Облік та аудиту комерційних банках (стр. 63 из 104)
Нижче наведено схему розрахунку акредитивом по імпортуТаким чином, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — укладання угоди-контракту;
2 — заява на відкриття акредитива;
3 — повідомлення про відкриття акредитива з повним текстом;
4 — повідомлення про відкриття акредитива;
5 — відвантаження товару з повним додержанням умов акредитива;
6 — передача відвантажувальних і платіжних документів;
7 — пересилка документів про відвантаження і авізо про запитання платежу;
8 — виписки банків про зарахування суми платежу (постачальнику) і про використання акредитива (платнику).
Якщо імпортером-покупцем є комерційний банк України, то він фактично бере на себе зобов'язання забезпечити платіж або за рахунок вільної решти коштів на поточному рахунку клієнта, або за рахунок виданої йому позички. При цьому виконується бухгалтерський запис:
Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;
К-т рахунку
№ 2602 “Кредитори за акредитивами з іноземних операцій”.
Після цього виконуються всі умови контракту. По мірі одержання документів від банку постачальника про відвантаження товару оформлюється платіж. Інобанку надсилається авізо про дебетування нашого рахунку “ностро” в Інобанку (країна, банк):
Д-т рахунку
№ 2602 “Кредитори за акредитивами з іноземних операцій”;
К-т рахунку
№ 1500.
Інобанк повідомляє: “Я дебетував Ваш рахунок на суму акредитива і комісії”. Комерційний банк видає клієнту документи про відвантаження, отримані від банку постачальника; за ними платникодержувач отримує товар на митниці.
Із рахунку акредитива списується тільки вартість товару, а страховий поліс і комісію банк списує з рахунку клієнта:
Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки в іноземній валюті”:
К-т рахунку
№ 1500.
Якщо комерційний банк не має виходу на інобанк, то він звертається з проханням до іншого банку виконати операції щодо розрахунку з його клієнтом, за що з клієнта береться комісія:
Д-т рахунку
№ 2600 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;
К-т рахунку
№ 3800.
Фіксування видатків за послуги банку, що виконав розрахункові операції:
Д-т рахунку № 3800;
К-т рахунку № 1500.
Облік операцій при використанні документарного інкасо.
Інкасові операції регламентовані уніфікованими правилами на інкасо, опублікованими Міжнародною торговельною палатою у 1978 р. У відповідності з ними постачальник після відвантаження товару передає в обслуговуючий його банк товарні документи (дублікати залізничних накладних, коносаменти, страхові поліси, рахунки-фактури, специфікації, інкасові доручення та ін.). Банк перевіряє комерційні та фінансові документи і пересилає їх банку, що обслуговує імпортера.
Банк імпортера передає документи покупцю і знімає з його розрахункового рахунку суму, що потрібна, у випадку його згоди з оплатою.
Отримавши повідомлення від банку імпортера, банк експортера розраховується з постачальником. Розрахунки в формі документарного інкасо здійснюються за наведеною нижче схемою:Отже, наведена вище схема передбачає певну послідовність операцій:
1 — відвантаження товарів;
2 — передача документів для інкасового доручення;
3 — доручення на інкасо;
4 — повідомлення імпортера про одержання документів;
5 — сплата документів;
6 — передача документів імпортеру;
7 — повідомлення банку про перерахування грошових засобів;
8 — повідомлення експортера про надходження і зарахування суми грошових засобів на його рахунок.
Бухгалтерські записи при оплаті інкасових документів та комісії за рахунок імпортера:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 1500.
На суму комісії:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 3800.
При сплаті інкасових документів та комісії за рахунок експортера сума комісії утримується з суми платежу:
Д-т рахунку № 2600;
К-т рахунку № 2909.
На суму комісії:
Д-т рахунку № 2909;
К-т рахунку № 3800.
В угоді за документарним інкасо беруть участь:
1. Довіритель (відправник, продавець, експортер) — звичайно продавець, що готує інкасові документи і передає їх з інкасовим дорученням у банк.
2. Банк-ремітент (remitting bank) — одержує документи від відправника (продавця) і надсилає їх у банк, що інкасує, у відповідності з отриманими інструкціями.
3. Покупець (платник, імпортер) — той, кому подаються документи за інкасо.
4. Банк, що інкасує, або банк, що подає,— інкасує готівковий платіж або одержує акцепт від платника у відповідності з отриманими під банку-ремітента інструкціями.
Для імпортера інкасова форма розрахунку вигідна тим, що він перебуває під захистом свого банку, а отримані ним для перевірки документи залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. У разі несплати їх вертають банку-емітенту з зазначенням причин несплати або відмови від акцепту. Експортеру належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної його сплати, якщо це передбачено контрактом.
Певним недоліком інкасової форми розрахунку є значний розрив у часі між відвантаженням товару і одержанням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажу. Існує два типи інкасо:
а) чисте інкасо — інкасування фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто при чистому інкасо банки обробляють переказний вексель, чек і т. ін.;
б) документарне інкасо — доручення своєму банку про інкасування певної суми, отриманої від одержувача, проти переказу відвантажувальних документів.
Документарне інкасо включає:
— фінансові та комерційні документи;
— тільки комерційні документи.
Це практичний підхід до виконання торговельних угод, коли сторони, які беруть у них участь, за контрактом можуть відмовитися від забезпеченості документарного акредитива, але не мають наміру здійснювати відставки за відкритим рахунком.
Документарне інкасо доречно, головним чином, у випадках, коли:
— платоспроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів;
— політичні, економічні та правові умови країни-імпортера вважаються нормальними;
— в імпортуючій країні не існує імпортних обмежень, а саме валютного контролю, або якщо всі необхідні ліцензії вже отримані.
У випадку застосування документарного інкасо банки, як і у випадку з документарним акредитивом, відіграють роль довіреної особи, або фідуциара, бо вони погоджуються виконати інкасове доручення продавця. Намагаючись інкасувати платежі належним чином, вони не несуть жодної відповідальності щодо цього.
Банки діють тільки за інструкціями інкасового доручення. Отже, сторона, що дає доручення, повинна бути впевнена, що надає банку чіткі та достатні інструкції.
Банки перевіряють чи відповідають інкасовому дорученню отримані ними документи. Разом з тим банк не зобов'язаний виконувати будь-яку додаткову перевірку документів.
Банки не несуть фінансової відповідальності за акти третіх осіб (експедиторів, страхових компаній, митної служби або навіть інших банків), що беруть участь у інкасових операціях.
Банки не несуть відповідальність за:
— затримки у передачі документації, що виникли не з їхньої вини;
— наслідки стихійних лих (форсмажор);
— вчинки або недогляди третіх осіб.
Будь-які непорозуміння щодо якості або кількості поставлених товарів повинні бути врегульовані безпосередньо між платником і довірителем.
Існує три види інкасо.
1. Видача документів проти платежу. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти платежу готівкою у зазначеній валюті. Документи можуть бути видані банком, що інкасує, у випадку, коли сплачена сума негайно використовується без обмежень (вільно), якщо тільки це не суперечить місцевому законодавству або правилам, яких не можна уникнути.
2. Видача документів проти акцепту. Банку, що інкасує, дозволено видавати документи одержувачу тільки проти акцепту переказного векселя. Продавець повинен усвідомлювати, що переказний вексель для нього являє собою лише гарантію після видачі документів. Він продає на такому забезпеченні тільки у тому випадку, якщо впевнений, що покупець оплатить вексель після закінчення строку платежу.
3. Інкасо з акцептом — видача документів тільки проти платежу. Банк, що інкасує, подає переказний вексель покупцю на акцепт. Вексель, що акцептувався, залишається у банку, що інкасує, разом з документами до закінчення строку платежу. Тільки тоді документи будуть видані покупцю. Продавець надає покупцю певний термін для платежу, але повинен бути впевнений, що покупець зможе отримати документи тільки після того, як здійснить платіж. Якщо покупець відмовляється акцептувати переказний вексель, то продавець має завчасне попередження для себе, що його чекають неприємності після завершення угоди. Це дасть йому можливість вжити достатніх запобіжних заходів, або, про всяк випадок, знайти іншого замовника для товару.
Банки надають також спеціальні послуги, пов'язані з документарним інкасо.
1. Відвантаження товарів на адресу банку, що інкасує. Якщо товар відправляють залізницею, поштою, авіа- або автошляховим фрахтом, покупцеві буде відмовлено у відвантаженні без попереднього акцепту інкасових документів, наданих йому банком. Якщо продавець бажає бути впевненим, що покупець не входив у володіння товаром, не сплативши, він може скерувати документи на адресу банку, що інкасує, або відрядити експедитора у місцезнаходження покупця з інструкціями тримати партію вантажу в розпорядженні банку. Зазначені послуги можна надавати лише з попередньої згоди банку, що інкасує.