Разом з цим, в американо-венесуельських стосунках також намітилася тенденція поліпшення. Під час саміту президент Уго Чавес провів бесіду з Б. Обамою і оголосив про повернення посла в США.
У торгово-економічних відносинах Б. Обама пообіцяв надати 448 млн. доларів країнам, серйозно постраждали від економічної кризи, включаючи латиноамериканські держави, а також створити фонд мікрокредитування Західної півкулі для надання допомоги місцевим підприємствам. [11]
Торкаючись боротьби з наркотранзитом і злочинністю, Б. Обама пообіцяв активізувати роботу з ліквідації наркоторгівлі всередині країни і припинення контрабанди зброї, а також сприяти обмінам і співпраці з Мексикою в цьому напрямку. Крім того, Б. Обама також готовий виділити 33 млн. доларів для посилення співпраці з країнами Карибського басейну в забезпеченні громадської безпеки та спільного нанесення ударів по злочинності.
Незважаючи на те, що під час саміту керівники США і латиноамериканських країн висловили готовність до поліпшення двосторонніх відносин, на думку місцевих експертів, відносини з латиноамериканськими країнами в майбутньому ще досить тривалий час не зможуть стати пріоритетним напрямом у зовнішній політиці США, і їх неможливо поліпшити за один день. [2]
Отже, можна припустити, якщо Вашингтон насамперед враховує національні інтереси, то адміністрація Б. Обами не приступить до серйозних змін у політиці щодо Латинської Америки і продовжить прагматичну політику США в латиноамериканських питаннях. Відповідно до слів Обами на прес-конференції 19 квітня, прояв дружнього підходу до Уго Чавесу не завдасть шкоди інтересам США, але "між двома країнами, як і раніше існують величезні розбіжності".
3.2 Політика країн Латинської Америки відносно США
Відносини зі Сполученими Штатами зберігають своє пріоритетне значення для країн латиноамериканського регіону. США залишаються головним торговельним партнером, експорт товарів з США складає 150 млрд. доларів на рік. США також займають провідне місце за розмірами інвестицій.
Однак можна відзначити деяку протидію американському курсом. Перш за все, воно виходить з Куби, Венесуели і Болівії. Нові політичні лідери відмовляються від практики своїх попередників. Відомо, що на саміті Організації американських держав (ОАД) в Аргентині не було підтримано американську пропозицію про створення зони вільної торгівлі в Латинській Америці. В якості самого яскравого прикладу, можна навести політику президента Венесуели У. Чавеса, яка відрізняється неприкритим антиамериканізмом. Постійною темою його виступів є критика дій США на міжнародній арені, як у відношенні країн регіону, так і в усьому світі. Його виступи зазвичай носять дуже емоційний характер, він не соромиться у висловлюваннях, то називаючи Дж. Буша «дияволом», то обіцяючи в XXI столітті «поховати Америку». У. Чавес прагне зменшити залежність Венесуели від США шляхом зміцнення відносин з іншими країнами, такими як Китай і Росія, в усіх сферах, аж до військового співробітництва, що викликає стурбованість в американській адміністрації. [16]
Тим не менш, після зміни президента в Сполучених Штатах позиція У. Чавеса по відношенню до них змінилася, були повернуті посли і в цілому президент Венесуели в кулуарах П'ятого саміту країн американського континенту заявив, що чекає поліпшення відносин між країнами, але при цьому не збирається відмовлятися від боліваріанської моделі. [12]
Політика Мексики, навпаки, спрямована на подальше зближення з США. Зараз з 300 млрд. доларів товарообігу цієї країни 280 припадає на США. "До бога далеко, а США під боком", - кажуть у Мексиці, підкреслюючи цим, що благополуччя Мексики безпосередньо залежить від США.
Сьогодні, зростання американського впливу в одних країнах (наприклад, в Колумбії) викликає відповідну реакцію у вигляді посиленого озброєння ряду латиноамериканських країн. Крім Венесуели, демонстративно закупили 100 тисяч автоматів АК-103 і АК-104, а також технології виробництв ряду озброєнь, свій військовий бюджет збільшили Бразилія і Уругвай. [12] Військові фахівці латиноамериканських держав посилюють розробку нових військових доктрин, враховуючи досвід американських вторгнень в Іраку і Афганістані, а також можливість «внутрішніх конфліктів». Їх основою стала концепція «спільної безпеки», яка передбачає єдині дії по віддзеркаленню гіпотетичної «агресії ззовні». Підкреслюється, що така агресія може бути «крайньою спроби втручання з метою нав'язати колишній економічний курс». [16]
Отже, незважаючи на наявні розбіжності, США залишаються основним торговим партнером і головним імпортером венесуельської нафти. Щодня Венесуела поставляє в США 1,5 млн. барелів нафти і покриває десяту частину її потреби. У зв'язку з цим можна сказати, що, незважаючи на всі наявні політичні та ідеологічні розбіжності, в економічному плані країни Латинської Америці найближчим часом продовжуватимуть багато в чому залежати від США.
Висновки
Сьогодні Латинська Америка розвивається швидкими темпами, незважаючи на існуючі всередині регіону проблеми, і збільшує свій вплив на процеси в світі. Зрозуміло, що при цьому латиноамериканські країни вже не хочуть прямо залежати від політики інших держав, тим більше, якщо ця держава розглядає країни регіону як власний «сировинний придаток». Сполучені Штати Америки, навпаки, поступово втрачають свій вплив як у всьому світі, так і в латиноамериканському регіоні. Частково, в цьому винна світова фінансова криза, що вибухнула останнім часом, збільшення зовнішнього боргу США, внутрішні проблеми, з якими адміністрація попереднього президента, Дж. Буша, не змогла впоратися.
Тому за останні кілька років США починають усвідомлювати необхідність змін у своїй зовнішній політиці по відношенню до Латинської Америки, якщо вони й надалі хочуть мати доступ до природних і потенційних економічним багатств регіону. Рівноправне співробітництво, зрозуміло, найближчим часом не буде досягнуто, але кроки в цьому напрямі здійснюються. США прагнуть впливати на процеси, що відбуваються в регіоні, не так явно і наполегливо, як це відбувалося в попередні роки, розуміючи, що силою вони зможуть домогтися набагато меншого, ніж дипломатичними шляхами, підтримкою боротьби з внутрішніми проблемами країн регіону. (Такими, як корупція і виробництво та постачання наркотиків).
Сьогодні в латиноамериканських країнах розуміють, що побудова «соціальної економіки», для чого і здійснюється так званий «лівий поворот», посилить позиції регіону в світі і допоможе перетворитися на одного з великих лідерів нового багатополярного світу, що прагне узгодити власні інтереси без утиску тих або інших. Для того, щоб дистанціюватися в деяких питаннях від думки США країни регіону прагнуть зміцнити свої економічні та політичні зв'язки з такими країнами, як Китай, Росія, Індія, Японія та іншими країнами. Однак, з того, з ким латиноамериканські країни намагаються поліпшити свої зв'язки, так само можна судити про ступінь впливу США на країну. Так, наприклад, Венесуела, де проводиться відкрита антиамериканська політика, налагоджує свої відносини в першу чергу з Росією і Китаєм, які так само відомі своїми розбіжностями з США з багатьох питань.
Однак країни Латинської Америки поки не можуть повністю відмовитися від допомоги, наданої США, нехай і на нерівноправних умовах. Швидше за все, в найближчі декілька років повна незалежність країн Латинської Америки від зовнішньої політики США досягнута не буде.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
І. Джерела
1. A National Security Strategy for the New Century [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.govtrack.us/congress/billtext/xpd?bill=h110-982
2. Choosing a Better Future in the Americas. PresidentBarackObamа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/the_press_office/Op-ed-by-President-Barack-Obama-Choosing-a-Better-Future-in-the-Americas/
3. Устав организации американских государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawrussia.ru/texts/legal_524/doc524a657x473.html.
4. Tratado de Asuncion[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rau.edu.uy/mercosur/tratasp.htm
5. TratadodeComerciodePueblos[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://es.wikisource.org/wiki/Tratado_de_Comercio_de_Pueblos
6. Inter-American Convention Against Terrorism [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.oas.org/juridico/english/treaties/a-66.html
ІІ. Література
7. Мартынов Б. Цивилизации «восходящие» и «нисходящие»?//Международные процессы. Контуры мирового беспорядка.– Январь–апрель 2009 – Т.7.
8. Международные экономические отношения. – М.: Дрофа, 2000.
9. Окунева Л. «Левый поворот» и демократия в Латинской Америке//Международные процессы. Контуры мирового беспорядка. – Январь–апрель 2009 – Т.7
10. Пащук В.В. Латинская Америка: сражающийся континент. – Киев, 1987.
11. РЫБАЛКИН В.Е. Международные экономические отношения: Учебник. - М.: журнал "Внешнеэкономический бюллетень", дипломатическая академия при МИД РФ, 1997. - 384 стр.
ІІІ. Електронні ресурси
12. Алалыкин Д.С. США, внешняя политика в Латинской Америке. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zhurnal.lib.ru/a/alalykin_d_s/latinus.shtml.
13. Балмасов С. Южная Америка наносит удар по доллару. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.ru/world/restofworld/south-america/17-042009/308493-america-0.
11.Wallerstein I. How Far Left Has Latin America Moved? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iwallerstein.com/how-far-left-has-latin-america-moved/
12. За один день невозможно улучшить отношения между США и странами Латинской Америки (21.04.2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.russian.xinhuanet.com/russian/2009-04/21/content_862934.htm.
13. Кагарлицкий Б. Латинская Америка: революция ради интеграции? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://scepsis.ru/library/id_1050.html.
14. Лиховод А. Левый поворот в Латинской Америке [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cubafriend.narod.ru/Venesuela/Lihovod.htm.