Бюджетний облік, як і бухгалтерський облік загалом, здійснюється на підставі первинних документів, якими оформляються операції з виконання бюджету, схем їх документообороту, облікових реєстрів, у яких відображаються ті чи інші операції.
Усі операції з виконання бюджету оформляються документально. Документи, в яких відображаються відомості про ці операції та підтверджується їх здійснення, називаються первинними,оскільки вони є основою для ведення обліку. Головним первинним документом у процесі виконання бюджету є платіжне доручення. Ознаки і показники операції, зафіксовані у первинному документі, називаються реквізитами документа.
Схеми документооборотупоказують, хто і на якій підставі виписує цей документ, кому він надсилається, де і як використовується. Під час здійснення однієї операції з виконання бюджету виписується один або кілька документів, які перебувають в обігу між різними організаціями. Документооборотом називається рух документів з моменту їх виникнення до здачі в архів.
Загальну схему документообороту можна подати наступним чином. На основі первинних документів здійснюються записи в меморіальні ордери і в облікові реєстри. Далі записи в облікових реєстрах ведуться в основному з меморіальних ордерів. Вони мають форму документів, які призначаються для скорочення записів в облікові реєстри з первинних документів. Наприклад, протягом дня надійшло кілька первинних документів, якими оформляється надходження доходів. Усі вони відображаються в одному меморіальному ордері. У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, фінансовим та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. У ньому відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Правильність складання щоденного балансу оборотів і залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом.
Характерною особливістю обліку видатків бюджетних установ є їх поділ на касові та фактичні. Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх використання (витрачання) згідно з кошторисом. При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна от ототожнювати (плутати) з касовими операціями. Касові видатки — це не видача грошей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соціальні заходи тощо.
Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків,
Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи для виконання кошторису, що підтверджені відповідними первинними документами. Прикладом фактичних видатків можуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, списання витрачених медикаментів та продуктів харчування, списання витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нарахування внесків до спеціальних фондів на соціальні заходи тощо.
Такий розподіл видатків в обліку визначаться необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.
Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків —- це касовий метод, при якому запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків —це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюються в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів, Так, наприклад, фактичні видатки за кодами 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування на заробітну плату» та деякі інші у часовому вимірі випереджають касові, тобто нарахування заробітної плати та внесків на соціальні заходи відбувається раніше, ніж отримання грошей в касу на виплату зарплати або перерахування коштів у відповідні фонди. За іншими кодами, як правило, касові видатки випереджають фактичні. Наприклад, спочатку перерахування коштів за продукти харчування (касові видатки за кодом 1133), а потім списання витрачених продуктів після їх отримання та використання (фактичні видатки за тим же кодом 1133).
Фінансова звітність, яку складають бюджетні установи містить:
1. “Баланс” (форма №1);
2. “Звіт про надходження та використання коштів загального фонду” (форма №2д, №2м); “Звіт про надходження та використання коштів загального фонду” (форма №2д, №2м);
3. “Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами” (форма №4-1д, №4-1м);
4. “Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ” (форма №4-2д, №4-2м);
5. “Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду” (форма №4-3д, №4-3м);
6. “Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)” (форма №4-3д.1, №4-3м.1);
7. “Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів” (форма №4-4д);
8. “Звіт про рух необоротних активів” (форма №5);
9. “Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування” (форма №6);
10. “Звіт про заборгованість за окремими програмами” (форма №7д.1, №7м.1);
11. “Звіт про результати фінансової діяльності” (форма №9);
12. “Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах” (форма №15);
13. Пояснювальну записку до річного звіту, що включає текст та додатки.
Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” функцію встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з виконання кошторисів бюджетних установ закріплено за Державним казначейством України.
План рахунків – це систематизований перелік рахунків поточного обліку, призначених для відображення господарських операцій. В основу нового Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а також План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням особливостей виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. План рахунків налічує 8 класів балансових рахунків і один клас позабалансових рахунків.
Клас 1 “Необоротні активи” об’єднує рахунки, які призначені для обліку матеріальних та нематеріальних активів, що отримані для тривалого використання і не призначені для реалізації або витрачання протягом одного року. На рахунках цього класу обліковуються основні засоби бюджетних установ, інші необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи, а також знос необоротних активів.
Клас 2 “Запаси” об’єднує групу рахунків для обліку оборотних матеріальних активів, що належать бюджетним установам, реалізація або використання яких передбачається протягом одного бюджетного року.
Клас 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” містить рахунки, призначені для відображення поточних фінансових активів: грошових коштів у касі, на рахунках в установах банків або органах Державного казначейства України, в розрахунках з дебіторами.
Клас 4 “Власний капітал” об’єднує рахунки, призначені для обліку вкладень до фондів бюджетних установ і визначення результатів виконання кошторисів бюджетної установи, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік.
Клас 5 “Довгострокові зобов’язання” призначений для обліку довгострокових зобов’язань, що не є характерними для діяльності цієї бюджетної установи, не пов’язаних з використанням бюджетних коштів, і погашення яких здійснюватиметься у наступні бюджетні роки.
Клас 6 “Поточні зобов’язання” об’єднує рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких очікується протягом одного бюджетного року.
Клас 7 “Доходи” призначений для обліку надходжень грошових коштів (доходів), отримуваних установами за рахунок загального і спеціального фондів, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Загальний фонд кошторису розпорядників бюджетних коштів об’єднує доходи установи (асигнування), що надходять до фонду із загальних ресурсів бюджету, які не мають при надходженні до бюджету певної мети. До складу спеціального фонду входять позабюджетні кошти установи – спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші позабюджетні кошти під назвою “власні надходження установи”, доходи, що мають цільову спрямованість.