13.9. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів ...... 190
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 195
Вправи для самостійної роботи ................………………………………………………….... 195
Глава 14. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності комерційних банків ..........................………………………………………………………………………………………... 198
14.1. Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку............................................................... 198
14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком .................... 200
14.3. Облік доходів і витрат банку ...…………………………………………………............. 203
14.4. Облік фінансового результату і розподілу прибутку …………………………………. 207
Контрольні запитання ........................……………………………………………………….... 210
Вправи для самостійної роботи ..............…………………………………………………....... 210
Глава 15. Облік податків, зборів і внесків до державних та недержавних цільових фондів........................…………………………………………………………………………………. 212
15.1. Види податків, які сплачують комерційні банки. . . …………………………………. 212
15.2. Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадян ............................………………………………………………........ 213
15.3. Облік непрямих податків: податку на додану вартість, акцизного та митних зборів .....……………………………………………………………………………………….... 218
15.4. Облік внесків до державних цільових фондів ……………………………………....... 220
15.5. Облік місцевих податків і зборів.........……………………………………………........ 223
15.6. Фінансові санкції та їх облік. ............………………………………………………...... 224
15.7. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків ..............................………....... 225
Контрольні запитання .........................………………………………………………………... 225
Вправи для самостійної роботи ...............…………………………………………………..... 226
Глава 16. Звітність комерційних банків ..............……………………………………………….. 228
16.1. Необхідність та користувачі звітності комерційних банків ...................................….. 228
16.2. Класифікація звітності комерційних банків ...…………………………………….….. 231
16.3. Характеристика звітності комерційних банків ..…………………………………..….. 234
16.3.1. Основна фінансова звітність ...........………………………………………………...... 234
16.3.2. Допоміжна фінансова звітність. .......……………………………………………….... 238
16.3.3. Звітність про депозитну діяльність банку .………………………………………….. 241
Контрольні запитання ........................………………………………………………………... 242
Глава 17. Внутрішній аудит комерційного банку ......………………………………………….. 244
17.1. Внутрішньобанківський аудит у системі внутрішнього контролю.................................244
17.2. Внутрішній аудит касових операцій .......……………………………………………….. 245
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій .............................…………... 247
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій ………………………………..…. 248
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій …………………………………… 249
17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами ...........................…........ 251
17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат ..……………………………………… 253
17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку ......………………………………………….... 255
Контрольні запитання........................………………………………………………………..... 256
Вправи для самостійної роботи .................…………………………………………………... 257
Додатки ..................................………………………………………………………………..... 258
Список літератури ............................………………………………………………………….. 259
ГЛАВА 1
РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УПРАВЛІННІ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ
Мета вивчення
Після вивчення глави 1 Ви повинні знати:
1. Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в банках України.
2. Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть.
3. Склад і загальну характеристику міжнародних стандартів обліку.
4. Особливості фінансового та управлінського обліку.
1.1. Реформа обліку і звітності в Україні
Система бухгалтерського обліку в банках України, що діяла до 1997 р., сформувалась у межах колишнього СРСР. Й функціонування було зумовлене потребами централізованого управління економікою. Головна мета бухгалтерського обліку полягала в забезпеченні збереження соціалістичної власності та контролі за виконанням Державного плану (бюджетного, кредитного, касового та ін.). Інформація, яка відображалася в бухгалтерському обліку і звітності, передусім призначалась для міністерств та відомств і використовувалась ними для управління галуззю та економікою в цілому і розрахунку податкових платежів. Зовсім не застосовувалась практика складання і надання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. У цьому не було потреби, оскільки зовнішньоекономічна діяльність становила монополію держави.
Розробка методології і правил ведення обліку та звітності в колишньому СРСР покладалась на Міністерство фінансів, яке жорстко регламентувало організацію бухгалтерського процесу і здійснення всіх бухгалтерських процедур.
Правила організації й ведення обліку та звітності для банків регламентував Держбанк СРСР. Базуючись на загальних принципах обліку, запропонованих Мінфіном, Держбанк розробляв номенклатуру статей балансу (план рахунків), правила виконання, обліку та контролю всіх банківських операцій. Це дозволяло контролювати кожний крок діяльності банківських установ. Отже, Держбанк СРСР був єдиним емісійним, касовим і розрахунковим центром.
Функції банків як фінансових посередників були обмеженими. Через банки здійснювався розподіл коштів між бюджетом і підприємствами та організаціями у межах виконання Державного плану. Кредитні ресурси використовувались як планове джерело формування обігових коштів підприємств. Банківські установи виконували операції з фінансування капітальних вкладень, касового виконання бюджету, виходячи з затверджених лімітів (контрольних цифр), а не з наявності кредитних ресурсів. За таких умов бухгалтерський облік використовувався як важливий інструмент управління централізованою плановою економікою, а за своїми функціями і методами роботи наближувався до управлінського. Отже, така система бухгалтерського обліку не давала змоги отримати об'єктивну інформацію щодо результатів діяльності та фінансового стану суб'єкта господарської діяльності (суми активів, зобов'язань, власного капіталу), у тому числі й банків.
Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності прерогативу встановлення правил ведення обліку і звітності для банків передано Національному банку України (НБУ). Період становлення НБУ як центрального банку характеризувався повним відтворенням підходів і засад соціалістичної системи господарювання. Бухгалтерський облік розглядався тільки як рахівництво, тобто як реєстрація всіх проведених банком операцій і відображення в бухгалтерських формах (регістрах) облікових даних щодо цих операцій. Роль бухгалтерського обліку, як і раніше, недооцінювалась. Систематизація облікових даних у бухгалтерській звітності здійснювалась за старими принципами, оскільки форма і зміст бухгалтерської звітності — бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, звіт про розподіл прибутку та ін.— будь-яких суттєвих змін не зазнали.
Сучасний етап розвитку економіки в Україні було визнано як перехідний період становлення нової моделі господарчої системи, заснованої на ринкових відносинах. Найважливішою та невід'ємною складовою структури ринкової економіки виступають кредитні інституції.
Останнім часом банківська система зазнала значних змін. Завершився перехід на дворівневу структуру, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих країн: на першому рівні — Національний банк України, на другому — комерційні банки. Реорганізація банківської справи законодавчо закріпила трансформування банків усіх рівнів та засади їх функціонування.
Національний банк виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та провадить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Прибутки і витрати банку визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.
Комерційні банки належать до категорії підприємств — фінансових посередників. Вони організують та здійснюють розрахунки і грошові платежі, залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, вкладають в інвестиційні операції, операції з цінними паперами тощо.
Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з наступними принципами.
1. Комерційний (господарський) розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій; мета діяльності — отримання прибутку при розумному ризику.
2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами, за надані кредити, розрахунково касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєю діяльністю без втручання держави.
Таким чином, важливішим показником оцінки діяльності банків стає прибуток. Однак запроваджене в Україні визначення прибутку, методика його розрахунку та відображення в бухгалтерській звітності сформувалися в межах адміністративно-командної системи управління і суттєво відрізняються від їх розуміння в умовах ринкової економіки. Отже, прибуток, відображений в системі бухгалтерського обліку, що базується на чинних національних стандартах, не може розглядатися як об'єктивний показник діяльності. Відмінності пов'язані перш за все з методологією визначення і вимірювання доходів і витрат у системі обліку.