На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна послуговуватися формулою [65; 191]:
К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ) (1.1.)
де КОб – необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;
ОК – потреба в оборотних коштах;
ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду;
ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.
Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка Спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.
Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів – це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту встановлюється банком [7; 81].
У банківській практиці для з'ясування розмірів кредиту використовується метод, коли позичка видається не в повному обсязі, а за мінусом певної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною з огляду на його кредитоспроможність і рівень ризику кредитування.
В даній роботі розглядається агропромислове підприємство АФ «Україна», що для реалізації інвестиційного проекту з оновлення та модернізації обладнання, яке обґрунтовано маркетинговими дослідженнями підтверджуючими доцільність збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції поруч з зростанням якісних показників, залучило довгостроковий кредит у відповідності до кредитної угоди (Додаток 1) та з метою забезпечення наявності оборотних коштів у достатньому розмірі у 2008 році залучало короткостроковий кредит у відповідності до угоди (Додаток 2).
Доцільність залучення довгострокового кредиту в сумі 1000 тис.грн. на п'ять років обґрунтовувалася наступним чином (таблиця 1.1):
Таблиця 1.1. Економічна ефективність інвестиційних проектів
Показник | Формула розрахунків | Період по роках | 1-й інвестиційний проект | 2-й інвестиційний проект | ||||
Методика розрахунку | Результат | Методика розрахунку | Результат | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ||
Вихідні дані | ||||||||
1) Обсяг інвестицій (залученого капіталу, тобто 70% вартості проекту), тис. грн. | 1000 | 1200 | ||||||
2) Період експлуатації, роки | 5 | 4 | ||||||
3) Прийнята дисконтна ставка, % | 12 | 15 | ||||||
4) Прибуток по роках реалізації за виключенням сум нарахованих відсотків за користування кредитом, тис. грн. | ||||||||
1-й рік | 200 | 300 | ||||||
2-й рік | 300 | 500 | ||||||
3-й рік | 400 | 400 | ||||||
4-й рік | 400 | 400 | ||||||
5-й рік | 400 | – | ||||||
5) Річна сума амортизації | 10 | 15 | ||||||
6) Ліквідаційна вартість (сума) | 450 | 410 | ||||||
Розрахунок ефективності інвестиційних проектів | ||||||||
7) Грошовий потік | Прибуток + Амортизаційні відрахування | IIIIIIIУУ | 200+10300+10400+10400+10400+10+450 | 210310410410860 | 300+15500+15400+15400+15+410– | 315515415825– | ||
РАЗОМ: | 2200 | 2070 | ||||||
8) Поточна вартість грошового потоку в результаті дисконтування | п. 7/(1+п. 3)n | IIIIIIIУУ | (210/1,12) (310/1,122) (410/1,123)(410/1,124)(860/1,125) | 187,50247,13291,83260,56487,99 | (315/1,15) (515/1,152) (415/1,153)(825/1,154)– | 273,91389,41272,87471,70– | ||
РАЗОМ: | 1 475,01 | 1 407,89 | ||||||
9) Чистий приведений доход | п. 8 – п. 1 | 1475,1–1000 | 475,1 | 1407,89–1200 | 207,89 | |||
10) Індекс прибутковості | п. 8 / п. 1 | 1475,1/1000 | 1,48 | 1407,89/1200 | 1,17 | |||
11) Період окупності | (п. 1*n)/п. 8 | (1000*5)/ 1 475,01 | 3,39 | (1200*4)/ 1 407,89 | 3,41 | |||
12) Внутрішня норма прибутковості | При п. 8=п. 1 | (210/х) +(310/х2) +(410/х3)+(410/х4)+(860/х5)– 1000= 0 | Х=1,26 | (315/х) +(515/х2) +(415/х3)+(825/х4)-1200= 0 | Х=1,22 | |||
13) 13) Збільшення прибутковості | п. 12 – п. 3 | 0,26–0,12 | 0,14 | 0,22–0,15 | 0,07 |
На підставі виконаних розрахунків приходимо до наступних висновків:
Загальна сума грошового потоку по 2-му проекту трохи перевищує цей показник по 1-му проекту. Проте, варто врахувати, що по 2-му проекту термін повернення капіталу у виді грошового потоку більше на один рік, чим цей термін по 1-му проекті.
У результаті проведення дисконтування визначена поточна вартість грошового потоку, що значно вище майбутньої: по 1-му проекту поточна вартість складає 67% майбутньої (100*(1 475,01/2200)), а по 2-му проекту поточна вартість складає 68% майбутньої (100*(1407,89/2070)). Більш різке зниження реального грошового потоку по 2-му проекту порівняно з першим викликано відмінністю дисконтних множників (15% проти 12%), що може привести до підвищення ризику і зменшенню ліквідності. Крім того, варто врахувати, що в другому випадку на один рік збільшений період дисконтування, а з віддаленням терміну повернення вкладених коштів їхня реальна ціна зменшується.
Чистий приведений доход для 1-го варіанта складає 475,1 тис.грн., а для 2-го проекту – 207,89 тис. грн. Проте, абсолютні значення цього показника не розкривають повної картини, тому що розглядаються різні терміни експлуатації об'єктів. По індексу прибутковості перший варіант превалює над другим (1,48 > 1,17).
Аналізуючи період окупності витрат по кожному варіанту, можна зробити висновок, що 1-й інвестиційний проект окупиться швидше порівняно з 2-им варіантом – на 0,02 (3,39–3,41) роки.
Визначення внутрішньої норми прибутковості дало можливість розрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості), тобто норму дисконту, при якій чистий приведений доход буде дорівнювати нулеві. Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками по кожному проекту, можна установити рівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчої буде реальна процентна ставка від розрахункової, тим більше прибутковими будуть інвестиції. У першому варіанті розрахункова норма складає 26%, тоді як реальна дисконтна ставка – 12%, тобто різниця складає 14%. В другому варіанті це розходження набагато менше і складає 7% (22,00–15,00), а це свідчить, що другий варіант більш близький до границі, за якої реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою і неефективною.
Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що 1-й інвестиційний проект більш вигідний і ефективний як по розміру чистого приведеного доходу й індексу прибутковості, так і по періоду окупності. Цей варіант має більший запас щодо норми прибутковості.
Доцільність залучення короткострокового кредиту обґрунтовувалася у відповідності до формули 1.1:
ОК – потреба в оборотних коштах – за даними планового відділу складає 1432,06 тис. грн.;
ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду (станом на 01.01.2008 р. ф. 1 стр. 380 – ф. 1 стр. 080=1271,0 тис.грн.);
ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства за даними планового відділу складає 2682,86 тис.грн.;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості (ф. 1 стр. 620∆=2621,8 тис.грн.)
К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ)=1432,06 – (1271,0+2682,86+2621,8)=100 тис.грн.
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками [24; 57]:
– за кредиторами;
– формами та видами;
– метою використання;
– терміном надання;
– забезпеченням;
– порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути:
– банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);
– підприємства (комерційний кредит);
– держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
– міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).
Форми та види кредитів зображено на рис. 1.2 [39; 42].
Рис. 1.2. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам
З рисунка видно, що кредити бувають таких видів:
банківський;
комерційний;
державний;
лізинговий.
Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах строковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільової спрямованості. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором [43; 31].
Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами [54; 18].
Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання [63; 35].
Лізинговий кредит – це відносини між суб'єктами господарювання, які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит) [70; 15].
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішаній формах.
Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.