Таким чином, зростання цін на паливо відносно плану призвело до збільшення витрат на: ∆Вп1= 124,59 грн. (див. таблицю 3.21, рядок 4), що становить 0,1027% (124,59/116200×100%) від загальної величини матеріальних витрат.
Тепер розрахуємо вплив зростання цін на паливо на величину собівартості одиниці продукції: ∆Сп1 = 124,59/3710 = 0,0335822 грн./м. Отже, внаслідок зростання цін на паливо собівартість одиниці продукції збільшується на 0,0421% (0,0335822/79,7035×100%).
Крім того, як бачимо з таблиці 3.21, у періоді, що аналізується, мали місце понаднормативні витрати палива, величину впливу яких на собівартість розрахуємо за формулою аналогічною формулі 3.18:
∆Вп2 = 13114 - 13100 =14 грн. (див. таблицю 3.20), що, відповідно, викликає збільшення собівартості одиниці продукції на:
∆Сп2 =14/3710 = 0,0037735 грн./м, тобто 0,004% (0,0037735/79,7035 ×100%) від величини фактичної собівартості.
Витрати на паливо повністю входять до складу умовно-постійних витрат підприємства, які підчас зниження обсягу виробництва, що зазначалось раніш, призводять до зростання собівартості одиниці продукції.
Отже, збільшення собівартості внаслідок вищезазначеної причини, яке було розраховане за формулою аналогічною формулі 3.19 дорівнює: ∆Сп3 =13114/3710-13114/(3710+761,05) = 0,6016791 грн./м, що становить 0,754% (0,6016791/79,7035×100%) від фактичної величини собівартості.
Таким чином, внаслідок росту цін собівартість одиниці продукції у періоді, що аналізується, загалом збільшилась на:
∆Смв1=∆См1+∆Се1+∆Сп1=0,030189+0,5521752+0,0335822=0,6159464 грн./м.
Внаслідок понаднормативного витрачання матеріалів загальна собівартість одиниці продукції загалом збільшилась на:
∆Смв2=∆См2+∆Се2+∆Сп2=0,0650824+0,0671159+0,0037735=0,1359718 грн./м.
За рахунок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат матеріалів підчас зменшенні обсягу виробництва собівартість одиниці продукції загалом зросла на:
∆Смв3=∆См3+∆Се3+∆Сп3=0,2277975+0,1482404+0,6016791=0,977717 грн./м.
Отже, загальне збільшення собівартості внаслідок зростання витрат матеріалів становить:
∆Смв=∆Смв1+∆Смв2+∆Смв3=0,6159464+0,1359718+0,6016791=1,353597грн./м.
Крім матеріальних витрат значний відсоток собівартості одиниці продукції (29%, див. таблицю 3.18) складають витрати з оплати праці. Отже, визначимо причини які впливали на витрати з оплати труда та призвели до їх підвищення.
Відомості про структуру витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, наведені у наступній таблиці.
Таблиця
Відомості про структуру витрат на оплату праці за грудень 2000 р., грн.
| № | Найменування показника | попе-редній період | за планом | фактич-ний по-казник | % факт до плану | +,- факт до плану | %, факт до попе-реднього періоду |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1. | Фонд основної заробітної плати, з нього | 75510 | 77100 | 75770 | 98,27% | -1330 | 100,34% |
| 2. | заробітна плата робочих | 47820 | 48830 | 47970 | 98,24% | -860 | 100,31% |
| 3. | заробітна плата спеціалістів | 20140 | 20670 | 20200 | 97,73% | -470 | 100,3% |
| 4. | заробітна плата керівників | 7550 | 7600 | 7600 | 100% | 0 | 100,66% |
| 5. | Додаткова заробітна плата | 10290 | 10300 | 10330 | 100,29% | 30 | 100,39% |
| 6. | Загальні витрати на оплату праці | 85800 | 87400 | 86100 | 98,51% | -1300 | 100,35% |
| 7. | умовно-змінна частина фонду оплати праці | 54510 | 55520 | 54690 | 98,51% | -830 | 100,33% |
| 8. | умовно-постійна частина фонду оплати праці | 31290 | 31880 | 31410 | 98,53% | -470 | 100,38% |
Як бачимо з таблиці 3.22, більшість показників щодо витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, були нижчі від плану. Це пояснюється тим, що у грудні 2000 року планувалося підвищення заробітної плати але його за фактом не відбулося. Крім того, на підприємстві оплата праці робочих здійснюється за відрядною формою оплати труда, а обсяг виробництва продукції у періоді, що аналізується, був нижчий від запланованого.
Однією з причин збільшення собівартості продукції підприємства за витратами на оплату праці є утримання завищеної чисельності робітників, яке на підприємстві насамперед пов'язане зі зростанням невиходів на роботу.
Так, фактична кількість невиходів робітників ПВП у звітному періоді складає: 3675-3213=462 чол∙днів (див. таблицю 3.9), тобто 14% (462/3213×100%) від фактичної кількості виходів. При цьому нормативне значення цього показника повинно становити не більш ніж 4% від запланованої кількості виходів, отже, в періоді, що аналізується, воно дорівнює 3675×4%=147 чол∙днів. Таким чином, фактичні невиходи перевищують встановлений норматив на: 462-147=315 чол∙днів, тобто на більш ніж 210% (315/147×100%), що свідчить про недоліки організації виробничого процесу та низьку трудову дисципліну робітників.
Понаднормативні невиходи призводять до відволікання певної кількості робітників від виробничого процесу, величину якої відповідно до методики економічного аналізу [17] можна визначити за допомогою формули, що наводиться нижче.
∆Шс = Nсв , де (3.20)
Nдф
∆Шс - збільшення облікової чисельності робітників внаслідок понаднормативних невиходів, чол.;
Nсв - кількість понаднормативних невиходів, чол∙днів;
Nдф - фактична кількість днів роботи підприємства за період, який аналізується, днів.
Таким чином, понаднормативні невиходи робітників призводять до збільшення облікової чисельності на: ∆Шс = 315/21 =15 чол.
Збільшення облікової чисельності викликає зростання витрат на оплату труда, що, відповідно, відбивається на собівартості одиниці продукції. Величина зростання собівартості одиниці продукції внаслідок збільшення облікової чисельності розраховується по наступній формулі:
∆Сот1 = ΔШс×Зофт , де (3.21)
Qпф×Шс
∆Сот1 - збільшення собівартості продукції внаслідок зростання облікової чисельності робітників, грн./м;
Зофт - загальні витрати на оплату труда, грн.;
Qпф - фактична обсяг виробництва продукції, метрів;
Шс - фактична облікова чисельність робітників підприємства у періоді, що аналізується, чол.
Отже, в наслідок збільшення облікової чисельності робітників собівартість одиниці продукції підприємства збільшується на:
∆Сот1 = 15×86100/(3710×280)= 1,243261 грн./м.
Зниження обсягу випуску продукції, як зазначалось раніш, впливає на собівартість через умовно-постійні витрати, крім того, техніко-економічні показники підприємства свідчать про більший ріст питомих витрат по заробітній платі у порівнянні з підвищенням продуктивності праці. Збільшення витрат підприємства внаслідок вищезазначених причин відповідно до методики економічного аналізу, яка застосована у цій роботі [17] розраховується по наступній формулі:
∆Вот2 = Фопт(у×п) ΔQ×Ко , де (3.22)
Qпп
∆Вот2 - збільшення витрат внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат на оплату труда, грн.;
Фопт(уп) - умовно-постійна частина планового фонду оплати труда, грн.;