництвотбудівельнихматеріаліві деревинно-стружковихплит є такожу Херсонській,Київській таХмельницькійобластях.
Виробництвобудівельнихматеріаліврівномірнорозміщене повсій територіїкраїни. Виробництвозалізобетоннихвиробів зосередженоу великих містах.Розвинутевиробництвоскла і фарфоро-фаянсовихвиробів.
Продукціялегкоїпромисловостітрадиційностановила10-11% у загальномуобсяязі промисловоговиробництва.Найбільшогорозвитку набулитекстильневиробництво(бавовняні,лляні,вовняні таштучні тканини),швейна, шкіряна,хутрова тавзуттевапромисловість.Підприємствацієї галузірозташованіу Київській(м. Київ), Донецькій,Дніпропетровській,Львівській,Луганській,Одеській,Харківській,Херсонській,Чернігівськійобластяях.
Підприємствахарчовоїпромисловостівосновномуконцентруютьсяяу великих містахі населенихпунктах, щовходять доагламераціївеликих міст.Переробнапромисловість
територіальноповязаназ місьцямивиробництватехнічнихкультур (цукровийбуряк, соняшник,льон-довгунець).
Для кращоїорієнтаціїінвесторівмає сенс групуваннярегіонів залежновід рівня розвиткуі структкрипромисловоговиробництва,які умовнопоєднані в такігрупи:
1) Регіонисуцільноїпромисловоїагломераціїз високоюконцентрацієювиробництваі населення(Дніпропетровська,Донецька, Запорізькаі Луганськаобласті). 1996 рокув цих регіонахвиробленоблизько 59% усьгоолбсягу промисловоїпродукціїкрахни, в томучислі товарівдля населення-36%.
2) Промисловорозвиненірегіони зконцентрацієювиробнцтвав обласнихцентрах і великихмістах (Київськаобласть і м.Київ, Харківська,Одеська, Львівська,Полтавськаобласті).1996 рокув цих регіонахвироблено майже14%промисловоїпродукціїкраїни, в томучислі товарівдля населення-20%.
Регіони,що входять допершої і другоїгрупи, характеризуютьсябагатогалузевоюпромисловоюпромисловоюспеціалізацією.Тут розташованавелика кількістьпідприємств,які працюютьна загальнонаціональнийі свтовий ринок.У цих регіонахінвестор маєширокі інвестиційніможливостіпо вибору обєктів,видів і розмірівінвестицій.Він знайде своюнішу і на місцевомуринку.
3) Регіони,в яких переважаєпромисловістьлокальногозначення (останні15 областей,РеспублікаКрим). 1996 року вцих регіонахвироблено майже26% вієї помисловоїподукції, утому числітоварів длянаселення- 42%.Тут переважаютьдрібні й середніпідприємства,що мають локальнуспеціалізаціюі працюють восновному намісцевий ринок.Вибір напрямівінвестуваннятут значновужчий.
Спеціалізаціясільськогогосподарства.
Сільськогосподарськевиробництворозміщене повсій територіїУкраїни. 42 млн.га,або 70% територіїкраїни, маютьсільськогсподарськепроизначення.Орні землізаймають 33 млн.га,пасовиська-4,7 млн.га, сінокоси-2,1 млн.га.
Продукціяземлеробствастановить 52% узагальномуобсязі сільськогосподарськоговиробництва.Структурупосівних площ:зернові- 47%, кормові-34%, технічні- 11%,картопля, овочі,сади й баштанні-8%.
Спеціалізаціярегіонів пообластях така:
-зернові-Вінницька,Запорізька,Дніпропетровська,Донецька, РеспублікаКрим, Луганська,Миколаївсьуа,Одеська, Тернопільська,Чернігівська,Херсонська,Хмельнцька;
-картопля-Волинська,Житомирська,Івано-Франківська,Львівська,Сумська, Тернопільська,Чернігівська;
-цукровийбуряк-Вінницька,Кіровоградська,Полтавська,Сумська, Тернопільська,Хмельницька;
-соняшник-Запорізька,Донецька,Дніпропетровська,Луганська,Кіровоградська,Миколаївська,Одеська, Херсонська;
-виноградники-Донецька,Закарпатська,Запорізька,Івано-Франківська,Луганська,Одеська, РеспуюлікаКрим, Херсонська,Черкаська;
-овочівництво-Миколаївська,Одеська, Полтавська,РеспублікаКрим,Херсонська,Черкаська.
Економічнакриза позначиласьна розвиткуземлеробства,особливо навиробництвітехнічнихкультур, овочіві баштанних.Проте в 1997роцінамітилисьзміни на краще.Урожай зерновихповністю забезпечуєпотреби країнив продовольчомузерні. Близько3 млн.т пердбачаєтьспродати наекспорт.
ВУкраїні повсюднопоширенетваринництво,його продукція становить 48%загальногообсягу сільськогосподарськоїпродукції.
Земля,клімат і багатогалузеваспеціалізаціявівдкриваютьвеликі можливостідля інвесторів.Сільське господарствопотребує фінансовихресурсів, оновленнтехнологійі виробничо-технічногопарку. Але всучасних умовахвоно має зниженуінвестиційнупровабливість.Несприятливимполем дляінвестуванняє тваринництво.
Уземлеробствіінвестиційнийінтерес представляютьлише дві галузі:виробництвотехніних культурі овочівництво.Інвестор маєвраховуватинесприятливуконюктурнуситуацію наринку сільськогосподарськихпродуктівУкраїни - низькийкупівельнийпопит черезмасове зменшеннядоходів населення.Діють такожтакі фактори,які зменшуютьконкурентноспроможністьсільськогосподарськоїпродукції, якавиробляєтьсяв Україні:екологічнезабрудненнята низька якістьпродукції,високий рівеньвитрат навиробництво.Проте інвесторівможуть привабитипотенційніможливостіінвестуванняв сільське господарство:право на землю,ніша на ринкуУкраїни. Крімтого, відсутніконкурентиі порівнянодешево можнапридбати прававласності.
Збільшення,або зменшеннякапітальнихвкладень увиробництвопо регіонахУкраїни за 1997рік (порівняноз 1996 роком) можебути показникомрозвитку регіону,нахилу допідприємницькоїдільност, абонавпаки- консерватизму.А в цілому поУкраїні реальнікапіталовкладенняскоротилисьпорівняяноз 1996 роком на 7,5%.Таким чиномінвестиційнопривабливимиє Волинська,Закарпатська,Кіровоградська,Львівська,Одеська, Полтавська,Харківська,Хмельницькаобласті та м.Київ.
(Дивисьдодаток №1).
ЗАЛУЧЕННЯПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХІНВЕСТИЦІЙВ ЕКОНОМІКУРЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Дискусіїпро важливістьпрямих іноземнихінвесицій векономікуУкраїни в перехіднийперіод залишилисьв минуому. Порядз прибуткомрезидентіввони залишаютьсяєдиним джереломтрансформаціїекономіки.Фондовий ринокфактично знаходитьсяв зааточчномустані. Заощадженнянаселеннязалуччити невдається. Комерційнібанки практичноне надаютькредити реальномусекрору економіки.Кошти, отриманіна ринку оюлігаційвнутрішньоїдержавноїпозики, в повномуобсязі використовуютьсяна рішенняпроблем фінансовоїстабілізації.Таким ччином,питання стоїтьлише в протистоянні“тінезації”сфери іноземногоінвестуванняз метою отриманнянезаконнихпільг в оподаткуванні,в диференціаціїпідтримкиіноземногоінвестора взалежностівід галузіінвестування,від обсягуінвестицій,або “вторинні”(реінвестиціїотриманихдоходів); інвестиціїу формі грошовихкоштів, або уформі рухомогомайна.
Регіональнаструктуракапіталовкладеньрезидентівзначно відрізняєтьсявід регіональноїструктурипрямих іноземнихінвестицій.Обгрунтуваннямтакого висновкує наступнийпоказник:
K=Pi / Pr ,
ДеPi–доля регіонув загальномуобсязі капіталовкладеньрезидентіввсіх форм власності(%);
Pr- доля регіонув загальномуобсязі прироступрямих іноземнихінвестиційв Україні (%).
В1995 році цей показникскладав дляПівночі тацентра України-2.1, для Півдня-0.6, для Заходу-0.6, для Сходу-тільки 0.3 млрд.USD.В 1997 році - 1.6, 1.1, 0.8, 0.5відповідно.
В1997 році долязахідного ісхідного регіонівв приростіінвестиційзначно зросла,а доля південного(де інвестиціїв основномуспрямованіна охоронуздоровя)різко зменшилась.
Тількив економікуКрима продовжуютьвкладатисьінвестиції.Зберігаєтьсянадзвичайновисока крнцентраціяпрямих іноземнихінвестиційв столиці. ДоляКиєва в приростіінвестиційв подальшомузнизитись черезте, що “будівельнийбум”, який очікувавсяв травні 1998 рокуу звязкуз проведеннямщорічного зборуакціонерівЄвропейськогоБанку Реконструкціїта Розвитку,не відбувсяв очікуванихмасштабах. Зіншого боку,очікуєтьсярізке підвищеннядолі в інвестиціяхсхідних областей,що повзаноне тільки зінвестиціямив автомобілебудування,але й з давноочікуваноюінтенсифікацієюприватизайіїв машинобудуваніта металургії.
Загальнийобсяг прямихіноземнихінвестиційна 1.10. 97 року склав1797,6 млн.дол.США.Регіональнийрозподіл прямихіноземнихінвестиційсвідчить, що43 млн.дол.СШАвивозитьсяз міста Севастополя(1 підприємтво),33 млн.дол.СШАз міста Києва(19 підприємств),24 млн.дол. СШАз Одеськоїобласті (2 підприємства).У 1998 році у звязкуз приватизацієюпривабливихпідприємствта подальшоюстабілізацієюекономіки,пряямі іноземніінвестиціїможуть зростидо 1 млрд.дол.США.
(Дивисьдодаток №1, №2).
ІННОВАЦІЇНА РІВНІ РЕГІОНІВУКРАЇНИ
Дляактивізаціїекономіки уперехіднийперіод, обтяженийкризою, необхіднийновий інноваційнийпроцес, новаінноваційнахвиля. Поштовхдля неї покликанадати нова базиснаінновація. Лишебазисна інноваціязабезпечуєпотенційновелике значенняграничногопродукту капіталу.Тому в умовахтехнологічногоетапу лише нішаз базисноюінновацієюздатна даватиу виробничійсфері прибуток,який згодомрозноситьсяпо всій економіціінноваційноюхвилею.
Найважливішимсучасним факторомстимуляціїта підтримкиінноваційногопроцесу є заохоченнвиробництвависокоякіяноїпродукції ерезсистему державноїсертифікації.Підтверджуючивідповідністьтоварів вимогамдержавних таміжнароднихстандартів,сертифікаціязабезпеуєможливістьобєктивноговибору інноваційноїпродукції таїї спадкоємність.Існування напідприємствахсистем якостіє важливоюпередумовоюкомерційногоуспіху. Наявністьу відчизняноїпродукціївизнаногосертифікатуякості зумовлюєне тільки їїціну на світовихринках, а частой саму можливістьвиходу на них.Сертифікаціябазується назаконодавчихактах, що встановлюютьобовяяязковівимоги до пролукції.
Практичнареалізаціяможливостейнаціональноїстандартизації,метрологіїта сертифікаціїускладнбєтьсянедолікамизаконодавчоїбази у цій сфері:закони сформульованіу дуже загальнійформі. Крімтого, в Україніще діють нормиколишньогоСРСР. Які неузгоджуютьсяз міжнароднимистандартамиі не дають змогивиконати умовиприєднанняУкраїни доГААТ/СОТ тареалізуватист.51 та 56 Угодипро партнерствота співробітництвоз ЄС. В такихумовах українськийринок моженаповнитисьнизькоякісноюподукцією, якане відповідаєміжнароднимстандартам.
ВХХІ століттірозраховуватина комерційнийуспіх зможелише те виробництво,управлінняяким здійснюватиметьсяз обовязковимурахуваннямстандартівISO,котрі можутьз часом трансформуватисьу єдині стандарти.Тому участьу роботі надцим и стандартамита їх вповадженнянабуваютьважливогозначення длязабезпеченнядоступу українськихпідприємствна світовіринки.
(Дивисьдодаток № 4).
ВИСНОВКИТА ПРОПОЗИЦІЇ
Залученняінвестиційбуло і залишаєтьсяключовим питаннямрозвитку регіональноїекономіки.Конкретизаціяінвестиційноїспрмованостірегіональногорозвитку повиннаспиратисяпередусім нарозробку концепціїабо програмизалученняінвестиційв економікуррегіону (міста)з чітким визначеннямкоротко- тадовготерміновихцілей реалізаціїбазової програмиінвестування,характеристикипогнознихнапрямків іобсягів залученняінвестицій,а також визнаенняформ освоєнняінвестиційнихнадходжень.
Вумовах підвищеннясамостійностірегіонів велиаогознаення набуваєвизначеннярегіональнихпотреб в інвестиціяхна продуктивнийрозвиток субєктівгосподарюванняі можливостейцих субєктівосвоїти очікуваніінвестиції.Фактино питаннястоїть проспроможністьрегіональноїінфраструктуриефективновикористовуватизалучені тазапозиченікошти для покриттяпотреб регіонів.
Документальнаформа такоїпопередньоїоцінки потенційнихможливостейможе бути названа, наприклад, як“інвестиційнийпаспорт регіону”.Оцінка інвестиційногопотенціалуможе, звичайно,грішити кількіснимиперебільшеннями,але у будь-комуразі є необхідною.Розрив міжбажаним і реальноможливим обсягомосвоєння інвестиційзаповнюютьпосередникина інвестиційномуринку (банки,інвестиційніфонди та компанії,трасти), якіпрацюють унапрямку насиченнярегвональнихінвестиційнихпропозиційдля потенційнихінвесторів.
Відомо,що одним знайважливішихкомпонентів,які мають значеннядля інвестиційноїпривабливостірегіону (міста),є місцеваприватизаційнаактивність.Доцільно булоб мати якіснухарактеристикуприватизаційнихроцесів у регіоніта їх спрямованістьна інвестиційнезаохоченняпотенційнихпартнерів доспівпраці.
Як свідчитьсвітовий досвід,інвестиціїнадходятьпереважно упортфельній,а не в прямійформі. У цьомуаспекті проблемаполгає в тому,що реструктуризаціяпідприємств,які приватизуються,починаєтьсяі закінчуєтьсяна першомуетапі перерозподілувласності зїї державноїформи в акціонерно-паперову,коли акціонернийкапітал сформованийв єдиному початковомуваріанті першоїемісії акційбез будь-якогоподальшогоруху. Тобтомаємо фактичнотільки змінуюридичногостатусу підприємства:було державним,стало відкритим(точніше, умовновідкритим)акціонернимтовариством.
Власнеінвестиційнийетап приватизаціїпідприємствапочинаєтьсятільки з другоїта наступнихемісій акцій,коли акціївиходять навторинний риноккапіталу, іфактично тількитам здійснюєтьсяринкова оцінкаїх інвестиційноїпривабливості.Слід такожзважати на те,що інвестуваннюне сприяє надмірнерозпорошенняакційноївласностіпідприємствасерд багатьохвласиків дрібихпакетів акцій.Інвестиційноспроможні таконкурентноздатніпідприємствадля залученнянеобхіднихкоштів можутьемітувати нетільки акції,а й облігаціїта інші борговізабовязання,оскільки збільшенняакціонерногокапіталу міститьзагрозу появинедостатньоїйого керованості.Чи можуть місцевіоргани владиразом з регіональнимивідділеннямиФДМУ, Держкомісіїз цінних паперівта фондовогоринку датиоцінку стануі спроб виходупідприємстврегіону навторинний риноккапіталу.
Стимулюватиінвестиційнуактивністьмогло б запровадженнялізінговихоперацій яквиду гарантованоготоварногоінвестування.Для індустріальнихрегіонів цебув би свогороду “інвестиційнийтрамплін”, якийзміг би мобілізуватизнані товарніресурси, сьогодніздебільщогонезадіяні, ізапустити їху господарськийобіг. Від цьоговиграють усі:піприємства-робітники,банки, які зможутьзапропонуватиширший спектрінвестиційнихініціатив, атакож споживачі,які ефективнопрацюватимутьіз запозиченимиосновнимизасобами.
Особливоширокі перспективилізингу відкриваютьсяу звязкуз формуваннямфінансово-промисловихгруп та холдінгів,де багатотехнологічнихта економічнихпроцесів маютьзамкнутийвнутрішнійцикл. На регіональномурівні в цьомуплані є добрийприклад Харківськоїоблдержадміністрації,за сприяннямякої Харківськийтракторнийзавод продаєфермерам наумовах лізингусільськогосподарськутехніку.
Булоб доцільнимзапропонуватиствореннярегіональноголізинговогофонду виробнчихпотужностей,котрий можебути або самостійноюкомерційноюструктурою,або госпрозрахунковоюланкою в структурімісцевої виконавчоївлади. Своюдіяльністьтакий фондздійснювавби у взаємодіїз рядом відповіднихміністерствта відомств,з іншими регіональнимиструктурами,з підприємствамибезпосередньо.Мета створеннялізинговогофонду- раціональневикористаннявиробничихпотужностей(вллласнихосновних засобів)підприємстві організацій.Досягненнятакої метицілком реальне,тим більше, щоу цьому питанніпередусімпотрібнаорганізаційнаробота, а фінансовівитрати на“розкрутку”відносно невеликі.Фонд не будевласникоммайна, а виконуватимерозпорядницько-координаційніфункції, щоделегуютьсяза партнерськимиугодами. Отже,зможе реалізуватинеобхіднубагатьом справу.
Розробката реалізаціяінвестиційноїстратегії ітактики маєбазуватисяна всебічновідпрацьованихекономіко-математичнихмоделяях ісценаріях, якімають важливезначення якна державному,так і на регіональномурівнях. Звичайно,ефективністьрегіональноїінвестиційноїполітики багатов чому залежитьвід поліпшенняінвестиційногоклімату в державів цілому. Щодонаближенняінтересівдержави і регіонів, важливо проводитирозрахункибалансовихмоделей ресурсногозабезпеченнярегіональногорозвитку, особливона рівні міжрегіональнихзвязків.Це дасть можливістьпідвищитиінтегрованістьрегіонів України.Тому проблемиперепрофілювання,диверсифікаціївиробництва,коопераціїна регіональномурівні повинністати редметомдослідженьнашої економічноїнауки.
Інвестиційнийпроцес в Україністримуєтьсячерез те. Що унас закритаінноваційнаніша. (Безперечно,комплекс складнихсоціально-політичнихпроблем такожсправляє свійвплив, але вданій роботірозглядаєтьсялише інноваційнийаспект). Длявідкриттяінноваційноїніші необхідно,щоб ринок сформувавпевні умови.Серед них особливоважливі новаструктуравідносних цін,нагромадженнянеобхідноїкількостівільних капіталіві зниженняставки відсоткатощо. Усі ціумови перекриваютьсяодним- виникненнямпозитивноїрізниці міжвартістю випускупродукції івартістю витратна неї.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
Бажал.Економічнатеорія технологінихзмін. Київ, 1996рік.
Бізнес-РІО.1997 рік, 9 місяць.
ВісникНаціональноїАкадемії НаукУкраїни. 1997 рік,№7-8, №9-10.
Діловийвісник. №9, 1997 рік.
Економіст.№1, 1998 рік.
ЕкономікаУкраїни. №9, 1997рік.
Квартальніпередбачення.№2, грудень 1997року.
МоніторингівестиційноїдіяльностіУкраїни. Випуск№1, 1998 рік.
МоніторингекономікиУкраїни. №10(29)жовтень 1997 року,№4(33) квітень 1998року.
ФінансиУкраїни. №5, 1998рік.
| Додаток № 1 | |||
| Освоєння капітальних вкладень по об'єктах | |||
| виробничого призначення, тис. грн. | |||
| Регіони | 1997 | 1996 | (97/96)% |
| Україна | 6,781,564 | 6,364,255 | 106.6 |
| Автономна республіка Крим | 93,489 | 92,028 | 101.6 |
| Вінницька | 117,322 | 132,672 | 88.4 |
| Волинська | 74,769 | 47,184 | 158.5 |
| Дніпропетровська | 857,675 | 818,697 | 104.8 |
| Донецька | 1,036,137 | 1,097,511 | 94.4 |
| Житомирська | 102,075 | 164,465 | 62.0 |
| Закарпатська | 61,036 | 40,327 | 151.4 |
| Запорізька | 364,155 | 344,231 | 105.8 |
| Івано-Франківська | 145,867 | 157,818 | 92.4 |
| Київська | 216,283 | 213,626 | 101.2 |
| Кіровоградська | 117,759 | 98,366 | 119.7 |
| Луганська | 489,220 | 439,720 | 111.3 |
| Львівська | 340,601 | 267,406 | 127.4 |
| Миколаївська | 167,732 | 182,043 | 92.1 |
| Одеська | 258,765 | 200,279 | 129.2 |
| Полтавська | 615,410 | 479,212 | 128.4 |
| Рівненська | 145,611 | 183,339 | 79.4 |
| Сумська | 198,364 | 194,526 | 102.0 |
| Тернопільська | 124,472 | 73,202 | 170.0 |
| Харківська | 435,764 | 332,880 | 130.9 |
| Херсонська | 70,100 | 82,585 | 84.9 |
| Хмельницька | 158,316 | 134,909 | 117.4 |
| Черкаська | 94,345 | 123,465 | 76.4 |
| Чернівецька | 61,930 | 55,875 | 110.8 |
| Чернігівська | 125,019 | 138,236 | 90.4 |
| м. Київ | 300,268 | 252,916 | 118.7 |
| м. Севастополь | 9,080 | 16,737 | 54.2 |
| -26 | ||||||||||
| Додаток № 3 | ||||||||||
| Прямі іноземні інвестиції в області України | ||||||||||
| (% від загального обсягу) | ||||||||||
 | м.Київ | 31 | ||||||||
| Київська | 9 | |||||||||
| Дніпропетровська | 8 | |||||||||
| АР Крим | 7 | |||||||||
| Одеська | 6.9 | |||||||||
-27-
Додаток№ 4
Виробництвосертифікованоїпродукції напідприємствах
по регіонамУкраїни за 1993рік
| Регіони України | Сертифікованапродукція | Кількістьвиданих сертифікатіввідповідності | Витратина проведеннясертифікаційнихвипробувань, млн.крб | Середнійстрок діїсертифікатів, років | |
| Обсягвиробництва, млрдкрб | Найменувань | ||||
| РеспублікаКрим | 0,5 | 3 | 5 | 1,6 | 2,5 |
| Вінницька | 2,0 | 1 | 1 | - | 0,5 |
| Дніпропе- тровська | 1188,5 | 12 | 12 | 445,3 | 2,8 |
| Донецька | 17,7 | 6 | 6 | 2,6 | 2,3 |
| Запорізька | 1268,1 | 13 | 13 | 320,1 | 2,3 |
| Київська | 387,6 | 15 | 15 | 74,1 | 5,5 |
| Кіровоградська | 7,1 | 3 | 3 | 1,0 | 1,2 |
| Луганська | 0,5 | 1 | 1 | - | 1,5 |
| Сумська | 3,9 | 8 | 8 | 0,3 | 0,5 |
| Тернопільська | 3,9 | 3 | 3 | 3,5 | 1,5 |
| Харківська | 42,4 | 18 | 28 | 9,1 | 2,6 |
| Хмельницька | 2,4 | 1 | 1 | 2,2 | 3,5 |
| Чернігівська | 0,1 | 1 | 1 | 0,9 | 1,5 |
| м. Київ | 115,6 | 12 | 13 | 113,7 | 2,3 |