У разі відстрочення надходження грошових коштів (або їхніх еквівалентів) справедлива вартість компенсації може бути нижчою за номінальну суму одержаних грошових коштів чи ту, яку буде одержано. Різниця між справедливою вартістю і номінальною сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, що будуть одержані за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), визнається доходом у вигляді відсотків. Наприклад, підприємство може надати покупцеві відстрочення платежу за відвантажений товар (безвідсотковий кредит). Справедлива вартість компенсації в такому разі визначається дисконтуванням майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Різниця між визначеною таким чином вартістю і сумою компенсації, що надійшла, визнається доходом у вигляді відсотків у момент одержання грошових коштів.
2. Облікова політика підприємства
Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.
Політика обліку–це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні (об'єднанні країн) на певний період.
Розмежування понять теорії, політики і практики має принципове значення для практичного розуміння політики обліку.
Теорія обліку не є національною, вона має за мету розробити загальні методи ведення обліку, такі, наприклад, як подвійний запис, рахунок, інвентаризація, складання балансів, способи оцінки і реєстрації господарських подій, таких як фінансова звітність тощо. Теорія обліку є не тільки наднаціональна, але й над часова. Наведені вище елементи методу обліку не зазнають змін, їх лише доповнюють в частині зміни організації та форми ведення обліку. Двоїстість, наприклад, є законом подвійного запису в усьому світі і ніяким змінам не підлягає.
В той же час політика обліку має і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого суб'єкта.
Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» змінив існуючі раніше правила та принципи ведення обліку, а нововведення Закону, які практично вже реалізовані, змінили і доповнили існуючий донедавна, стереотип про єдиний і незмінний облік в усій державі.
На фоні стандартизації обліку створилась міжнародна стандартизація, що має наближені риси макрополітики обліку до принципів теорії обліку.
Враховуючи те, що багато держав пов'язані виключно з власною політикою бухгалтерського обліку або частково з використанням міжнародної політики бухгалтерського обліку, на рис. 1. представлено її відповідну класифікацію.
Політику бухгалтерського обліку слід розуміти як сферу діяльності державних органів (наприклад, Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об'єднання бухгалтерів і направлені на нормалізацію чи стандартизацію бухгалтерського обліку. Політика обліку випливає з рівня значення норм у правовому врегулюванні технології ведення бухгалтерського обліку, які здобули перевагу над звичайними традиційними способами організації та ведення обліку.
Політику бухгалтерського обліку називають ще сферою діяльності нормалізації, яка знаходиться між практикою і теорією бухгалтерського обліку. Сформульована в такий спосіб сфера політики бухгалтерського обліку має загальний характер і не охоплює всієї облікової політики.
Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Отже, облікова політика– сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.
Наказ про облікову політику може складатись з таких розділів:
Преамбула
1. Організація бухгалтерської служби па підприємстві.
2. Методологічні аспект
3. Організаційно-технічні аспекти
В преамбулі вказується основні відомості про підприємство та основи документи, якими керуються при веденні бухгалтерського обліку н підприємстві.
Підготовка Наказу про облікову політику підприємства на практиці є досить трудомісткою справою і вимагає від учасників цього процес неабияких здібностей, комплексних знань всіх процесів, які відбувались на підприємстві за його межами в минулому, здійснюються зараз і проводитимуться в майбутньому. Усе це потребує ґрунтовного аналізу подій і фактів, вміння бачити перспективу, не ординарно мислити тощо.
Вибір облікової політики залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства.
3. Виробничо-фінансова характеристика підприємства
Приватна агрофірма «Україна» розташована в селі Радіонівка Великобагачанського району Полтавської області.
ПАФ «Україна» заснована у 1997 році. Воно в основному реалізує свою продукцію у райцентри (Лубни, Пирятин, Миргород), де повсюди прокладені асфальтні дороги, які знаходяться у хорошому стані. Це прискорює перевезення продукції, йдуть менші затрати пального, не так швидко зношуються запасні частини порівняно з перевезеннями по шосейним і ґрунтовим дорогам.
Тут працює всього 345 працівників, серед яких є жінки, чоловіки та працездатні пенсіонери. На сезонні роботи (збирання урожаю, сапка, прополювання) залучаються сезонні робітники – підлітки і працездатні пенсіонери. З усієї кількості працюючих 116 входять до штатного розпису. Це голова ПАФ «Україна», група керівників виробничих підрозділів (23 чол.), агрономічна служба, зоотехнічна, ветеринарна та інженерно-технічна служба (12 чол.), служба по фінансовій діяльності, господарське обслуговування, група культурно-побутового обслуговування, а також 9 обліковців. В бухгалтерії підприємства обліковці ведуть облік по окремих рахунках: обліковець реалізації, фінансових результатів, обліковець по розрахунках, бухгалтер по матеріальних цінностях, обліковець промислових виробництв та обліковець основних засобів, касир і обліковець виробництв. Керівники виробничих підрозділів групують первинні документи по підрозділу, підписують їх розподіляють обов'язки між робітниками і приймають від них виконану роботу. Вони відповідають за виконання поставленого плану перед підрозділом.
Форма обліку у ПАФ «Україна» журнально-ордерна. За допомогою цієї форми робляться записи потрібного обліку, складається звітність, проводиться звірка записів. В обліку бухгалтерії ПАФ «Україна» на перший план ставиться аналітичний облік. Аналітичні рахунки призначені для обліку конкретних видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Записи по аналітичних рахунках проводяться по натуральних трудових і грошових вимірниках. До одного синтетичного рахунку у господарстві може вестися цілий ряд аналітичних. Записи на синтетичний рахунок проводяться загальною сумою по всіх аналітичних, що до нього ведуться. Документи систематизуються за видами операцій І підшиваються в папки в хронологічному порядку окремо за кожен місяць. Папки з первинними документами зберігаються у бухгалтерії в шафах, а з бухгалтерською звітністю і зведеними оборотними відомостями знаходяться в сейфі в кабінеті головного бухгалтера.
У власності господарства є земля, до складу якої входять сільськогосподарські угіддя: рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, а також інші земельні угіддя, з усіх земель більша частина (97,48%) припадає на ріллю. Це означає, що у господарстві сильніше розвинуте рослинництво. Землі ПАФ «Україна» розміщені у лісостеповій зоні, що сприяє розвитку процесів ерозії ґрунтів.