Облік і контроль розрахунків з покупцями і замовниками (стр. 9 из 13)

Рис. 1 Договір

Рис. 2 Рахунок-фактура

2. На підставі рахунка-фактури або договору вводиться документ реалізації Расходная накладная (рис. 3).

Рис. 3

3. На підставі документів реалізації можна ввести документ Налоговая накладная (рис. 4).

Рис. 4 Податкова накладна

4. Якщо продукцію відпускають довіреній особі, то складається Доверенность (рис. 6)

Рис. 5 Платіжне доручення

Рис. 6 Довіреність

Розділ 3. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками

3.1 Мета, завдання та джерела інформації розрахунків з покупцями і замовниками

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову (виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу) та довгострокову (виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу). Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в бухгалтерському балансі в першому розділі як оборотні активи.

У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість може бути представлена наступними статтями: «Довгострокова дебіторська заборгованість» (050), «Векселі одержані» (150), «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (160-162), «Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом(170), за виданими авансами (180), з нарахованих доходів (190), із внутрішніх розрахунків» (200), «Інша поточна дебіторська заборгованість» (210).

Дебіторська заборгованість знаходить своє відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена її грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигод від її погашення внаслідок одержання грошових коштів, їх еквівалентів, інших активів або зменшення зобов’язань.

Завданнями аудиту дебіторської заборгованості є перевірка:

- наявності і правильності первинних документів, які є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

- стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями

- правильності розрахунків по дебіторській заборгованості;

- правильності оцінки дебіторської заборгованості та розрахунку величини резерву сумнівних боргів;

- належної класифікації дебіторської заборгованості і наявності відповідних необхідних пояснень у примітках до фінансової звітності;

- оцінки стану внутрішнього контролю і аудиту дебіторської заборгованості.

Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості має певну послідовність.

На першому етані аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію щодо реалізації продукції га виникнення добі юрської заборгованості. Збираючи загальні відомості щодо виникнення і обліку дебіторської заборгованості та правильності її оцінки, аудитор визначає перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим аудитором, а саме:

- перелік видів продукції (робіт, послуг), що реалізуються в кредит, встановлення обороту по кожному виду;

- кількість та адреси центрів по відвантаженню продукції (виконанню робіт, наданню послуг);

- характеристика покупців і замовників (придбання продукції зметою продажу, для власних потреб, оптом, вроздріб, на експорт);

- список основних дебіторів;

- обсяг реалізації (виставлених рахунків) — всього,

в тому числі:

передоплата

оплата готівкою або чеком

продаж в кредит

бартерні розрахунки

- маркетингова політика підприємства (спосіб реалізації продукції, система реклами, цінова політика, визначення сумнівних га безнадійних боргів тощо);

- схема виставлення рахунків;

- елемент системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.

За наявності на підприємстві внутрішнього аудитора зовнішній аудитор може використовувати результати його роботи, попередньо перевіривши їх надійність.

При перевірці дебіторської заборгованості доцільним є застосування таких методів, як зустрічна перевірка, письмовий запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичні процедури. Але на вибір конкретних методів буде впливати величина аудиторського ризику в цілому і, зокрема, при перевірці дебіторської заборгованості.

Аудитор повинен впевнитися в реальному існуванні залишків дебіторської заборгованості і з'ясувати, кому вони належать. Для цього вибірково окремим дебіторам надсилають листи-запити з проханням підтвердити чи назвати суму заборгованості даному підприємству. Далі аудитор здійснює аудиторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності:

повнота—аудитор повинен впевнитися, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, занесені в книгу продаж, чи вся продукція, яка була відвантажена до кінця звітного періоду була віднесена до реалізованої, а та, що не була оплачена, відображена в обліку як дебіторська заборгованість;

фактична наявність — аудитор повинен впевнитися в реальному існуванні дебіторської заборгованості, тобто перевірити, що продукція (роботи, послуги), які не були передані покупцям, замовникам до кінця звітного періоду, помилково чи навмисно не були включені в реалізацію та до дебіторської заборгованості (наявність фіктивних продаж). Також аудитор повинен проаналізувати, чи не було платежів, які незаконно привласнені або записані в невідповідному фінансовому періоді;

незалежність — аудитор повинен впевнитися, що вся відображена дебіторська заборгованість належить саме підприємству-клієнту, тобто до дебіторської заборгованості помилково чи навмисно не занесені продажі, що належать іншим підприємствам, наприклад, факторингові операції, операції по договору-заставі тощо;

оцінка — аудитор повинен проаналізувати, чи правильно була оцінена дебіторська заборгованість відповідно до встановленої облікової політики через те, що у валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів. Відповідно до П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" величину резерву сумнівних боргів підприємство може визначати або виходячи із платоспроможності окремих дебіторів, або на основі класифікації дебіторської заборгованості. У першому випадку підприємству потрібно володіти достовірною інформацією про фінансовий стан своїх основних клієнтів, оцінити можливість несплати боргів та створити конкретні цільові резерви. Практично отримання такої інформації не завжди є можливим. Метод класифікації передбачає групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Аудитор повинен перевірити, як було проведено розрахунок коефіцієнта сумнівності та визначено суму резерву;

обережність — цей принцип передбачає, що підприємство не повинно завищувати доходи і занижувати ви і рипі. Оскільки в складі дебіторської заборгованості можуть мати місце сумнівні та безнадійні борги, аудитор повинен впевнитися, що створені достатні резерви сумнівної заборгованості та списані безнадійні борги як і які, по яких існує впевненість у неповерненні або за якими минув термін позовної давності, з'ясувати причини їх виникнення та проконтролювати їх списання на операційні виграти звітного періоду відповідним бухгалтерським записом;

правильність відображення — аудитор повинен перевірити правдивість і точність відображення дебіторської заборгованості на дату складання фінансової звітності. Зокрема, в балансі потрібно перевірити правильність проведеної класифікації дебіторської заборгованості на довгострокову і поточну, у звіті про фінансові результати — правильність заповнення рядка 090 "Інші операційні виграти" в частині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, у литі про рух грошових коштів — рядка 080 "Зменшення (збільшення) оборотних активів" в частині зміни сальдо операційної поточної дебіторської заборгованості, у примітках до фінансової звітності проконтролювати розкриття інформації про:

перелік дебіторів і сум довгострокової дебіторської заборгованості;

перелік дебіторів і сум дебіторської заборгованості пов'язаних сторін;

склад і суми статті Балансу (210) "Інша поточна дебіторська заборгованість";

метод визначення резерву сумнівних боргів;

суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за термінами погашення.

При цьому аудитор повинен з'ясувати, чи існує поточна дебіторська заборгованість, термін погашення якої перевищує один рік:

поспішність — аудитор повинен проконтролювати додержання постійності обраної підприємством облікової політики стосовно дебіторської заборгованості та вплив дебіторської заборгованості на безперервність функціонування підприємства. Якщо дебіторська заборгованість становить значну частину активів підприємства і можливе її непогашення може спричинити суттєві фінансові труднощі та стати загрозою банкрутства — така інформація повинна бумі відображена в примітках до фінансової звітності га бути підставою для надання аудитором висновку з додатковим абзацом;