Облік та аналіз виконання сільського (селищного) бюджету (стр. 6 из 9)

Поведемо аналіз видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради. Результати приведемо у вигляді таблиці.

Таблиця 2.5

Структура видаткової частини бюджету бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки грн.

Видатки	2006 рік		2007 рік		2008 рік
							Фактична cума	Питома вага в загальній сумі видатків	Фактична сума	Питома вага в загальній сумі видатків	Фактична сума	Питома вага в загальній сумі видатків
	Соціальний захист та соціальне забезпечення	-	-	2500	0,9	-	-
Освіта	67842	35,3	81820	30,3	133043	26,1
Культура і мистецтво	-	-	14030	5,2	27075	5,3
Охорона здоров’я	31066	16,2	60087	22,2	76441	15,0
Державне управління	77586	40,4	111887	41,4	109009	21,4
Інші видатки	15560	8,1	-	-	163900	32,2
Всього видатків	192054	100,0	270324	100,0	509468	100,0

Таким чином, здійснивши аналіз видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради, можна зробити висновок, що що значну питому вагу у видатках 2006 року займають видатки на утримання органів влади тобто апарату органу місцевого самоврядування – 77586 грн. (40,4%) та видатки на освіту, які представлені сільському бюджеті видатками на дитячий навчальний заклад - 67842 грн. (35,3%). Відповідно також присутні видатки на охорону здоров’я (утримання фельдшерсько-акушерського пункту) – 8,1% та інші видатки, основну частину яких формують видатки на проведення виборів у місцевих радах. В 2007 році як бачимо з’явилися видатки по культурі та мистецтву, які представлені КФК 110204 «Будинок культури», який був переданий із районного бюджету на баланс сільської ради, також наявні видатки по соціальному захисту, які представлені соціальною допомогою.

Рис. 2.2. Динаміка видаткової частини бюджету Пашковецької сільської ради за 2006-2008 роки

Найбільшу абсолютну та відносну величину в 2008 році формують знову ж таки видатки на державне управління, освіту та охорону здоров’я. В 2008 році спостерігається значне збільшення видатків на 239114 грн. або на 88,5 %. Дане зростання насамперед пов’язане із збільшенням інших видатків, які включають в себе видатки на ліквідацію наслідків стихійного лиха та ремонт доріг, внаслідок повені в липні-серпні 2008 року. Для ліквідації збитків було використано 163900 грн. Інші видатки становили найбільшу питому вагу 32,2%, видатки на освіту та державне управління відповідно 26,1% та 21,4%. Також слід відзначити про суттєве збільшення видатків на охорону здоров’я 76441 грн. в 2008 році проти 31066 грн. в 2006 році, це пояснюється тим, що на базі фельдшерсько-акушерського пункту було утворено амбулаторію сімейної практики та медицини. Отже, як наслідок і збільшилося фінансування.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПО ВИКОНАННЮ СІЛЬСЬКОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Зарубіжний досвід ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

Досвід європейських країн свідчить про існування різних поглядів на процес обліку та виконання сільських, селищних бюджетів, проте всі вони мають єдиний напрямок та ідеологічні принципи. Оскільки головною метою діяльності органів самоврядування є підвищення рівня добробуту людей за рахунок забезпечення доступності та поліпшення надання соціальних та адміністративних послуг, створення умов для сталого розвитку територій. На жаль, вітчизняні вчені та науковці, які займаються дослідженням проблематики місцевих фінансів, в тому числі сільських бюджетів, приділяють незначну увагу даному процесу. Аналіз здійснюють переважно в межах проектів технічної допомоги, урядових експертних груп.

У нинішніх умовах можна виокремити два основні напрямки, які потрібно вивчати для провадження реформ у фінансовій сфері органів місцевого самоврядування. Насамперед це політика зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування та політика здійснення заходів з оптимізації видаткових повноважень, які мають провадити з відповідного рівня бюджету.

Для країн європейської спільноти, куди ми прагнемо ввійти не бідними родичами, а повноправними партнерами, досконалість управління, чіткий розподіл повноважень і фінансів між центром і територіями, баланс взаємоповаги і взаємоконтролю між структурами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування – це аксіоми, на яких тримається держава і добробут її населення.

Одна з докорінних проблем вітчизняної конституційної реформи – пошук найоптимальнішої моделі територіальної організації влади, а відтак – і утвердження нової ролі місцевого самоврядування – особливої форми управління, в якій органічно поєднуються інтереси держави і громади [17].

Будь-які законодавчі зміни ми зустрічаємо критикою, часто не замислюючись над причинами небажання щось змінювати. Водночас заздримо сусідам, – полякам, угорцям, прибалтійцям, які рішуче взялись до переоблаштування своєї системи управління і вже мають відчутні дивіденди від цього: європейські стандарти життя. Україна є сусідкою країн Європейського Союзу, який дає їй численні приклади демократичного й ефективного управління державою. Наразі Україні необхідно підвищувати відповідність своєї законодавчої бази законодавчій базі ЄС, принципам верховенства права, а також будувати життєздатну демократичну державу. Є досвід Польщі, скандинавських країн, які мають позитивні досягнення в плані адміністративно-територіального устрою, становлення дієздатного місцевого самоврядування. Інтеграція України в європейську спільноту можлива лише через розвиток в нашій державі самодостатніх, сильних територіальних утворень на засадах Європейської хартії місцевого самоврядування [10].

Парламентом України, крім Хартії, було також ратифіковано інші важливі інструменти Ради Європи у галузі місцевого та регіонального розвитку, зокрема Мадридську Конвенцію щодо транскордонного співробітництва та її додаткові протоколи, Європейську хартію регіональних мов та мов національних меншин та ін. Разом з тим, доповідачі Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи наголошують у своєму моніторинговому звіті на проблемах практичної імплементації положень Європейської хартії місцевого самоврядування в українську практику, а також необізнаності більшості службовців та громадян України з принципами Хартії, яка вже понад десять років є невід’ємною частиною українського законодавства.

Безумовно, подальша реалізація політики децентралізації в Україні має розглядатися саме в контексті європейського вибору України. Досвід децентралізації та регіоналізації у Франції, Німеччині та Польщі пропонує цілу низку відповідних прикладів для вивчення і пристосування їх для потреб українського сьогодення. Ключовим моментом, який виділяють багато експертів, є те, що територіальна реформа та децентралізація мають здійснюватись у демократичному руслі, спираючись на принципи Європейської хартії місцевого самоврядування та проекту Хартії про регіональне самоврядування.

Щодо розширення прав сільських та селищних рад, то це – європейський стандарт. При цьому права повинні підкріплюватися фінансово: за бюджетним забезпеченням на душу населення Україна посідає одне з останніх місць на континенті. Так, рівень бюджетного забезпечення місцевого самоврядування (у євро на душу населення на рік) становить у Швеції – 2500, у Чехії та Польщі – близько 1600, в Україні – трохи більше 100. Причому, коли в столичному Києві ця цифра сягає майже 400 євро, то, наприклад, в обласних центрах 10-50, а в районних – ледь дотягує до десяти.

Подрібнюючи загальний ресурс на 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів, ми ніколи не досягнемо тієї необхідної бюджетної забезпеченості, яка дасть підстави назавжди покінчити з ганебною для нашого народу бідністю. Якщо вдатися до європейського досвіду, то побачимо, що місцеве самоврядування там реалізується, як правило, у поселеннях чи групах поселень, у яких проживає 8-10 тисяч населення. Тому, щоб адміністративні послуги надавалися з ефективним витрачанням кожної гривні бюджету, громада має включати певну кількість населення.

Якщо за приклад взяти Польщу – найбільшу з нових країн-членів ЄС, то, найвірогідніше, Україні варто повчитися у неї проведенню інституційних та економічних реформ, а також відновленню економіки. Нині Польща поділена на 16 воєводств, які схожі на наші області. В кожному – 15 повітів, чотири міста зі статусом повіту. З огляду на це і в Україні кількість районів, наприклад, в області, може бути меншою. Синонімами міст-повітів у нинішній українській ситуації є міста обласного значення. Але серед міст обласного значення у нас існує неймовірний дисбаланс. Є міста обласного значення, де проживає близько 900 тисяч людей, а є інші міста, де маємо шість-вісім тисяч жителів. Так само і по районах: є райони від 20 тисяч до 180 тисяч жителів. Маємо дисбаланс і по областях. В одних нараховується майже шість мільйонів населення, а в інших менше одного мільйона. За останнє десятиріччя Польща провела глибоку адміністративно-територіальну реформу, на яку її надихнув досвід Франції. Польща проводила структурну адміністративну децентралізацію паралельно з реформами місцевого самоврядування. Угорщина, як і Польща, пройшла також через труднощі поліпшення координації дій між центральними і місцевими органами влади і подолання збігу їх функцій. Крім того, обидві країни змушені були займатися виправленням значних вад організації субнаціональних органів влади: застарілих управлінських механізмів, недостатнього і низькокваліфікованого апарату, низької податкоспроможності.