Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблено автором особисто та містяться в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Науковий потенціал світу – ‘2005” (м. Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні наукові дослідження – ‘2006” (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Науковий потенціал світу – ‘2006” (м. Дніпропетровськ, 18-29 вересня 2006 р.); IМеждународная научно-практическая конференция “Становление современной науки – ‘2006” (г. Днепропетровск, 16-30 октября 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України” (м. Чортків, 23 листопада 2006 р.); V Міжнародна науково-практична конференція “Дослідження та оптимізація економічних процесів (Оптимум - 2006)” (м. Харків, 23-24 листопада 2006 р.); Друга всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція “Науковий потенціал України 2007” (м. Київ, 27-29 березня 2007 р.); ХVІ Міжнародна науково-практична конференція “Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону ” (м. Чернівці, 17-18 травня 2007 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць обсягом 4,11 др. арк., в тому числі: у фахових виданнях - 7 наукових статей обсягом 2,85 др. арк. та 8 тез доповідей на науково-практичних конференціях обсягом 1,26 др. арк.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 157 сторінок друкованого тексту. У дисертації розміщено 19 таблиць на 17 сторінках, 49 рисунків на 24 сторінках, 11 додатків на 45 сторінках. Список використаних джерел містить 166 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, розкрито наукову новизну та визначено теоретично-практичну цінність одержаних результатів роботи.
У розділі 1 “Економічні та організаційно-правові основи діяльності пенсійних фондів” досліджено історичні умови формування та існування вітчизняного й зарубіжного пенсійного страхування як окремого виду соціального страхування в умовах становлення економічних відносин. Розглянуто структуру, механізм створення і діяльності в Україні різних видів і форм пенсійних фондів. Проаналізовано тенденції основних фінансових показників системи загальнообов’язкового пенсійного страхування. Визначено позитивні та негативні риси у нормативно-правовому забезпеченні обліку і контролю органів Пенсійного фонду.
Розвиток суспільних відносин та економіки зумовили поступове уточнення сутності соціального страхування й виокремлення деяких його видів (наприклад, медичне, пенсійне, на випадок безробіття та інших), як окремих напрямів дослідження. Важливим видом страхування є пенсійне, оскільки забезпечує підтримання матеріального добробуту громадян та їх сімей у випадках настання непрацездатності.
У процесі дослідження було виявлено недосконалість у формулюванні пенсійно-страхових термінів, що знайшло відображення при побудові пенсійного законодавства. Адже, згідно з чинними нормативними актами Україна у процесі реформування пенсійної системи повинна перейти від державного пенсійного страхування до недержавного пенсійного забезпечення, а не навпаки.
У процесі дисертаційного дослідження було визначено, що при сплаті коштів до пенсійних фондів (державних чи недержавних) відбувається процес страхування, і в даному випадку потрібно вживати термін “пенсійне страхування”. А термін “пенсійне забезпечення” носить в собі ознаки безпосередньо виплати пенсій, допомоги та інших виплат. Тобто пенсійне забезпечення є елементом пенсійного страхування, оскільки людина саме в момент працездатності підлягає пенсійному страхуванню, а вже при досягненні нею пенсійного віку (визначеного законодавством) отримує забезпечення. Адже, відповідно до страхових договорів, страховик зобов’язується виплачувати страхове забезпечення, яке набуває значення пенсії.
Досліджуючи законодавчу базу щодо побудови обліку формування та використання коштів у Пенсійному фонді, було виявлено, що Інструкція по бухгалтерському обліку та звітності в органах Пенсійного фонду від 13.12.1994 р. № 11-4 (далі – Інструкція № 11-4), зміни до якої вносилися останній раз 23.02.1998 р., потребує перегляду. У роботі пропонується на основі чинної Інструкції № 11-4 сформувати для Пенсійного фонду окремі нормативно-законодавчі акти, котрі б:
1) регулювали порядок організації бухгалтерського обліку в Пенсійному фонді з урахуванням положень, зазначених у Законі “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;
2) містили план рахунків бухгалтерського обліку надходжень і видатків Пенсійного фонду.
Вивчаючи план рахунків обліку надходжень і видатків Пенсійного фонду, визначений Інструкцією № 11-4 було відмічено, що найбільшої зміни зазнають рахунки, на яких ведеться облік видатків та надходжень. Відповідно запропоновано план рахунків, де виділено синтетичні рахунки, на яких ведеться облік надходжень та видатків з власних коштів чи Держбюджету. До усіх субрахунків другого порядку можуть відкриватися субрахунки третього порядку, які повинні визначатися у додатку до наказу про облікову політику.
Досліджуючи нормативне забезпечення контролю за нарахуванням зборів до Пенсійного фонду з окремих видів господарських операцій було відмічено відсутність форм звітності за деякими платежами. Тому з метою посилення контролю у сфері нарахування та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування запропоновано форму Звіту про нарахування та сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів та придбання нерухомого майна, що подаватиметься юридичними та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності за даними звітного періоду, в якому мали місце зазначені вище операції.
У розділі 2 “Облік в органах Пенсійного фонду України: організація та методика” досліджено питання побудови бухгалтерського обліку, наведено характерні особливості формування облікової політики в Пенсійному фонді, визначено значимість інформації для організації облікового процесу.
У процесі дослідження було визначено, що для ефективної побудови обліку органам Пенсійного фонду слід врахувати такі фактори, як:
1. Зовнішнє середовище. Значний вплив на діяльність Пенсійного фонду мають державні органи влади, страхувальники, одержувачі пенсійних виплат. Зокрема на організацію обліку вливають такі зовнішні чинники (фактори):
1) політичні – домовленості між країнами, законодавча база, політика держави відносно інших країн, внутрішня політична ситуація в країні;
2) економічні – темпи інфляції, зайнятість та рівень доходів населення, платоспроможність підприємств, рівень податкових ставок, демографічна ситуація;
3) технологічні – використання новітньої обчислювальної техніки в обліку для збору, обробки та передачі інформації;
4) соціальні – відношення більшої чисельності населення до системи пенсійного страхування, зміна суспільних цінностей.
2. Наявні фінансові, трудові, матеріальні та інформаційні ресурси. Серед усіх наявних ресурсів в органах Пенсійного фонду варто виділяти найважливіші, що сприятимуть ефективній організації обліку та їхній перевазі над іншими.
3. Розподіл праці та процес управління. Чітко сформульовані функціональні обов’язки та скоординована робота працівників сприятимуть зниженню затрат праці та часу на виконання тих чи інших розпоряджень.
Оскільки облік є мовою бізнесу та підсистемою управління, то пропонується виділити два напрямки щодо формування етапів організації обліку в Пенсійному фонді.
Перший – ґрунтується на тому, що облік є важливою функцією управління. В даному випадку необхідно виділити такі етапи побудови облікового процесу: 1) попереднього формування мети; 2) прийняття рішення; 3) реалізації рішення; 4) контролю за реалізацією рішення; 5) оцінки результатів дії рішення.
Другий – ґрунтується на тому, що облік є окремою наукою, якій притаманні свої особливості. Саме тому пропонується виділити наступні етапи організації обліку (з їх визначенням та призначенням): 1) становлення; 2) підготовчий; 3) організаційно-аналітичний; 4) методологічний; 5) документальний.
Запропоновано вдосконалити Інструкцію з бухгалтерського обліку та звітності в органах Пенсійного фонду виділивши у ній такі розділи: 1) загальні положення; 2) основні правила ведення бухгалтерського обліку; 3) організація бухгалтерського обліку. Облікова політика; 4) первинна документація; 5) бухгалтерські регістри; 6) документування обліку надходження і витрачання коштів; 7) інвентаризація; 8) звітність і порядок її представлення.
Органи Пенсійного фонду характеризуються відсутністю формуванням власної облікової політики. Це зумовлено тим, що Пенсійний фонд на сьогоднішній день функціонує як центральний орган виконавчої влади і бухгалтерський облік в ньому чітко регламентований державою.
У процесі дослідження було визначено, що побудова облікової політики - це процес, який має визначену структуру та характеризується розвитком у часі. Процес формування облікової політики можна визначити як циклічну послідовність дій облікових працівників, що спрямовані на вибір у процесі аналізу альтернативних варіантів процедур обліку та прийняття рішення відносно їхнього виконання.
Запропоноване у дисертаційні роботі Положення про облікову політику для органів Пенсійного фонду буде слугувати саме тим внутрішнім документом, у якому відображено усі основні питання щодо організації облікового процесу. До того ж, необхідно зазначити, що Положення про облікову політику є одним із складових елементів організаційно-управлінського процесу і його можна визначити, як: