Регламент № 2473/86 від 27 липня 1986 р. установлює режим пасивного облагороджування, що означає, що товар, в основі якого сировина “французького походження”, направляється на подальшу доробку (“облагороджування”) у треті країни для наступного реекспорту у Францію або інші держави ЄС. У цьому випадку передбачається митне обкладання тільки тої частини вартості реекспорту, що була зроблена за межами Франції і Європейських співтовариств.
Джерелами правового регулювання митного режиму активного облагороджування, що пропонує, що товар імпортується у Францію або Співтовариства на доробку з метою наступного реекспорту за межі ЄС, є регламенти № 1999/85 від 16 липня 1986 р. і № 3677/86 від 24 листопада 1986 р. Даний режим може надати відстрочку сплати мита із установленням митного контролю за подальшим просуванням товару.
Митний економічний режим відносно транспортних перевезень використовується в основному при транзиті товарів через митну територію. Франція бере участь у багатобічній Конвенції про міжнародні транзитні перевезення (TIR). Відповідно до ТК товари, перевезені в спеціальних опломбованих постачальником і представником місцевої митниці контейнерах, не підлягають митному огляду на границях по шляху транзиту й не обременяются митними формальностями до моменту прибуття товару до місця призначення. Режим істотно скорочує експортерам транспортні видатки й час на перевезення товару.
Митна служба у Франції являє собою частина державного адміністративного апарата, діяльність якого пов'язана з контролем за перетинанням вантажами митного кордону. Митниця традиційно виконує дві найважливіші функції - фіскальну й регулюючу.
Незважаючи на ослаблення фіскального значення митного обкладання, через канали французької митниці зараз у державний бюджет надходить понад 20% всіх доходів (близько 300 млрд. франків). Це пояснюється тим, що через митницю у Франції стягується також податок на додану вартість імпорту, податок на нафтопродукти (на нього доводиться понад половину всіх дохідних надходжень митниці), тютюновий податок, спеціальні податки, якими обкладається торгівля коштовностями, антикваріатом і творами мистецтва.
Основне завдання митниці - виконання приписань, що захищають національну економіку від несприятливого впливу імпорту й одночасно стимулюючий розвиток французького експорту. Особливістю митного права Франції є наділення митної служби повноваженнями по здійсненню валютного контролю й нагляду за проведенням розрахункових операцій у зовнішній торгівлі. Організаційно митна служба Франції представлена центральним і місцевим апаратом. Генеральна дирекція митниць і непрямих податків входить у структуру Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Вона займається видачею ліцензій на експорт і імпорт товарів і стягненням податків із зовнішньоторговельного обороту, керуванням митною службою, розробкою митного законодавства, контролем за валютними операціями.
Місцеві органи митної служби формуються на регіональному рівні. Вся митна територія Франції розділена на 41 митний регіон (з них 4 заморських), у кожному з яких створене регіональне митне керування. На території митного регіону регіональне керування здійснює весь обсяг повноважень, пов'язаних з митним регулюванням. З метою підвищення ефективності боротьби з контрабандою митні регіони були згруповані в 9 міжрегіональних об'єднань. Місцевий апарат митної служби складається з підрозділів по митному забезпеченню торговельних операцій (митні бюро) і відділів, що здійснюють митний контроль (митні бригади й агенти). Митні бюро (зараз їх у Франції діє понад 400) здійснюють всі організаційно-технічні процедури, оформляють необхідні документи по митному очищенню вантажів. Поява внутрішніх митних бюро (тобто розташованих усередині митної території) пояснюється розвитком коштів і способів транспортування зовнішньоторговельних вантажів і насамперед активним використанням контейнерних перевезень. Митний огляд вантажів і пасажирів, що перетинають границю, здійснюють митні агенти, поєднувані в митні бригади.
Більшу роль у справі боротьби з незаконним ввозом і вивозом грає міжнародне співробітництво. Франція уклала угоди про взаємодопомогу в запобіганні контрабанди з багатьма державами (США, Канада, Австрія, Швеція, Мексика, ряд африканських країн). У рамках Європейських співтовариств діяльність по боротьбі з контрабандою регулюється регламентом Ради ЄС № 1468/81 від 19 травня 1981 р. Роль координуючого органа виконує Комісія ЄС, що приділяє особливу увагу запобіганню митних правопорушень у торгівлі текстильною й сільськогосподарською продукцією.
ТК (статті 65, 215 і інші) наділяє митних агентів широкими повноваженнями в боротьбі з контрабандою. Вони вправі запитувати будь-яку документацію, необхідну для уточнення інформації й одержання нових відомостей. Особливий порядок дії митних агентів установлений у так званій “митній смузі" - території, що прилягає на 60 км до сухопутної границі й акваторії на видаленні 12 морських миль від узбережжя.
Як показує проведений аналіз експортно-імпортних операцій між Україною та Францією по насінню соняшнику та соняшниковій олії (рис.3.1 - 3.11) - по цих товарах між країнами механізми митно-тарифного регулювання відповідають процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності.
Рис.3.1 Динаміка обсягів експорту насіння соняшнику з україну у Францію
Рис.3.2 Динаміка обсягів експорту соняшникової олії з України у Францію
Рис.3.3 Динаміка виробництва насіння соняшника в Україні та динаміка росту експорту після вступу в СОТ.
Рис.3.4 Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
Рис.3.5 Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
Рис.3.6. Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
Рис.3.7. Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
Рис.3.8. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
Рис.3.9. Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
Рис.3.10. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
Рис.3.11 Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
Згідно Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92 від 12 жовтня 1992 року "Митний кодекс митного союзу Европейського співтовариства" митні правила в ЄС складаються із Митного Кодексу ЄС й положень по реалізації правил, прийнятих на рівні Співтовариства або на національному рівні. Митний Кодекс ЄС Кодекс застосовується без шкоди для спеціальних правил, встановлених в інших областях:
до торгівлі між Співтовариством і третіми країнами;
до товарів, що підпадають під дію Договору про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (994_026), Договору про установу Європейського економічного співтовариства (994_017), або Договору про установу Європейського співтовариства по атомній енергії
За винятком випадків передбачених або міжнародними конвенціями, або митною практикою, обмеженої географічними й економічними межами, або самостійними мірами Співтовариства, митні правила ЄС застосовуються уніфіковано на всій митній території Співтовариства.
Термін "митний режим" в Митному Кодексі ЄС означає:
a) приміщення під митну процедуру;
b) приміщення у вільну зону або на вільний склад;
c) зворотний вивіз із митної території Співтовариства;
d) знищення;
e) визнання в якості "недійсного майна";
Термін "митна процедура" в Митному Кодексі ЄС означає:
a) випуск у вільний обіг;
b) транзит;
c) складування на митному складі;
d) активна переробка;
e) переробка під митним контролем;
f) тимчасове використання;
g) пасивна переробка;
h) вивіз товару;
Митний тариф Європейських співтовариств містить у собі:
a) комбіновану номенклатуру товарів;
b) будь-яку іншу номенклатуру, що повністю або частково ґрунтується на комбінованій номенклатурі або яка доповнює її субпозиції, і яка встановлена положеннями Співтовариства в певних сферах і використовується для застосування тарифних мір в торгівлі товарами;
c) ставки мит і інші платежі, які звичайно діють відносно товарів, зазначених у комбінованої номенклатурі, а саме:
мита; і
сільськогосподарські платежі й інші імпортні збори, загальної сільськогосподарської політики, що стягуються в рамках, при ввозі товарів, або на основі спеціального регулювання у відношенні певних продуктів, отриманих у результаті переробки сільськогосподарської продукції;