У 70-х рр. ХХ ст. на міжнародній арені відбуваються зміни, які вплинули на розвиток радянської юридичної науки. В 1973 р. Об`єднань королівство та Ірландія стають членами Співтовариств. У 1974 р. світ охопила фінансова криза, яка відобразилася на функціонуванні Співтовариств. Уповільнились темпи західноєвропейської інтеграції. У Радянському Союзі економічна криза в капіталістичних країнах була прийнятий як проявлення такого, що помирає, загниває та паразитує. В світі почалося чергове похолодання, новий виток холодної війни та гонитви за озброєнням. Все це відобразилося на дослідженні процесів західноєвропейської інтеграції у вітчизняній науці.
Другий етап – середина 70-х рр. – кінець 80-х рр. ХХ ст. – формування наукових поглядів в сфері права Європейських співтовариств. На початку 70-х рр. ХХ ст. зменшується загальний об`єм публікацій, присвячених проблемам європейської інтеграції.
З середини 70-х - першої половини 80-х рр. з`являються перші наукові публікації по правовим проблемам Співтовариств. Підвищується інтерес (особливо на початку 80-х років) до наукової роботи. Про це говорять, у тому числі, дисертаційні роботи молодих дослідників на отримання вченого ступеню кандидату юридичних наук.
Слід відмітити, що у загальному об`ємі робіт тоді складали більшість статей в періодичних виданнях. Тим не менш, різноманітність проблем, які досліджують дозволяє зробити вивід про те, що вчені прагнули вже більш об`єктивно проаналізувати інтеграційні процеси, що відбувалися в Європі, незалежно від ідеологічного тиску.
У радянській юридичній науці широко починає обговорюватися тема „наддержавності” (наднаціональності). Юрист А.Н. Талалаєв вперше визначив формально-юридичні ознаки в понятті „наднаціональність”:
1) Право певного органу, організації або співтовариства змушувати своїх членів без згоди і проти їх згоди, шляхом прийняття обов`язкових рішень більшістю голосів.
2) Право своїми рішеннями змушувати та уповноважувати фізичних або юридичних осіб або державні органи держав-членів безпосередньо без трансформації цих рішень в національне право держав.
3) Наділення правом приймати рішення, що вказані в пунктах 1 та 2, органи. Які складаються з незалежних від держави міжнародних службовців.
4) Право органа та організації на втручання у важливі питання, які відносяться до внутрішньої компетенції держав”.
З 1985 р., з початком процесу „перебудови”, наука поступово вивільняється від ідеологічних кайданів тоталітарного минулого. Руйнується „залізна завіса”. Проголошене М.С. Горбачовим „нове мислення” у зовнішній політиці СССР різко змінило відношення з капіталістичними країнами – з ворожого на дружнє, партнерське. Економічні та політичні зміни в СССР у другій половині 80-х років зустріли схвалення в Європі.
У грудні 1991 р. розвалився Радянський Союз, а слід за тим розпалася система соціалізму. У відповідь на це Європейські співтовариства видали ряд актів політичного характеру, у котрих продемонстроване бажання співпрацювати з новими державами за умови виконання останніми положень міжнародних угод, що укладав Радянський Союз.
У вітчизняній юридичній науці Росії з початку 90-х років ХХ ст. складається науковий напрямок, в центрі уваги якого знаходиться право Європейського Союзу (Європейське право).
3тій етап – початок 90-х років до сучасності – сучасний етап вивчення права Євросоюзу.
Сучасний етап вивчення правових питань європейської інтеграції – багатогранний, яскравий та мае багато особливостей. Засвоєння європейського права ВНЗ Російської Федерації відбувалося в декілька періодів та носило регіональний і в значній мірі “стихійний” характер. Успіх цього процесу складався з готовності керівництва найбільш передових вищів до змін, набору кадрів, що зналися на іноземних мовах, тощо.
Саме в цей час з`являються на базі великих вищів наукові майданчики по вивченню права Євросоюзу (європейського права). Інститут Європейського права Московського державного інституту міжнародних відносин заснований у 1996 р. Згідно з розпорядженням президента РФ. Багато років ним керував знаменитий вчений та організатор – професор, доктор юридичних наук – Л.М. Ентін.
Сучасний період розвитку в Росії Європейського права зв`язаний з визнанням його важливості в системі вищої юридичної освіти. Значну роль в цьому зіграли міжнародні наукові конференції, спеціально присвячені вивченню європейського права в РФ.
2. Правові аспекти євроінтеграції
Європейське право у світі в останній час стало одним із приоритетних напрямків розвитку вітчизняної та юридичної науки. Це в значній мірі пояснюється тим, що глобалізація світової економіки та життя в цілому ставить держави, народи та цілі континенти перед вирішенням схожих проблем. Вони вирішуються схожими правовими методами, одним з основних критеріїв котрих є всеоб`єднуючий принцип ефективності. Тому в праві спостерігається тенденція зближення національних правових систем, засобів та методів правового регулювання, спільна тенденція до формування деякого глобального права людства.
Правовий аналіз внутрішнього євроінтеграційного розвитку України має велике значення у зв’язку з підготовкою нашої держави до переговорів щодо нової угоди, яка визначить договірно-правові рамки подальших відносин з ЄС.
На даний час відносини України з ЄС регулюються Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС і його державами-членами від 14 червня 1994 р. (далі – УПС) і характеризуються рівнем «партнерства та співробітництва». Однак у зв’язку із закінченням першого 10-річного терміну чинності УПС у лютому 2008 р. її має замінити нова угода.
Водночас, слід наголосити, що прийняття Плану дій Україна – ЄС на 2005-2007 рр. (далі – План дій), який є важливим інструментом співробітництва між сторонами, зумовлене необхідністю поступової трансформації відносин між Україною та ЄС з „партнерства та співробітництва” на якісно новий, вищий рівень інтеграції. До того ж у самому Плані дій зазначається, що “розширення ЄС дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть за рамки співробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва”.
Інтеграційний досвід ЄС свідчить про те, що наступним етапом інтеграції, після “партнерства і співробітництва”, є „асоціація”. Однак, укладаючи угоди про асоціацію, ЄС застосовує диференційований підхід.
Зокрема, метою Угод про асоціацію ЄС з країнами Середземномор’я (Середземноморські угоди) є створення зони вільної торгівлі, економічна, соціальна і культурна співпраця. Виняток становить Туреччина, угода про асоціацію з якою засновує митний союз із ЄС та забезпечує доступ Туреччини до внутрішнього ринку ЄС протягом перехідного періоду. У свою чергу, для Західних Балкан (зокрема, Хорватії та Македонії) ЄС передбачено процес стабілізації та асоціації, що включає різні рівні: стратегічний та політичний; інституційний; економічний; фінансовий. До окремої групи слід віднести угоду про асоціацію з Чилі, метою якої є заснування політичної та економічної асоціації з ЄС.
З державами Центральної та Східної Європи (новими державами-членами) ЄС у 90-ті роки укладав Європейські угоди, які засновували асоціацію між сторонами. Саме угоди про асоціацію європейського типу стали передумовою для набуття повноправного членства країнами Центральної та Східної Європи в ЄС.
Зважаючи на те, що Україна – європейська країна, яка поділяє європейські цінності, укладення між Україною та ЄС угоди про асоціацію європейського типу є закономірним етапом інтеграції України до ЄС. Саме така угода закріпить правові основи визнання державами-членами ЄС нового статусу України, що не пов’язаний з приналежністю ані до пострадянського простору, ані до європейського сусідства.
„Угорщина готова сприяти Україні в процесах євроінтеграції. Це може бути як інформаційна допомога, так і допомога на рівні обміну експертів. Про це заявив Надзвичайний i Повноважний Посол Угорської Республіки в Україні Януш Тод у ході зустрічі з Міністром юстиції України Олександром Лавриновичем. Зустріч відбулася 3 лютого 2004 року в Міністерстві юстиції України на прохання Посла.
Януш Тод передав українському Міністру запрошення Міністерства юстиції Угорщини, підкресливши, що обмін візитами сприяв би співпраці України та Угорщини щодо євроінтеграційних процесів.
Зокрема, угорський дипломат повідомив Міністра юстиції, що угорський досвід щодо однією з найпринциповіших умов для набуття членства в Європейському Союзі - адаптації національного законодавства до європейського, може бути цікавим для України. Януш Тод також поінформував Олександра Лавриновича про технічні моменти євроінтеграції, які вже реалізуються в Україні на сьогодні. Зокрема, про мовний тренінг для працівників органів центральної влади, який запроваджений Угорщиною за допомогою інших європейських країн”.
Прес-служба Міністерства юстиції України Tел. 229-88-70 E-mail: press@minjust.gov.ua
Водночас, укладення між Україною та ЄС угоди про асоціацію європейського типу відповідає інтересам ЄС. Така угода сприятиме зміцненню стабільності на Європейському континенті, свідчитиме про поширення євроінтеграційних процесів на Східну Європу, посилить вплив ЄС у регіоні.
Принциповим моментом майбутньої угоди між Україною та ЄС має стати забезпечення на її основі сприятливих умов для внутрішнього євроінтеграційного розвитку України. Адже інтеграційна підготовка держави, її економічні, правові та інституційні реформи є закономірним шляхом до набуття повноправного членства в ЄС.
Тому в нову угоду між Україною та ЄС має бути закладений „еволюційний потенціал”, а саме: принцип поступової, послідовної та поступальної інтеграції України в політичний, економічний та правовий простір ЄС. “Еволюційний потенціал” нової угоди дасть змогу закріпити перспективи послідовного поглиблення економічної інтеграції України від зони вільної торгівлі до зростаючої участі у внутрішньому ринку ЄС (що охоплює свободу руху товарів, осіб, послуг та капіталу).