Зміст статуту підприємства визначається ст.9 Закону «Про підприємства в Україні». У статуті підприємства згідно з ст.57 ГК України визначаються власник і найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі господарчої діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція і повноваження трудового колективу та його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства. До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення і структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг тощо. У статуті підприємства визначається орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо).
Одним з немайнових прав суб’єктів підприємництва – юридичних осіб є те, що тільки власнику належить право використовувати фірмове найменування у підприємницькій діяльності різними способами, зокрема, під час реклами товарів, як елемента знака для товарів і послуг, передавати право використання найменування іншим особам. Це право регулюється (у тій мірі, в якій воно не суперечить законодавству України) Положенням про фірму.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про підприємства в Україні» у найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня тощо). Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Це обмеження розповсюджується й на використання повних або скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевого самоврядування й похідних від ним найменувань, а також найменувань, тотожніх найменуванню іншого суб’єкту підприємницької діяльності, яке внесено до Єдиного державного реєстру. Найменування юридичної особи вказується у його установчих документах й вноситься до Єдиного державного реєстру.
Спеціальні вимоги до установчих документів господарських товариств містяться у ст.4 Закону «Про господарські товариства». Установчі документи господарських товариств повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Товариство створюється на основі статуту або установчого договору, якщо інше не передбачено законом. Товариство, яке створюється однією особою, діє на основі статуту. Наше новостворене підприємство діє згідно двох керуючих осіб, саме тому більш детально буде розглянуто установчий договір. Установчий договір визначає порядок й умови погоджених дій засновника. Його метою є урегулювання зобов’язання створити юридичну особу двома або більше особами.
Установчий договір – це цивільно–правовий договір, яким засновники юридично закріпляють свій намір створити підприємство з тією чи іншою назвою. Існує чотири головних складових установчого договору, без яких не можливим було б фактичне існування підприємства:
1) відомість про порядок спільного володіння юридичною власністю;
2) умови передачі юридичній особі майна;
3) відомості про частки в уставному фонді кожного із засновників юридичної особи;
4) порядок розподілу прибутків й збитків;
Установчий договір має бути підписаний усіма засновниками підприємства.
Правоохоронним засобом примусового характеру, що застосовується у разі невідповідності законодавству установчих документів, може бути визнання в судовому порядку недійсними установчих документів (повністю або в частині).
Якщо засновники хочуть, щоб підприємство набуло статусу повноцінної одиниці тієї чи іншої галузі, вони неодмінно мають скласти статут підприємства.
Статут підприємства – це локальний правовий акт юридичної особи, регулюючий разом з нормами діючого законодавства правову основу його діяльності. Він описує юридичний статус підприємства, предмет й цілі його діяльності, види діяльності юридичної особи, майно юридичної особи, порядок управління юридичною особою, порядок розподілу прибутків й збитків, порядок припинення діяльності і т.д. Статут й положення затверджуються власником (власниками) юридичної особи або їх представниками, органами або іншими суб’єктами, передбаченими законодавством. Для держаної реєстрації необхідно подавати два екземпляра установчих документів, один з яких повернуть з поміткою про державну реєстрацію.
6. Обгрунтування вибору закладу банка й відкриття тимчасового поточного рахунку (При виборі закладу банка необхідно приділити
увагу тому, за які операції сплачує власник поточного рахунку і за що власнику поточного рахунку сплачує заклад банку)
Для формування установчого фонду засновники можуть відкривати в банківській установі один рахунок в національній та іноземній валюті. Кошти на цей рахунок перераховуються засновниками (учасниками) для формування установчого фонду господарчого товариства перед його реєстрацією, як юридичної особи.
Цей рахунок починає функціонувати як поточний лише після отримання документів про реєстрацію господарчого товариства. У випадку відмови в реєстрації чи інших випадках кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається.
Для того щоб відкрити рахунок для формування установчого фонду до банку відправляється:
Рішення засновників щодо визначення особи, якій буде надано право розпоряджувального підпису при здійсненні операцій на цьому рахунку;
Копія установчого договору, засвідчена нотаріально (якщо хоча б один з засновників є фізичною особою);
Заява про відкриття рахунку, підписана уповноваженою засновниками особою;
Картка зі зразком підпису особи, якому засновники надають право розпоряджувального підпису, засвідчена уповноваженим працівником банку;
Після відкриття рахунку необхідно потурбуватися про встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства.
Ліміт залишку готівки у касі – це граничний розмір готівки, яка може залишатися у касі у позаробочий час.
Порядок встановлення ліміту залишку готівки у касі регулюється Інструкцією за готівковим обігом.
Встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунка встановлення ліміта залишку готівки у касі, який підписується головним (старшим) бухгалтером й керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До уваги приймається строк здачі підприємством готівкового прибутку (готівки) для його зарахування на рахунки у банках, встановлений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремлених підрозділів складається окремий розрахунок ліміта залишку готівки у касі.
Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється й доводиться до їх відомості відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства – юридичної особи.
Підприємства, які починають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Встановлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності.
Для того, щоб обрати необхідне відділення банку необхідно звернути увагу на два фактори:
Перший – це надійність та репутація банку, до якого маєте розмістити свої кошти.
Другий – «зарплатня» по вкладу, а саме відсоткові ставки не депозитних вкладах, які пропонуються банком. Найпростіший засіб – це самостійний аналіз інформації, яку ви маєте отримати або в самому банку або на його офіційному сайті. Зверніть увагу на те, скільки років знаходиться банк на ринку, які послуги пропонує, порівняйте рівень відсоткових ставок за депозитами різних банків.
Проаналізувавши всі фактори, зупинимося на банку «Аваль». Цей банк надає великий перелік послуг, серед яких найбільш економними розрахунками власного часу є:
· клієнт не прив’язаний в обслуговуванні до конкретного операціоніста і навіть відділенню. Він може обслуговуватися у тому місці, де йому зараз зручно;
· клієнт має право зняти з рахунку будь яку суму, яка не обмежена мінімальною чи максимальною сумою, одноразового зняття коштів;
· операційно-касове обслуговування є безкоштовним;
· до послуг клієнта уникальна пропозиція сплати за розрахунково-касове обслуговування - комісія за утримання рахунку, яка включає в себе великий перелік послуг, дозволяючи клієнту не думати про можливі витрати при втраті виписувань, розшуку платежів, отриманні довідок та у інших нестандартних ситуаціях;
· існує система заохочувальних засобів для постійних клієнтів, та система знижок для юридичних та фізичних осіб – підприємців. Нижче представлена таблиця основних послуг, які надаються банком щодо відкриття поточного рахунку підприємством, основні відсотки, які отримує банк за надання тих чи інших послуг.
| Видача грошових коштів готівкою поверх сум, які включені до комісії за утримання рахунку (у відсотках від сум) | 1,2% |
| Комісія за термінове операційне обслуговування – переведення грошових коштів клієнту іншого банку у сумі понад 1,000 гривень у день їх надходження на поточний рахунок клієнта (комісія не стягується з надходжень на рахунок готівки, внесеної до каси банку, з надходжень за рахунок виданого кредиту, поверненого депозиту) | 0.05%,но не менш ніж 10 грн. |
| Комісія за внеопераційне обслуговування – переведення грошових коштів після закінчення операційного часу клієнту іншого банку й отримання готівки за чеком (комісія не стягується з надходження коштів за рахунок виданого кредиту, поверненого депозиту) | 0.15%,но не менш ніж 10 грн. |
| Відкриття поточного рахункуунаціональній валюті | 100грн. |
| Виданнягрошової чекової книжки | 10грн.00коп. |
7. Порядок формування статутного капіталу відповідно до діючого законодавства України. Процедура передплати акцій при створенні відкритого акціонерного товариства