Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах господарювання підприємства не будуть мати права у багатьох випадках визнавати дохід від реалізації (згідно з частиною першою та четвертою п.8 П(С)БО 15). Це обумовлено тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога. Аналогічно складається ситуація і з надходженням на підприємство економічних вигід. Саме поняття економічної вигоди у П(С)БО наведено дуже розмито і виникає питання щодо кількісного визначення цієї величини.
Значні труднощі при обліку доходів у податковому обліку створює існуюче правило "першої події". Розглянемо економічну сутність цієї проблеми.
Наприклад, за умовами договору купівлі-продажу готової продукції покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму авансу. Природне призначення авансу - це закупівля сировини, оплата праці, енергоносіїв та інші витрати, які необхідно здійснити продавцю для виробництва готової продукції.
Так відбувається у цілому світі. У нас цей процес дещо спотворений. Отримавши аванс, продавець зобов'язаний включити суму ПДВ, яка міститься в ньому, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість (так зване правило першої події), що за відсутності податкового кредиту (аванс отримано наприкінці звітного періоду, і фактично немає можливості ні отримати сировину, ні здійснити її попередню оплату) перетворює таке податкове зобов'язання на суму, яка підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, у продавця залишається тільки 83,33% отриманої суми. Також зазначений залишок за цим же правилом "першої події" потрапляє до валового доходу продавця, що перетворює такий валовий дохід на прибуток до оподаткування. Отже, у продавця залишається тільки 58,33 % отриманої суми авансу.
Тож, понад 40% отриманого авансу продавець зобов’язаний сплатити до бюджету і лише 60% може використати на виробництво готової продукції. Очевидно, що це ненормальне явище.
Як бачимо з викладеного вище, така ситуація є цілком неприйнятною для платників податку. Залишається незрозумілим, чому це правило діє вже протягом дев’яти років для податку на прибуток та ПДВ. Тим більше, що за цим правилом оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природнім, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.
Відповідно до П(С)БО 16, критерії визнання витрат передбачають, що:
- витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;
- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капітал внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
- витрати визнаються витратами звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;
- витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
- платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
- погашення одержаних позик;
- інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;
- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
1.2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку, аналізу та аудиту на КП “Ринок Ново-Іванівський”
Комунальне підприємство “Ринок “Ново-Іванівський” (надалі КП “Ринок “Ново-Іванівський”), створене 01.10.2001 року відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” .
Засновником та власником КП є Кременчуцька міська рада (надалі власник). З моменту державної реєстрації КП є юридичною особою, має: самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, бути позивачем, відповідачем або третьою особою в суді, має круглу печатку зі своєю власною назвою, штампи, бланки зі своїм найменуванням, поточний, валютний та будь-який інший рахунок в установах банку, що не суперечить чинному законодавству.
КП має право з дозволу власника: створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи, відкривати філії і представництва, спільні підприємства, входити до об’єднань, асоціацій тощо.
Юридична адреса комунального підприємства:
Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. В.Бойка, 7
Загальна площа ринку становить 9990 м2. Площа, відведена для торгівлі – 9943 м2, в тому числі:
· для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 4363 м2 ;
· для торгівлі продовольчими товарами – 1455 м2 ;
· для торгівлі непродовольчими товарами – 588 м2 ;
· для торгівлі тваринами – 1537 м2.
Загальна кількість торгових місць – 456, з них:
· для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 154;
· для торгівлі продовольчими товарами – 98;
· для торгівлі непродовольчими товарами –189;
· для торгівлі тваринами – 15.
Згідно зі статутом, КП “Ринок “Ново-Іванівський” було створене з метою розвитку ефективної господарської діяльності, надання послуг, створення додаткових робочих місць, втілення досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій та отримання прибутку.
Основний вид діяльності КП – продаж і здавання в найм (в оренду) нерухомого майна виробничо-технічного призначення.
Предметом діяльності КП є:
· надання платних послуг по організації торгівлі;
· відкриття фірмових магазинів і павільйонів по реалізації промислових, продовольчих, сільськогосподарських та ін. товарів;
· організація камер схову;
· торгівельна діяльність в сфері оптової, роздрібної торгівлі, громадського харчування, по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, спиртних напоїв, тютюнових виробів;
· надання побутових послуг;
· здійснення торгівельно-закупівельної та посередницької діяльності, створення торгівельно-закупівельних підприємств;
· організація автосервісу, платних стоянок, парковок та авто ринків;
· закупівля в населення, підприємств та підприємців (юридичних та фізичних осіб) сільськогосподарських продуктів та продукції їх переробки;
· виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;
· організація пунктів громадського харчування;
· виробництво та реалізація продуктів харчування;
· відкриття пунктів прийому склотари.
КП проводить і іншу діяльність, що відповідає його цілям і не суперечить чинному законодавству України.
Майно КП складається з основних та оборотних фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена у самостійному балансі. Майно, яке перебуває в комунальній власності міста та закріплене за КП, належить йому на праві оперативного управління майном, яке перебуває в комунальній власності міста та відноситься до основних засобів підприємства, тільки по рішенню власника.
Джерела формування майна підприємства:
· грошові та майнові внески засновника (міської ради);
· доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, а також інших видів господарської діяльності;
· прибуток від цінних паперів;
· кредити банків та інших кредиторів;
· капітальні вкладення та дотації з бюджетів;
· придбання майна іншого підприємства;
· безоплатні, або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;
· інші джерела, не заборонені законодавством.
КП не має права надавати та передавати іншим підприємствам, організаціям та закладам, обмінювати, передавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику приналежні йому будівлі, споруди, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу без дозволу власника.
КП не має права передавати безоплатно, продавати, передавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності без дозволу власника.
Головним узагальнюючим показником фінансових результатів підприємства є прибуток.
Порядок використання чистого прибутку визначає власник КП шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку. Якщо власник окремим рішенням не встановлює обов’язкових нормативів розподілу чистого прибутку, то весь прибуток залишається в розпорядженні підприємства. Порядок використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, визначає директор в межах чинного законодавства.
Підприємство самостійно розробляє план своєї діяльності та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, послуги, роботи та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів.
Основу планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.