курсова робота з бухгалтерського обліку
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах
1.1. Поняття розрахунків з підзвітними особами
1.2. Службові відрядження працівників бюджетної установи
1.3. Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон працівникам бюджетних установ
Розділ 2. Організація обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах
Висновки
Література
Україні функціонують близько 40 тисяч установ та організацій різного профілю, які повністю або частково утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік у бюджетних установах виконує свої конкретні задачі, має специфічні об'єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу госпрозрахункових підприємств та організацій. Зміни, що відбуваються в галузях невиробничої сфери за умов переходу до ринкової економіки, потребують адекватного нормативно-правового забезпечення, в тому числі й бухгалтерського обліку.
Згідно з урядовою програмою реформування бухгалтерського обліку впроваджено нову економічну класифікацію видатків бюджетних установ, кошторис доходів і видатків, план рахунків і порядок його застосування, баланс та інші форми місячної і квартальної звітності.
Таким чином, важливість і практична значимість дослідження обліку розрахунків з підзвітними особами в сучасних умовах зумовлює актуальність теми курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку і законодавство України, яке регламентує здійснення бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
Предметом дослідження курсової роботи є організація здійснення обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах.
Метою курсової роботи є дослідження організація здійснення обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах.
Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:
– дослідити теоретичні засади обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах;
– охарактеризувати організацію обліку розрахунків з підзвітними особами в бюджетних установах.
У процесі діяльності бюджетних установ виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам під звіт на господарські витрати та службові відрядження. У такому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.
Підзвітні особи – це працівники установи, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника.
Для кожної установи повинен бути складений і затверджений наказом керівника список осіб, які мають право одержувати грошові кошти в підзвіт на господарські потреби.
Відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника установи для виконання службового доручення на певний строк до іншого населеного пункту, що знаходиться поза місцем його постійної роботи.
Порядок видачі коштів під звіт, розміри, а також порядок відзвітування регламентується Кабінетом Міністрів України. Направлення працівників установи у відрядження здійснюється керівником бюджетної установи з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва установи, куди відряджається працівник, термін і мета відрядження. Необхідними документами при відрядженні за кордон є: запрошення приймаючої сторони;
укладений контракт; інші документи, які засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини (протокол про наміри); документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, тематика яких збігається з діяльністю установи [14].
Отже, підзвітними особами є працівники даної установи, яким в обмежених розмірах видаються аванси на здійснення деяких операційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів [13, 129].
Готівка видається під звіт з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.
Згідно з Порядком ведення касових операцій № 334 розмір авансу на господарські потреби не лімітується, але підзвітна особа повинна відзвітувати за отримані підзвітні суми не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за службовими відрядженнями – не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси установи (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів включається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється з встановленим лімітом залишку готівки в касі.
Основна маса авансів видається під звіт на службові відрядження у межах сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця відрядження і назад, добових і витрат на наймання житлового приміщення.
Регламентування службових відрялжень працівників бюджетної установи здійснюється на підставі Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон. Віповідно до цього документу службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю установи, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю установи, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності установи, яке відряджає працівника [8].
Уствнова, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до Інструкції.
Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" [9].
Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження – день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше – наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу тієї установи, до якої він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та мети використання коштів, наданих на відрядження. Указані обмеження встановлюються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.