Метод середньозваженої собівартості. Для визначення собівартості цим методом треба обчислити середньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів (залишок на початок звітного періоду і придбані протягом цього періоду запаси) поділити на кількість одиниць цих запасів.
Метод собівартості перших за часом, надходжень запасів (ФІФО). Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, і вибувають першими. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних першими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.
Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Норма витрат — максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці продукції встановленої якості.
Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за ступенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загальному вигляді норми витрат визначають як суму чистої ваги виробу і величини відходів виробництва та інших втрат.
Метод ціни продажу. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей метод застосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).
Виробничі запаси можуть бути списані з балансу внаслідок їх крадіжки або псування, а також вони можуть вибувати у виробництво або вибувати на сторону (продаж).
На рахунках бухгалтерського обліку вибуття у виробництво, продаж, крадіжку або псування виробничих засобів відображають такими проводками (табл. 2.3.1):
Таблиця 2.3.1
| № п/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Було відвантажено покупцеві готову продукцію | 901 | 26 |
| 2. | На виробництво продукції зі складу було відпущено виробничи запаси | 361 | 701 |
| 3. | Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає | 947 | 20-28 |
| 4. | Відображено в позабалансовому обліку невідшкодовані нестачі | 072 | |
| 5. | Відображено виникнення дебіторської заборгованості й доходу після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування втрат | 375 | 716 |
| 6. | Списано з позабалансового обліку суму нестачі | — | 072 |
| 7. | Відображено утримання суми відшкодування втрат із заробітної плати винної особи | 661 | 375 |
| 8. | Відображено суму, що належить до перерахування до бюджету | 716 | 641 |
| 9. | Перераховано до бюджету належну частину суми відшкодування | 641 | 311 |
| 10. | Відображено закриття рахунків обліку доходів і витрат | 791 716 | 947 791 |
Списання виробничих запасів з балансу через невідповідність критеріям активу. Згідно з дефініцією активів, яка міститься в П(С)БО 1, до них належать ресурси, які контролює підприємство й використання яких, як очікується, забезпечить одержання у майбутньому економічних вигід. Відповідно до П(С)БО 2 запаси відображають у балансі за умови, що їх оцінку можна достовірно визначити і очікуються в майбутньому економічні вигоди від їх використання. Витрати на придбання і створення запасу, які не можна відобразити в балансі через невідповідність вищезазначеним вимогам, включають до витрат періоду і відображають у Звіті про фінансові результати. Таким чином, списання виробничого запасу з балансу здійснюють у разі неможливості одержання в майбутньому економічних вигод від його використання.
У реєстрах бухгалтерського обліку цю операцію відображають такими проводками (табл. 2.3.2):
Таблиця 2.3.2
| № п/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Списано на витрати вартість деревини | 946 | 201 |
| 2. | Списано суму відображеного раніше податкового кредиту з ПДВ за деревиною методом «сторно » | 641 | 946 |
| 3. | Відображено у складі фінансових результатів вартість списаної деревини | 791 | 946 |
| 4- | Відображено у складі фінансових результатів суму списаного податкового кредиту з ПДВ | 791 | 949 |
Виробничі запаси також списують з балансу у зв'язку з їх реалізацією.
Приклад
Підприємство А через припинення виробництва гончарних виробів реалізує залишок глини обліковою вартістю 600 грн. за Ціною 480 грн. (у т. ч. ПДВ — 80 грн.).
У реєстрах бухгалтерського обліку цю операцію відображають такими проводками (табл. 2.3.3):
Таблиця 2.3.3
| № п/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Оплата глини здійснюється до відвантаження | ||||
| 1. | Одержано передоплату глини | 311 | 681 | 480 |
| 2. | Відображено податкові зобов'язання з ПДВ | 643 | 641 | 80 |
| 3. | Відображено відвантаження глини та дохід від реалізації | 377 | 712 | 480 |
| 4. | Відображено нараховані раніше податкові зобов'язання з ПДВ | 712 | 643 | 80 |
| 5. | Списано облікову вартість реалізованої глини | 943 | 201 | 600 |
| 6. | Списано дохід від реалізації глини на фінансовий результат | 712 | 791 | 400 |
| 7. | Списано вартість реалізованої глини на рахунок фінансових результатів | 791 | 943 | 600 |
| 8. | Визначено фінансовий результат (збиток) | 442 | 791 | 200 |
| 9. | Відображено залік заборгованостей | 681 | 377 | 480 |
| Оплата глини здійснюється після відвантаження | ||||
| 10. | Відображено відвантаження глини | 377 | 712 | 480 |
| 11. | Відображено податкові зобов'язання з ПДВ | 712 | 641 | 80 |
| 12. | Списано облікову вартість реалізованої глини | 943 | 201 | 600 |
| 13. | Списано дохід від реалізації на рахунок фінансових результатів | 712 | 791 | 400 |
| 14. | Відображено вартість реалізованої глини у фінансових результатах | 791 | 943 | 600 |
| 15. | Визначено фінансовий результат (збиток) | 442 | 791 | 200 |
| 16. | Одержано оплату реалізованої глини | 311 | 377 | 480 |
Списання запасів унаслідок надзвичайних подій. Запаси можуть бути списані з балансу внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних катастроф та ін.). Збитки від надзвичайних подій обліковують на окремому рахунку 99 «Надзвичайні витрати» (таблиця 2.3.4).
Таблиця 2.3.4
| № п/п | Зміст | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Відображено в обліку списання запасів унаслідок аварії | 99 | 20 |
| 2. | У разі майбутнього відшкодування вартості запасів страховою організацією сума страхового відшкодування може бути віднесена на доходи від надзвичайних подій | 654 | 75 |
Форми бухгалтерського обліку – це певна система взаємопов’язаних облікових регістрів установленої форми і змісту для відображення наявності та руху активів, капіталу, зобов’язань і процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій в облікових регістрах.
Ознаками форм бухгалтерського обліку є:
Зовнішній вигляд і будова регістрів хронологічного і систематичного (синтетичного і аналітичного) обліку:
взаємозв’язок облікових регістрів;
способи і технічні засоби запису господарських операцій в облікових регістрах.
За час існування бухгалтерський облік пройшов довгий шлях розвитку і при цьому на кожному його етапі застосовувалися різні форми, за якими можна простежити історію розвитку господарської діяльності й бухгалтерського обліку.
Розвиток форм обліку прогресує на принципах послідовного вдосконалення староіталійської форми бухгалтерського обліку, яку було викладено у 1494 р. італійським ученим-математиком Лукою Пачолі у праці «Трактат про рахунки і записи», виданий у Венеції. Ця форма складалася із трьох книг: Пам’ятної книги (меморіалу), в якій фіксуються господарські операції на момент їхнього здійснення; Журналу, куди переносяться операції із Пам’ятної книги з позначенням кореспондуючих рахунків; Головної книги, куди щоденно записували з журналу господарські операції для систематизації за рахунками.
У зв’язку зі зростанням обсягу діяльності, збільшенням кількості господарських операцій виникла потреба розмежувати синтетичний і аналітичний облік.
У ХІІІ столітті почали застосовувати меморіально-касову або німецьку форму обліку, за якої суворо розмежовувалися касові й некасові операції. Ця форма використовувалася і в Росії.
На початку ХХ століття на зміну книжним формам прийшли карткові та копіювальні, в яких для обліку використовували картки і листи.