Із зменшенням активів виникають такі витрати:
- списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
- нарахування амортизації;
- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
- втрати від знецінення запасів;
- нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
- благодійні внески;
- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов’язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:
- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
- податків, зборів, обов’язкових платежів;
- відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;
- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;
- послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
До витрат, згідно з П(С)БО 1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати“, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання.
З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.
З позицій економічного підходу до витрат варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.
І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, тому що для них фактичні витрати - це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.
Відповідно до чинного законодавства, в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:
А) Дохід від реалізації :
- готової продукції;
- товарів;
- робіт і послуг.
Б) Інші операційні доходи:
- від реалізації іноземної валюти;
- від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
- від операційної оренди активів;
- від операційних курсових різниць;
- отримані пені, штрафи, неустойки;
- від компенсації списаних раніше активів;
- від списання кредиторської заборгованості;
- одержані гранти та субсидії.
В) Дохід від участі в капіталі:
- від інвестицій у підприємства;
- асоційовані;
- спільні;
- дочірні.
Г) Інші фінансові доходи:
- дивіденди одержані;
- відсотки одержані;
- інші доходи від фінансових операцій.
Д) Інші доходи:
- від реалізації необоротних активів;
- від реалізації фінансових інвестицій;
- від реалізації майнових комплексів;
- від не операційних курсових різниць;
- безоплатно одержані активи;
- інші доходи від звичайної діяльності.
Е) Надзвичайні доходи:
- відшкодування збитків від надзвичайних подій;
- інші надзвичайні доходи.
Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (схема.1.1.1)
Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” визнання доходу відбувається за дотримання таких умов:
1) збільшення активу або погашення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);
2) оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов’язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С)БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.
Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це впливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з’ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.
Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:
податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);
завдаток під заставу або погашення позики, якщо це не передбачено відповідним договором;
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первісного розміщення цінних паперів.
Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонером від реалізації товару комітента, не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом. Доходом є, зокрема, сума комісійної винагороди.
Водночас названі суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми чистого доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.
Проте, в П(С)БО 15 існує декілька невизначеностей стосовно визнання доходів. Мова йде про те, що в пункті 8 цього стандарту наведені дві неоднозначні умови визнання доходу – передача покупцю суттєвих ризиків та винагород від володіння продукцією і ймовірності надходження на підприємство економічних вигід, пов’язаних з операцією продажу.
Згідно з п.16 МСБО 18 "Дохід" та п.8 П(С)БО 15, якщо підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається. Підприємство може утримувати суттєві ризики від володіння по-різному. Прикладами ситуацій, в яких підприємство може утримувати суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:
а) підприємство утримує зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не передбачається звичайними гарантійними положеннями;
б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цих товарів;
в) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;
г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення.
Згідно з п.18 МСБО 18 та п.8 П(С)БО 15, дохід визнається тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках такої ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення невизначеності. Наприклад, може існувати невизначеність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації в іноземній країні. Коли такий дозвіл надається, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, коли невизначеність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу.
Наприклад, за П(С)БО 15 "Дохід" не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів з обороту, що підлягають сплаті до бюджету й позабюджетних фондів. Однак форма Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" передбачає застосування валового методу відображення доходу від реалізації, тобто без будь-яких вирахувань із загальної суми доходу. Ця ж схема обліку доходу від реалізації передбачена і чинною Інструкцією № 291. Тому пропонується спростити як облікові записи, так і форму звіту про фінансові результати шляхом відображення доходу від реалізації на чистій основі за аналогією відображення у бухгалтерському обліку інших доходів та операцій з придбання активів.