2.4 Облік нарахування внесків до соціальних фондів
Утримання із заробітної плати бувають обов'язковими й добровільними. Добровільні втримання можуть проводитись на прохання самого працівника з його письмової заяви.
До обов'язкового належать:
- утримання на підставі виконавчих листів.
- утримання в бюджет і позабюджетні фонди, до яких належать:
- податок з доходів фізичних осіб, (далі - ПДФО);
- внесок у Пенсійний Фонд України;
- внесок до Фонду обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- внесок до Фонду соціального страхування України у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Крім того, власник, що виплачує заробітну плату повинен зробити нарахування на Фонд заробітної плати й разом з утриманнями перелічити у відповідні фонди.
До таких нарахувань належать:
- внесок у Пенсійний Фонд України;
- внесок до Фонду обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, (далі -ФССБ);
- внесок до Фонду соціального страхування України у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - ФСС);
- внесок до Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях (далі - ФССНС).
Порядок утримання й сплати внесків у Пенсійний фонд України регламентується Законом України від 26.06.1997 р. № 400/ 97-ВР «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [8].
Таблиця 2.5
| Платники податку | Об'єкт оподатковування | Ставки податку |
| 1 | 2 | 3 |
| Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхнього об'єднання бюджетні, суспільні та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників | Фактичні витрати на оплату праці працівників*, включаючи витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, певних відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім сум виплат, які не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян»), а також винагороди, які виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) по угодах громадсько–правового характеру | 33,2 % від об'єкта оподатковування |
| Філії, відділення та інші відділення підрозділу платників податків, зазначених у пункті 1, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території щодо платника збору, територіальної громади | ||
| Фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників, про також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, пов'язаної з одержанням доходу | Сума оподатковуваного доходу (прибутку), обчислена в порядку, певному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України | 33,2 % від об'єкта оподатковування |
| Фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) відповідно до громадсько – правових договорів, у тому числі члени творчих союзів, творчі працівники, які не є членами творчих союзів і т.п. | Сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України | 0,5 % до прожиткового мінімуму й 2 % понад прожитковий мінімум |
| *Якщо платник збору має найманих робітників, але не здійснює витрат на оплату їхньої праці, - сума визначається розрахунково як добуток певного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати | ||
Можна зробити наступний висновок: збір у Пенсійний фонд платить і працівник зі своєї зарплати, і роботодавець.
Порядок утримання й сплати внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття регламентується Законом України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [9].
Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:
- для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, певні відповідно до нормативно - правових актів, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» [3] підметів оподаткуванню із громадян (на 2007 р. - 1,3%);
- для найманих робітників - у відсотках до сум оплати праці, включаючи основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню із громадян (на 2007 р. - 0,5 %).
Розмір страхових внесків щорічно по поданню Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Роботодавці й застраховані особи платять страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
У випадку недостатності в роботодавців коштів на виплату заробітної плати й сплату страхових внесків у повному обсязі - нарахування їх на заробітну плату й перерахування страхових внесків до Фонду провадяться в пропорційних сумах.
Якщо роботодавець несвоєчасно або не в повному обсязі платять страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [9].
Від сплати страхових внесків звільняються:
- застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку й відпустки по догляду за дитиною по досягненню їм шестирічного віку за медичними висновками;
- застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.
Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, які підлягають оподаткуванню із громадян.
Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного й/або місцевих бюджетів, платять страхові внески з коштів, передбачених на ці мети.
Порядок утримання й сплати внесків до Фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності регламентується Законом України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням» [10].
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням, щорічно по поданню Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
- для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які підлягають оподаткуванню із громадян (на 2007 р. - 1,5 %);
- для найманих робітників - до сум оплати роботи, включаючи основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню із громадян.
Страхувальники - роботодавці платять до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих робітників страховими внесками й витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення й соціальних послуг застрахованим особам відповідно до Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками - роботодавцями один раз на місяць - у день, установлений для одержання в установах банку коштів на оплату роботи за відповідний період.
У випадку недоліку в страхувальників - роботодавців коштів для виплати заробітної плати й сплати страхових внесків у повному обсязі їхнє нарахування на заробітну плату й перерахування страхових внесків до Фонду провадяться пропорційно до сум заробітної плати.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі платять страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням» [10].
Удень сплати страхових внесків вважається:
- у випадку перерахування за безготівковими розрахунками - день подання в установу банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду;
- у випадку сплати готівкою - день внесення коштів у банківську установу або відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.
Порядок утримання й сплати внесків до Фонду соціального страхування від нещасного випадку регламентується Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які призвели до втрати працездатності» [11].
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців. При цьому підприємства відносять видатки по сплаті внесків на валові витрати виробництва.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Сума страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, певних відповідно до Закону України «Про оплату праці» [3], які підлягають оподаткуванню із громадян.