Забезпечені векселі або заставні звичайно погашаються «на виплат», хоча можуть бути погашені всією сумою наприкінці періоду при періодичній сплаті відсотків. У першому випадку частина оплати, що належить у даному році, показуються як короткострокові зобов'язання, а частина, що залишилася, - як довгострокові. У другому випадку вся сума відбивається як довгострокові зобов'язання до того моменту, поки строк її оплати переноситься на рік, що наступає після дати складання звітності. Тоді сума за векселем переходить у розділ короткострокових зобов'язань.
В обліку погашення заставній «на виплат» звичайно відбивається записом:
д-т Заставна до оплати | Сума виплачуваних коштів – відсотки |
| д-т Витрати на виплату відсотків | Витрати, розраховані як добуток ставки відсотка й суми, що залишилася до виплати |
| до-т Кошти | Кількість виплачуваних щомісяця сум |
6.3.2. Облік умовних зобов'язань
Умовні зобов'язання (contingent liability) – неіснуючі зобов'язання. Проте вони є потенційними зобов'язаннями, тому що залежать від майбутньої події, що виникає з минулої угоди. Наприклад, проти будівельної компанії, що побудувала міст, може бути порушена кримінальна справа із приводу використання неякісних матеріалів. Угодою є будівництво мосту. Майбутньою подією, результат якого не відомий, може бути позов. Бюро по стандартизації фінансової звітності визначає дві умови, коли зобов'язання відбиваються в бухгалтерському обліку: вони повинні бути ймовірними й обґрунтовано підрахованими. Оцінні зобов'язання, такі, як заборгованість по прибутковому податку, зобов'язання по гарантійних сумах і заборгованість по оплаті відпусток, які були розглянуті раніше в цій главі, відповідають цим умовам. Таким чином, вони накопичуються на бухгалтерських рахунках. Зобов'язання, що не відповідають цим двом умовам, показують у фінансовому звіті у вигляді приміток. Втрати від таких потенційних зобов'язань фіксуються, тільки коли виникають умови, певні Бюро по стандартизації фінансової звітності. Умовні зобов'язання можуть також виникнути у випадках, коли компанія виступає гарантом стосовно іншої фірми, що одержує кредит, при порушенні яких-небудь нормативних актів, виданих державними органами.
6.3.3. Облік лізингових зобов'язань
Довгостроковий, або капітальний лізинг (capital lease) аналогічний по своїй суті продажу на виплат. Відповідно до американських стандартів, орендар повинен відбивати одержуваний актив і відповідне довгострокове зобов'язання по наведеній вартості лізингових платежів за весь строк лізингу. Кожний лізинговий платіж складається із двох частин: відсотків і частково основної суми, що погали, боргу. На основні засоби, отримані за лізинговою згодою, нараховується зношування.
В обліку це відбивається в такий спосіб.
1. Одержання встаткування за лізинговим контрактом:
д-т Устаткування по лізингу
до-т Лізингові зобов'язання
Ця проводка робиться на наведену вартість n-го кількості періодичних лізингових платежів, що розраховується на підставі ринкової ставки відсотка PVn% (використовується таблиця аннуитетов).
2. Нарахування зношування (відповідно до обраного методу):
д-т Витрати на зношування
до-т Накопичене зношування, лізингове встаткування
3. Погашення лізингового зобов'язання:
д-т Витрати на виплату відсотків
д-т Лізингові зобов'язання
до-т Кошти.
Витрати на виплату відсотків розраховуються виходячи з обраної ринкової ставки відсотка, застосовуваної до поточній (оставшейся) сумі лізингового зобов'язання. Сума погашення лізингового зобов'язання визначається як різниця між грошовим платежем і розрахованою величиною відсотків.
6.3.4. Облік пенсійних зобов'язань
На Заході, як правило, основну суму пенсій працівникам виплачує підприємство-роботодавець відповідно до пенсійного плану. Пенсійний план - це контракт між компанією і її працівниками, відповідно до якого компанія виплачує пенсії після звільнення працівників. Компанії роблять пенсійні відрахування самостійно, або частина з них покривається із платні працівника. Відрахування робляться в пенсійний фонд, з якого потім виплачуються пенсії. Існує два види пенсійних планів: план з певними відрахуваннями й план з певними виплатами.
План з певними відрахуваннями (defined contribution plan) полягає в тому, що цього року компанія відраховує певну щорічну суму (вона може бути визначена контрактом або рішенням ради директорів). Виплати пенсій залежать від величини нагромаджень до цього часу.
Відповідно до плану з певними виплатами (defined benefit plan), компанія щорічно відраховує суму, обумовлену на основі відомих майбутніх виплат пенсій, виходячи з існуючої кількості працівників. Визначення внеску цього року є однієї з найбільш складних проблем, з якої зіштовхуються бухгалтери. Існують різні методи розрахунку цієї величини, які не будуть нами розглянуті через свою складність.
Коли величина відрахувань поточного року розрахована, складається бухгалтерська проводка :
д-т Витрати на пенсійне забезпечення
до-т Кошти
(або до-т Пенсійні зобов'язання)
Пенсійні зобов'язання кредитуються, якщо повна сума відрахувань не зроблена на кінець року. Ці зобов'язання можуть бути короткостроковими або довгостроковими, залежно від умов пенсійного плану.
ТЕМА 7. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
7.1. Складові власного капіталу.
7.2. Акціонерний капітал. Класифікація акцій.
7.3. Оцінка й облік власних акцій.
7.4. Облік нерозподіленого прибутку.
Існує кілька міжнародних стандартів, що охоплюють питання обліку капіталу: Концептуальні основи підготовки й подання фінансової звітності, стандарт № 5 «Інформація, що повинна бути розкрита у фінансовій звітності», стандарт №№ 32, 39 «Фінансові інструменти» і ін.
Капітал визначають як, що залишилася частку, активів підприємства після відрахування всіх його зобов'язань.
Він підрозділяється на трохи складових:
акціонерний капітал - це інвестиції, зроблені акціонерами; Складається із вкладеного й заробленого капіталу.
додатковий капітал - це капітал, отриманий у результаті переоцінки активів і безкоштовного одержання активів;
додатковий капітал - це капітал, отриманий понад номінал акцій або емісійний дохід;
резервний капітал, що утвориться за рахунок розподілу накопиченого нерозподіленого прибутку. Рішення про розподіл прибутку приймає раду директорів, і мети такого розподілу повинні бути відбиті в примітках до фінансової звітності;
резерви, що представляють собою коректування на підтримку капіталу;
нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це чистий прибуток, не розподілена між акціонерами, а реінвестована в підприємство, що являє собою зароблений капітал. Негативна величина нерозподіленого прибутку являє собою непокритий збиток.
У балансі повинна відбиватися вся інформація про вкладений капітал: вид акцій, їхня номінальна вартість, кількість дозволених до випуску й випущених акцій.
Акціонерний капітал складається з пакета акцій. Акції бувають наступних видів:
1.Прості, або звичайні, які надають право голосу й право на одержання дивідендів. Їхній власник має переважні права при ліквідації компанії.
2.Привілейовані, які не дають права голосу, але надають право першочерговості при одержанні дивідендів.
Прості акції підрозділяються на:
акції класу А, які мають номінальну вартість;
акції класу Б, які не мають номінальної вартості:
Акції класу Б у свою чергу можуть бути:
а) з оголошеною вартістю, що може бути оголошена радою директорів як до випуску акції, так і після.
б) без оголошеної вартості, сума яких направляється в додатковий капітал.
Привілейовані акції бувають:
кумулятивними й некумулятивними (некумулятивность означає, що якщо дивіденди за акціями не були оголошені цього року, то на наступний рік власники цих акцій втрачають право на одержання дивідендів попереднього року. Власник кумулятивних акцій не втрачає такого права);
конвертованими (які можуть бути обмінені на інші цінні папери) і неконвертованими;
відкличними (із правом викупу) і невідкличними (без права викупу).
Для відбиття акцій в обліку застосовуються наступні види стоимостей:
номінальна вартість - це та вартість, що зазначена на самій акції; вона становить юридичний капітал підприємства;
оголошена вартість - це та вартість, що встановлюється радою директорів;
емісійна вартість - сукупна вартість, по якій фактично продаються (реалізуються) акції (для цінних паперів, випущених уперше);
ринкова вартість - це співвідношення попиту та пропозиції (для паперів, випущених удруге);
ліквідаційна вартість - установлюється на акції при ліквідації підприємства;
викупна вартість - це вартість, по якій викупляються власні акції в акціонерів;
балансова вартість - це облікова вартість, певна власним акціонерним капіталом.
Акції можуть поширюватися за ціною, що не збігається з їх номінальною або оголошеною вартістю. При продажі акцій може виникати дисконт або премія.
Приклад. Компанія “АВСТ” продає пакет акцій номінальною вартістю 100 000 дол. США. Ринкова ціна пакета склала: