Зовнішньоекономічна діяльність та її вплив на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості на прикладі рибопереробного підприємства АТЗТ компанія "Бастіон" (стр. 10 из 25)

Найбільшим продуцентом риби і морепродуктов у світі є КНР, на частку якої приходиться майже 1/3 світового видобутку (у 2001р. - близько 42,6 млн. т/рік). Друге місце зберегла за собою Перу, хоча виробництво в цій країні в порівнянні з 2000 р. помітно знизилося. Третю позицію серед ведучих рибодобувних країн займає Індія, виробництво якої оцінюється в 5,7 млн. т./рік.

У вартісному вираженні обсяг світової торгівлі рибою і морепродуктами в 2001 р. у порівнянні з попереднім роком трохи зменшився. Як звичайно, на розвинуті країни приходиться більш 80% світового імпорту даної продукції. У розглянутому році частка Японії у світовому імпорті рибних товарів унаслідок спаду, що продовжувався, в економіці знизилася до 22%. У той же час питома вага країн ЄС виріс до 35% . США, виступаючи четвертим за значенням світовим експортером риби і морепродуктівв, займають 2-і місце у світі по вартості імпорту даної продукції, оцінюваної в 10,2 млрд. дол./рік.

По вартості експорту лідируючі позиції у світі належать Таїланду і КНР. В останні роки китайський експорт розвивається більш динамічно і, по оцінці ФАО, у 2002 р. КНР випередила Таїланд як найбільший постачальник рибних товарів на світовий ринок.

Близько 19% міжнародної торгівлі рибою і морепродуктами (у вартісному вираженні) приходиться на креветки. Ведучими імпортерами креветок на світовому ринку виступають ЄС, Японія і США, сукупний обсяг закупівель цих країн визначається в 950 тис. т щорічно.

Дані за 2002 р. свідчать про скорочення закупівель замороженого філе атлантичної тріски майже усіма ведучими імпортерами, що зв'язано в основному з ростом цін на цю продукцію. На думку експертів ФАО, істотного зміцнення цін на філе тріски в 2003 р. не очікується, оскільки воно буде стримуватися ростом пропозиції продукції експортерами КНР.

Результатом реалізації Міжнародної програми по збереженню рибних ресурсів стало збільшення запасів минтая. Біля половини виловленого в районі Аляски минтая переробляється в пасту "сурими", з якої в Японії й інших азіатських країнах виготовляють ряд продуктів.

Донні риби, головним чином минтай, складають основну частину уловів США. У 2001 р. американським рибопромисловим флотом було добуто 1,9 млн. т на суму 543 млн. дол. (на базі франко-судно). За даними національної статистики, у зазначеному році на донні риби приходилося 47% по обсязі і 17% по вартості від загального улову риби. Після первинної переробки вартість вивантаженої риби різко збільшується, у 2001 р. вона досягла 1,4 млрд. дол.

Норвезький сектор донної риби знаходиться в стані глибокого кризи. Протягом трьох років квота на вилов тріски в Баренцевом море була знижена на 460 тис. т, що не підняло ціну на цей вид риби.

Рис.2.5. – Структура світового вилову риби і морепродуктов (млн. т/рік)

Рис.2.6. - Структура експортерів в міжнародній торгівлі рибою і морепродуктами (млрд. дол./рік)

Рис.2.7. - Структура експортерів в міжнародній торгівлі рибою і морепродуктами (млрд. дол./рік)

Відповідно до доповіді ФАО «Світове рибальство й аквакультура» [98] (15.11.2006 року) ні в найближчій, ні у віддаленій перспективі не прогнозується великий стрибок в попиті та пропозиції рибної продукції. Очікується повільне відновлення рівня постачань після їхнього падіння під впливом урагану “Ель-Ніньо”, а темпи розвитку аквакультури будуть гальмуватися ростом собівартості виробництва й обмеженістю акваторій, придатних для рибоводних господарств. Ріст попиту буде стримуватися несприятливим станом світової економіки і більш повільними, ніж передбачалося, темпами росту народонаселення. У наступні 2–4 роки пропозиція буде збільшуватися, але повільніше ніж на початку 90-х років. Особливо сильно сповільняться темпи зростання виробництва в Азії, де і для положення в аквакультурі, і для активності продажів стали характерні застійні явища, у значній мірі обумовлені ростом цін на продукцію аква-культури.

До 2010 року темпи зростання виробництва можуть відновитися, але попит на рибу і морепродукти почне скорочуватися, оскільки до демографічної і макроекономічної проблем додасться такий фактор, як жорстокість конкурентної боротьби з продукцією тваринництва і птахівництва на ринку продовольства.

Населення землі до 2010 року буде приблизно на 2 % менше, ніж прогнозувалося раніше. Попит на рибу і морепродукти в Європі може скоротитися в порівнянні з 1995 року на 6 %, у Північній Америці — на 4 %, в Азії — на 8 %. Ріст попиту на продукцію тваринництва і птахівництва стимулюється сільсько-господарською політикою ЄС.

Загальний обсяг виробництва в аквакультурі до 2010 року може досягти 35–40 млн.тонн./рік. Виробництво культивованого лосося буде збільшуватися завдяки як зниженню собівартості, так і продуманій маркетинговій політиці розширення бази споживання. Виробництво культивованої креветки може збільшитися до 50 % від обсягу виробництва в промисловому секторі, але тут серйозними стримуючими факторами є скорочення попиту в Японії й екологічні проблеми в основних районах виробництва.

Через ураган “Ель-Ніньо” світовий вилов скоротився на 3–5%, але в основному від нього постраждали сектори, що забезпечують сировиною виробництво рибного борошна і риб'ячого жиру, тоді як пропозиція харчової продукції продовжувалася рости. За прогнозом ФАО, у 2010 році вилов у промисловому секторі складе 95–100 млн.тонн/рік. В останні роки загальна пропозиція риби і морепродуктів на світовому ринку стабілізувалася на рівні, що не перевищує 125 млн. тонн/рік, тому до 2010 року воно навряд чи може збільшитися більш ніж на 10 %.

Аналіз стану промислових запасів риби, проведений фахівцями ФАО, показав, що 44 % світових ресурсів експлуатуються цілком, 16 % — піддаються переловові, 6 % знаходяться у виснаженому стані і тільки 3% мають тенденцію росту. Резервами для росту вилову володіють такі райони, як північ і центр західної частини Тихого океану, східна і західна частини Індійського океану. В інших районах вилов залишиться на існуючому рівні або скоротиться.

Ще наприкінці минулого року авторитетна група вчених опублікувала на сторінках журналу Science досить невтішні оцінки стану світових рибних запасів. По їх даним, майже 30% раніше багатих рибою басейнів світу виявилися на грані повного виснаження: вони дають не більш 10% від колишніх обсягів вилову, тобто запаси риби скоротилися майже на третину. При цьому тенденція збільшення, що спостерігається, розмірів рибальських судів і удосконалювання технологій лову вже не приводять до росту видобутку. З 1994 по 2003 р. кількість виловленої риби скоротилося на 13%. Багаторічна статистика рибальства Північної Америки, Європи й Австралії показує не тільки поступове скорочення уловів, але і зменшення видового різноманіття морепродуктів, що добуваються. Саме порушення біологічної розмаїтості Світового океану учені вважають основною причиною різкого скорочення рибних запасів. Вони роблять досить сумний прогноз: при збереженні нинішніх темпів лову, морська риба може практично зникнути вже до середини нинішнього сторіччя.

Видове виснаження стало помітно і на наших столах: промисловики, виловивши всю гарну рибу, переходять на менш коштовні сорти. Наприклад, років тридцять назад той же минтай вважався непромисловою рибою, а тепер він щосили використовується в кулінарії. Незабаром і кілька стане делікатесом. А от самий свіжий факт подібного роду: найбільший британський виробник рибних паличок — компанія Birds Eye — переключається з тріски на сайду. Причиною такого кроку називаєтьтся виснаження доступних запасів тріски в Північному морі.

Остання обставина турбує експертів більше всього. Б'є тривогу навіть ООН. Населення Землі росте, а за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй, половина світових запасів мігруючої і трансграничної риби експлуатується на межі її здатності до відтворення. З 1976 по 2004 р. торгівля океанською рибою виросла в 14 разів. У першу чергу, перелов і виснаження загрожують тунцеві й акулі. У травні цю ситуацію обговорювали учасники першої оглядової конференції по виконанню Угоди 1995 р. про охорону трансграничних рибних запасів.

Комплекс згаданих факторів приводить до скорочення споживання риби навіть в історично риболовецькій Росії з виходом до 3-х океанів. З 1985 по 2006 р. середньоособове споживання рибних продуктів у РФ упало з 22,5 до 12,6 кг у рік при рекомендуємому Академією медичних наук Росії обсязі споживання на рівні 23,7 кілограма/рік. При цьому в США цей показник складає 22,6 кілограма/рік, у Китаї — 25,7кг/рік, у Норвегії — 47,4 кг/рік, у Японії — 64,7 кілограма/рік.

Рис.2.8. - Динаміка падіння обсягів вилову риби в РФ у 1991 –2002 роках

Рис.2.9. – Динаміка падіння споживання риби на душу населення в РФ у 1990 –2002 роках [ 107]

Висновки до розділу 2

Аналіз динаміки росту абсолютних обсягів експорту та імпорту загальної товарної маси товарів харчової промисловості, продукції рибної галузі та динаміки показників ланцюгового темпу щорічного росту обсягів експорту та імпорту загальної маси товарів харчової промисловості України та рибної підгалузі у 2003 -2007 роках показує, що:

- загальний щорічний обсяг експорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,07 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 40,0 млрд..дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,02 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 48,2 млрд.дол. США у 2007 році (3 квартали),

- загалом зовнішньоекономічна торгівля України характеризується переходом від рівня позитивного сальдо +3,67 млрд. дол.США у 2004 році до все зростаючого негативного сальдо у 2005 -2006 роках (( - 1,9) млрд.дол.США у 2005 році ,( -6,67) млрд.дол.США у 2006 році та (-8,15) млрд..дол.США у 2007 році) за рахунок випереджаючого темпу приросту імпорту в країну;