Оцінка перспектив і умов створення єдиної валютної зони на території СНД (стр. 1 из 6)

МІНІСТЕРСТВО освіти і НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

Запоріжжя – 2010

Перелік умовиних скорочень та одиниць виміру

Слово / словосполучення	Скорочення	Умови використання
В
Внутрішній валовий продукт	ВВП
Г
гривня	грн.	при цифрах
рік	р.	при цифрах
Є
Єдиний економічний простір	ЄЕП
К
копійка	коп.	при цифрах
М
Міністерство внутрішніх фінансів	МВФ
О
Оптимальна валютна зона	ОВЗ
Р
Російська федерація	РФ
С
Співдружність незалежних держав	СНД
Союз радянських соціалістичних республік	СРСР
Т
тому подібне	т.п.

Реферат

Обсяг роботи: 37 сторінок, 1 таблиця, 5 малюнків, 14 джерел.

Ціль роботи – розглянути основні аспекти питання оптимальних валютних зон.

Об'єкт дослідження – оптимальні валютні зони.

Задачі роботи:

- огляд теорії оптимальних валютних зон і існуючих теоретичних моделей, що описують умови, вигоди й витрати відмови від національної валюти й створення єдиної валютної зони;

- емпіричне дослідження порівняльної динаміки макроекономічних показників країн - членів СНД і їх зовнішньоекономічної політики з погляду задоволення критеріям створення єдиної валютної зони;

- оцінка перспектив і умов створення єдиної валютної зони на території СНД.

Методи дослідження – аналіз існуючих положень теорії оптимальних валютних зон, а також висновків з формальних моделей.

Ключові слова: валютна зона, гроші, країна, зв’язки, інтеграція, зовнішньоекономічні стосунки, національна валюта, оптимальність, аналіз, розвиток, перспективи.

Зміст

ВСТУП

1. ТЕОРІЯ ОПТИМАЛЬНИХ ВАЛЮТНИХ ЗОН

1.1 Поняття оптимальної валютної зони

1.2 Традиційний підхід до визначення розмірів оптимальної валютної зони

1.3 Альтернативний підхід до визначення розмірів оптимальної валютної зони

2. ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕОРІЇ ОВЗ

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ СТОСОВНО ДО КРАЇН СНД

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Валютні зони - валютні угруповання держав, створені під час і після Другої світової війни на основі довоєнних валютних блоків для проведення погодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин. Як правило, охоплюють країни, які перебувають у певній фінансово-економічній або політичній залежності від держави, що очолює певну зону. Ці країни підтримують курс своїх валют відповідно до валюти країни-гегемона; повинні тримати свої основні золотовалютні резерви у банках цієї країни; купувати її державні цінні папери тощо.

Основними правилами валютної зони є: провідна валюта використається як платіжні кошти і як резервні кошти, за допомогою цієї валюти здійснюються "зовнішні платежі", вільне переміщення валют з однієї країни в іншу.

Останні десятиліття ознаменувалися істотним ростом інтересу різних країн світу до процесів економічної й валютної інтеграції. Митні союзи й багатосторонні торговельні угоди, лібералізація валютних і фінансових ринків - от далеко не повний перелік інтеграційних процесів, що протікають у світі наприкінці XX - початку XXI ст. Утворення Європейської валютної системи і її наступна трансформація в Європейський валютний союз - одне із самих головних досягнень європейських країн на шляху економічної й, зокрема, валютній інтеграції.

На цьому тлі спостерігається підвищена увага до проблем міжнаціональної інтеграції на території країн Співдружності Незалежних Держав. Після розпаду СРСР і утворення на його основі цілого ряду незалежних держав пішов період трансформації національних економічних систем, викликаний переходом від планової економіки до ринкового, розривом сформованих господарських зв'язків між підприємствами, опинившимися на території різних держав. Споконвічно цей процес супроводжувався істотним падінням економічної активності в даних країнах і зниженням рівня життя населення, високими темпами інфляції, низькою ефективністю бюджетної й податкової політики. Крім цього, глобальна криза 2002-2003 р. завдав серйозного удару не тільки по Росії, але й по інших країнах - членам Співдружності.

Разом з тим саме після кризи в країнах СНД спостерігалося поліпшення економічної кон'юнктури, що супроводжується ростом ВВП, помітним зниженням інфляції, підвищенням ефективності податкової й бюджетної політики поряд з деяким зм'якшенням напруженості в соціальній сфері й поліпшенням ситуації із платіжним балансом. Стабілізація курсів валют даних країн стосовно валют найбільш розвинених країн миру також можна розглядати як одне з істотних досягнень економічної політики.

Почасти всі вищевказані фактори, що свідчать про стабілізацію економік країн Співдружності, дозволили їм приступитися до розробки середньо- і довгострокової стратегій розвитку. Безумовно, важливу роль у цьому процесі повинна грати консолідація економічного простору країн СНД, заснована на розвитку ринкових відносин між державами регіону. Яскравим підтвердженням цьому є укладене між рядом країн СНД (Росією, Білорусією, Казахстаном і Україною) угода про утворення Єдиного економічного простору на території цих країн і курс на його подальший розвиток. Відповідно до згаданої угоди особлива увага повинне приділятися розширенню торговельних відносин між державами, створенню умов для безперешкодного переміщення капіталу й робочої чинності, зближенню податкової, грошово-кредитної й валютно-фінансової політики.

У зв'язку із цим усе більш активно ведеться полеміка щодо умов, при яких інтеграційні процеси виявляться взаємовигідними для всіх країн, що беруть участь. Для рішення даної проблеми необхідно чітко розуміти й усвідомлювати всі вигоди й витрати, з якими сполучені процеси економічної інтеграції. Найчастіше аргументація прихильників інтеграційних процесів на пострадянському просторі ґрунтується винятково на досвіді Європейського валютного союзу: пропонується повторити шлях, по якому пройшли країни Європи до дійсного моменту. Однак a priori не можна затверджувати, що копіювання чужого досвіду принесе очікувані результати, оскільки сформовані на території країн СНД економічні й політичні умови докорінно відрізняються від умов, у яких перебували країни Європи із самого початку інтеграційних процесів.

Таким чином, основними цілями нашого дослідження є:

- вивчення основних теоретичних і економіко-політичних проблем, що виникають при створенні єдиної валютної зони;

- оцінка ступеня готовності окремих держав - членів СНД до вступу у валютний союз із погляду основних положень теорії оптимальних валютних зон;

- аналіз можливих вигід і витрат такого рішення для окремих держав - членів СНД.

Основними завданнями роботи є:

1. огляд теорії оптимальних валютних зон і існуючих теоретичних моделей, що описують умови, вигоди й витрати відмови від національної валюти й створення єдиної валютної зони;

2. емпіричне дослідження порівняльної динаміки макроекономічних показників країн - членів СНД і їх зовнішньоекономічної політики з погляду задоволення критеріям створення єдиної валютної зони;

3. оцінка перспектив і умов створення єдиної валютної зони на території СНД.

Методологія дослідження будується на основі аналізу існуючих положень теорії оптимальних валютних зон, а також висновків з формальних моделей, що визначають вигоди й витрати валютної інтеграції.

1. Теорія оптимальних валютних зон

1.1 Поняття оптимальної валютної зони

Уже кілька десятиліть пильна увага наукового співтовариства залучає проблема оптимальних валютних зон. Основна ідея, обумовлена терміном «оптимальна валютна зона» (ОВЗ), укладається в тім, що для деяких країн споконвічно може виявитися неоптимальним використання власної валюти для здійснення транзакцій як усередині країни, так і із зовнішнім миром.

Оптимальна валютна зона - оптимальна у географічному змісті область, на території якої загальновживаними коштами платежу є або єдина валюта, або група валют, двосторонні обмінні курси яких жорстко фіксовані, тоді як стосовно інших світових валют використається режим змінного обмінного курсу.

Крім того, можуть використатися й інші терміни, які тісно пов'язані з поняттям оптимальної валютної зони: «валютна інтеграція» і «валютний союз». Обоє цих терміна позначають групу країн, на території яких звертається єдина валюта (нова валюта або валюта однієї із країн)1.

Аналіз проблеми ОВЗ тісно пов'язаний з питанням вибору режиму обмінного курсу й, зокрема, з обговоренням порівняльних переваг і недоліків фіксованих і плаваючих обмінних курсів. Затверджувалося, що країнам, де ціни й заробітні плати по тимі або інших причинах недостатньо гнучкі, плаваючі обмінні курси необхідні для підтримки внутрішнього (оптимальне співвідношення інфляції й безробіття) і зовнішнього (рівновага платіжного балансу) балансу. Теорія ОВЗ затверджує, що існують умови, коли для деяких країн фіксований обмінний курс є більше кращим з погляду досягнення внутрішнього й зовнішнього балансу. Вивченню такого роду умов присвячена велика кількість робіт, серед яких публікації не тільки закордонних, але й вітчизняних авторів [7, с.82].