На початку 2004 р. активи США за кордоном (за винятком прямих інвестицій) досягли 4,4 трлн. дол., а іноземні капіталовкладення в США становили 5,8трлн. дол. Різниця між цими показниками (1,4 трлн. дол.) становить зовнішній борг країни [17, c. 342–350].
Важливим видом послуг є торгівля, в тому числі зовнішня. За обсягом зовнішньої торгівлі США перевищують будь-яку країну, в тому числі за обсягом імпорту – навіть цілком Європейський Союз. В 2004 р. експорт США становив 1019 млрд. дол., імпорт – 1508 млрд. дол., від'ємне сальдо – 489 млрд. дол. [46, c31–32]. З початку 70‑х років зовнішня торгівля товарами постійно зводиться з пасивом для США. При цьому пасив формується не тільки в торгівлі сировиною і паливом (де він був і раніше), але й по готових товарах. Тільки в торгівлі найпередовішою технологією Сполучені Штати мають актив. Проте в торгівлі послугами вони мають актив постійно (в 2000 р. він складав 81 млрд. дол.). Наступна таблиця дає уяву про динаміку зовнішньої торгівлі США в 2000–2004 рр.
Товарна структура зовнішньої торгівлі США типова для високорозвинутої держави: товари з високим ступенем обробки, капіталомісткі й наукоємні посідають перше місце. На США припадає 20% експорту наукоємної продукції. В ці роки частка машин і обладнання становила в експорті 49%, в імпорті – 46%, в той час як на сировину й паливо в сукупності припадало відповідно 7% і 12%. Звертає на себе увагу порівняльне висока частка виробів легкої промисловості в імпорті – 23% [47, c. 327–329].Це пояснюється високою конкурентоспроможністю дешевих товарів із країн, що розвиваються, і Китаю на американському ринку.
Таблиця 5. Динаміка зовнішньої торгівлі США, %
| Пересічні темпи росту | ||||||||||
| Експорт | Імпорт | |||||||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
| Торгівля | 11 | 9 | 10 | 12 | 13 | 16 | 15 | 14 | 12 | 17 |
| Торгівля послугами | 8 | 9 | 8 | 9 | 9 | 9 | 10 | 8 | 9 | 9 |
У структурі зовнішньої торгівлі послугами переважають фінанси, ділові послуги, туризм та інформація. За експортом послуг США набагато випереджають інші держави; їх частка у світовому експорті послуг становить 18%, тоді як частка їх найближчого конку рента в цій сфері, Великої Британії – тільки 7,5%.
Географія зовнішньої торгівлі США віддзеркалює напрямок їх стратегічних пріоритетів. Поступово зростає частка партнерів по НАФТА, особливо Канади. Традиційно важливими партнерами є країни Західної Європи та Японія; для останньої, як вже говорилося, американський ринок є чи ненайважливішим фактором стану власної економіки.
Таблиця 6. Основні торговельні партнери США (за даними 2004 р,), у%
| Країни | Експорт США | Імпорт США |
| КанадаМексикаЯпоніяВелика Британія Німеччина | 2314854 | 19 101145 |
Постійне зростання від'ємного зовнішньоторговельного сальдо призводить до швидкого збільшення дефіциту платіжного балансу по поточних операціях; в 1999 р. він становив 319 млрд. дол. і зріс в порівнянні з 1999 р. у 3,7 рази.
ПромисловістьСША, хоч і поступається за часткою у ВВП сфері послуг, є найпотужнішою у світі. На Сполучені Штати припадає 20% світового виробництва промислових товарів. Продуктивність праці в американській промисловості суттєво перевищує відповідний показник у їх головних конкурентів. Статистика США поділяє промисловість на видобувну, обробну й енергетику.
Частка обробної промисловості складає понад 80%. Водночас Сполучені Штати посідають перше місце у світі за виробництвом електроенергії, а також як вже відзначалося, входять в провідну групу країн за видобутком вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів. Забезпеченість американської промисловості власною сировинною базою, звісно, зміцнює її «тили». Проте головним чинником розвитку промисловості США є: широкий внутрішній ринок висока якісна конкурентоспроможність американських товарів; лідерство в НДДКР; міцні позиції американських ТНК на світових ринках промислових товарів [33, c. 567–566].
У 80-ті рокив американській економіці виявилися серйозні структурні диспропорції. Надто високою була питома вага сировини й палива. Так звані «старі» галузі – металургія, автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування – втрачали конкурентоспроможність через морально застарілий основний капітал. На ці галузі припадало більше половини випуску всієї продукції. Необхідна була технічна перебудова промисловості технічна реконструкція виробництва, яка розпочалася у 80‑х роках на баї здобутків НТР.
Збільшилися інвестиції в активні елементи основного капіталу – машини й устаткування з метою їх модернізації. Було закрито десятки сталеливарних підприємств, що виявили свою недостатню конкурентоспроможність. Активізувався процес концентрації капіталу, що супроводжувалося злиттям і поглинанням сотен компаній. Але основна увага була повернута на прискорення розвитку новітніх високотехнічних галузей. Цей процес продовжився і в 90-ті роки США мають добре розвинутими практично всі галузі й види виробництва що входять у промисловий спектр сучасної економіки. Проте питома вага окремих галузей помітно змінилася протягом останніх десятиліть XX століття. Зменшилася роль старих галузей – текстильної, металургійної. За виробництвом чорних металів США поступилися Китаю та Японії. Навіть така традиційно «американська» галузь, що символізувала Америку, – автомобілебудування – вже не є пріоритетною за темпами розвитку; тут американців також обігнали японці.
Натомість швидкими темпами розвиваються аерокосмічна, електронна промисловість, виробництво нових матеріалів, лазерна техніка, робототехніка. Найвищі доходи в середині 90‑х років відзначилися в електронній та електротехнічній промисловості. Саме інвестиції в новітні технології спричинити високі темпи зростання американської економіки в 90‑х роках. Понад половину всіх інвестицій в промисловість складають придбання комп'ютерів і засобів інформатики. Частка інвестицій в інформаційні й телекомунікаційні технології складає 7,3% від ВВП (2004 р.). Провідними компаніями в цих галузях є «Майкрософт», «Інтернешнл бізнес машінз» (ІВМ). Значні капіталовкладення в наукові розробки здійснюють також такі промислові велетні, як «Дженерал Моторс», «Форд», «Єкссон», «Дженерал електрик», «Локхід» та інші. Кожне десятиріччя витрати на НДДКР в Сполучених Штатах подвоюються.
Сільське господарствоСША виробляє найбільші у світі обсяги продукції. Вони посідають друге місце за виробництвом зерна й м'яса (після Китаю). Частка США на світовому продовольчому ринку становить 15%. Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, 20% яловичини, третину пшениці. Вони найбільші у світі виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини. США є нетто-експортером продовольства; його експорт становив (2000 р.) 57 млрд. дол., а імпорт – 36 млрд. [39, c. 543–537].
У сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:
1. сімейні (індивідуальні) ферми, власники яких разом із своїй сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;
2. спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності;
3. сільськогосподарські корпорації – акціонерні підприємства з виробництва (іноді й переробки) сільськогосподарської продукції.
Переважають сімейні ферми, які в загальній кількості господарств становлять 87%, за площею земельних угідь – 65%, за обсягом реалізації продукті -60% В той же час швидко розвиваються корпоративні господарства, які реалізують, майже чверть сільськогосподарської продукції.
Сільське господарство США цілком індустріалізоване, технічно оснащене й має високу продуктивність. Науково-технічний прогрес проникає досить успішно і в цю сферу американської економіки; втілюються здобутки біотехнології, новітня сільськогосподарська техніка, прогресивні методи господарювання. Водночас сільське господарство знаходиться під особливим захистом уряду, фермери отримують дотації бюджету, мають податкові пільги і субсидії при експорті. Продуктивність праці в сільському господарстві дуже зросла. Якщо в 1947 р. один працівник сільського господарства США забезпечував продовольством 14 громадян, то зараз – 98 громадян [42, c. 327–329].
Економіка США характеризується високою динамічністю розвиткунаприкінці XX століття. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою не позбавлені впливу економічного циклу, їхекономічний розвиток відносно більшою стабільністю порівняно з деякими іншими країнами. Такого глибокого падіння виробництва, як під час «великої депресії» 1929–1933 рр. в США більше не спостерігалося. Кризові ситуації в другій половині XX століття відбувалися в 60‑х роках, на початку 70‑х і 80‑х років. Найбільш відчутною була криза 1973–1975 років, коли ВНП скоротився на 4%, промислове виробництво-на 10%. Ця криза була значною мірою обумовлена світовою енергетичною кризою внаслідок різкого зростання цін на нафту. Похитнулися позиції долара, він був девальвований, і уряд США відмовився від обов'язкового його обміну на золото, що суперечило рішенням Бреттон-Вудської конференції.