Державне страхування експорту у Франції здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами, установленими владою, при участі й твердому контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креди насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі. Нині існуюча система фінансування експорту початку створюватися в другій половині 20-х років.1 липня 1971 р. був прийнятий Закон про кредитну реформу, цим був визначений порядок кредитування експорту й розширені джерела необхідних для цього коштів за рахунок приватних банків.
Урядова політика в області кредитування експорту розробляється Управлінням зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету, що здійснює загальне керівництво Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ), без поліса якої не може бути забезпечений пільговий характер експортної позики. Видачею дозволів на кредит і контролем за виконанням цих рішень займаються дві урядові комісії - Комітет директорів і Комісія гарантій і зовнішньоторговельних кредитів. Комітет директорів, що є спеціалізованим органом керування зовнішньоекономічних зв'язків, вирішує питання про видачу довгострокових кредитів і їхніх умов. Комісія гарантій зовнішньоторговельних кредитів, будучи міжміністерським органом, розглядає за участю Казначейства зацікавлених міністерств, банків (Банку Франції, “Креди насьональ”) умови фінансування й реалізації експортних поставок у кредит і встановлює, яку частину кредиту застрахує КОФАСЕ. Комісія одноосібно ухвалює рішення щодо середньострокових кредитів, а по довгостроковим - треба вказівках Комітету директорів.
Державне страхування зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з 1928 р., і в цей час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різних ризиків, які можуть виникнути в ході здійснення торговельних угод. У сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але й стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в остаточному підсумку - висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, пов'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.
3. Митна система країни.
Митне законодавство Франції складається з нормативних актів, прийнятих компетентними державними органами, і міжнародно-правових документів. Оскільки митне регулювання припускає державне втручання в приватне підприємництво, основні принципи митного права повинні встановлюватися у формі законів. Центральне місце серед них займає Митний кодекс 1948 року з наступними численними виправленнями.
Особливістю французького права є обмеження законодавчих повноважень парламенту. У митній сфері парламент передає уряду свої нормотворческие повноваження навіть по тим питанням, по яких тільки він може законодавствувати (наприклад, визначення ставок митного тарифу). Митний кодекс (ст.9) обмежує передачу законодавчих повноважень виконавчої влади тільки відносно ставок мит на імпорт сільськогосподарської сировини й продовольства.
Визначальний вплив на розвиток митного права Франції робить участь країни в Європейських співтовариствах (ЄС). Як і інші учасники ЄЕС, Франція пішла на обмеження свого митного суверенітету на користь національного регулювання. Окремі питання митної проблематики були повністю передані органам Співтовариств) наприклад, Франція втратилася права самостійно укладати угоди із третіми країнами відносно митного регулювання). З інших питань Франція здійснює митну політику разом з ЄС. У цьому випадку діє принцип пріоритету “європейського” права, закріплений в установчому договорі ЄЕС і неодноразово підтверджений французькою судовою практикою.
З 1 липня 1968 р. Франція перейшла на єдиний митний тариф (ЕТТ) ЄС, залишивши за парламентом право встановлювати ставки мит тільки на ті товарні позиції, які не входять в ЕТТ. З 1 січня 1994 р. вступив у дію Європейський митний кодекс, схвалена регламентом Комісії ЄС ще в лютому 1990 року.
Національний “європейський" характер митного права підсилюється, оскільки уряду забороняється: в однобічному порядку посилювати норми єдиного тарифу, установлювати під видом “роз'яснень і тлумачень" імперативні правила, які інтерпретують єдиний тариф. Узгодження “європейського” і французького митного права відбувається за допомогою двох основних способів:
законодавчим шляхом, через внесення змін у ТК і інші закони після прийняття відповідних директив або регламентів ЄС;
через видання підзаконних актів, що відображають зміну в митному регулюванні, початі в рамках ЄС (у цих цілях поряд з декретами, постановами й розпорядженнями використовується й така форма підзаконного акту, як міністерське повідомлення експортерам і імпортерам).
Франція входить у єдиний європейський митний простір. Митно-правові норми діють на митній території Франції. Митні приписи набувають чинності в столиці - через день після виходу “Офіційної газети", у якій вони опубліковані, в інших місцях - через день після того, як офіційна публікація отримана поштою в адміністративному центрі відповідного департаменту.
Особливе значення для функціонування митного механізму мають Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 року (ГАТТ) й інші акти, а також численні обопільні умови й угоди по митних і торгово-політичних питаннях.
Процедура митного контролю відносно імпорту у Франції під впливом заходів щодо уніфікації митних формальностей, проведених як на міжнародному (на базі Кіотської конвенції по спрощенню й гармонізації митних процедур), так і на європейському рівні. З 1 січня 1988 р. регламентом № 2791/86 Ради ЄС на території співтовариств уведений єдиний адміністративний документ (ЕАД), що замінив близько 80 різних актів. ЕАД являє собою набір однотипних декларацій, заповнюваних в 8 екземплярах. У цьому документі дається інформація про товар, спосіб його транспортування, відправнику й одержувачі вантажу, утримуються банківські, податкові й деякі інші реквізити. З 1 січня 1993 р. у зв'язку зі створенням Єдиного європейського ринку й скасуванням митного контролю усередині Співтовариства дія ЕАД обмежується торгівлею ЄС із третіми державами. Митне законодавство Франції розрізняє загальний і особливий режим імпорту.
загальний режим поширюється на вільно ввезені товари й контингентуємый імпорт. У першому випадку процедура імпорту не обтяжена митними формальностями й обмежується заповненням імпортної декларації. Контингентуємий імпорт припускає одержання спеціальної імпортної ліцензії, видаваною Службою фінансових і торговельних дозволів (СОФИКО) Генеральної дирекції митниць і непрямих податків. Перелік товарів, для ввозу яких необхідно одержати ліцензію, утримується в Повідомленнях імпортерів, регулярно публикуємих в “Офіційній газеті”;
особливий режим імпорту застосовується відносно деяких товарів (вовняні, бавовняні тканини, синтетичні й штучні волокна й ін). Їхній ввіз на територію Франції регулюється спеціальними угодами, що укладаються в рамках ГАТТ. У випадку імпорту цих товарів із країн, що не беруть участь у ГАТТ, при сприянні Служби товарів народного споживання міністерства промисловості встановлюються спеціальні ввізні квоти.
Нормальна митна процедура при імпорті припускає заповнення ЕАД, до якого звичайно додається рахунок-фактура. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві, можуть вноситися в одну декларацію на суму, що не перевищує 250 тисяч франків. Спрощені й термінова імпортні процедури застосовуються при митній обробці посилок і інших поштових відправлень.
Експортна процедура митного контролю багато в чому схожа з митним оформленням імпорту. Відправник товарів, вивіз яких із Франції необмежений, представляє тільки ЕАД. Для вантажів, заборонених або обмежених до експорту, необхідно одержати в СОФИКО експортну ліцензію.
Митні режими, установлювані для комерційної, виробничої й транспортної діяльності, становлять поняття економічного митного права. Митний режим комерційної діяльності визначає порядок зберігання імпортних і експортних товарів на митних складах, правове положення яких урегульовано регламентом Ради ЄС від 25 липня 1988 р. Економічний митний режим виробничої діяльності поширюється на товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті в рамках міждержавного й внутріфірмового поділу праці й кооперації. Промислові й митні режими, передбачені французьким законодавством, регулюються регламентами Ради ЄС.