Місце і роль США у світовому господарстві.
ПЛАН
Вступ.................................................................................................................... 3
Розділ 1. Становлення США як світового економічного лідера...................... 4
1.1 Перша світова війна та США. Участь США у післявоєнному світовому економічному устрої........................................................................................ 4
1.2 Світова економічна криза 1929 - 1933 рр. та «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта.......................................................................................................................... 7
1.3 Економічна політика США в роки другої світової війни та післявоєнна економічна політика США............................................................................ 13
Розділ 2. Характеристика економіки США на сучасному етапі..................... 17
2.1. Характерні риси економічного розвитку США.................................... 17
2.2. Світогосподарське положення США..................................................... 20
2.3. Особливості зовнішньої економічної політики США........................... 23
Розділ 3 Стан та перспективи економічного співробітництва США та України 28
3.1 Проблеми та перспективи економічної співпраці Україні і США........ 28
3.2 Проблема захисту прав на інтелектуальну власність та її вплив на українсько-американські торговельні відносини............................................................ 32
Висновок............................................................................................................ 36
Список використаної літератури...................................................................... 39
Настання 21 ст. можна представити як звичайний перебіг часу, але в житті цивілізації цей період займає особливе місце. Саме до цього рубежу людство підійшло з такими досягненнями, протиріччями і проблемами, що не стільки роз'єднують народи і держави, скільки поєднують їх у різноманітному, неоднорідному, взаємозалежному світі. І якщо вирішення сучасних глобальних проблем неможливо без участі всіх народів землі, то вирішення проблем усередині кожної країни виявляється недосяжним без активної ролі держави.
Повною мірою цей висновок відноситься до США. США - лідер світової економіки, одна з найбільших по території і населенню країн світу. За рівнем розвитку продуктивних сил, масштабом свого господарства країна значно випереджає кожну з інших розвитих країн. США - одна із самих високоефективних господарств у світі.
Хід розвитку економічних процесів у самих США значно впливають на економіку усього світу, безпосередньо впливаючи на цикл і господарську обстановку в інших країнах, на структуру міжнародного економічного обсягу. Таким чином, дослідження особливості розвитку ролі США у світовому господарстві (а особливо основних етапів становлення США як світового економічного лідеру) є вкрай актуальним для України. США накопичено унікальний досвід як виходу з економічних криз, так і сталого розвитку, даний досвід може бути використано вітчизняними науковцями та практиками при розробці стратегії економічного розвитку нашої держави.
Основна мета даної роботи полягає у дослідженні місця і ролі США у світовому господарстві.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· розглянути основні етапи становлення США як світового лідера;
· дослідити роль та місце США у світовому господарстві;
· вивчити особливості економічної співпраці України та США.
Предметом курсової роботи є теоретико-методологічні особливості дослідження ролі США у світовому господарстві.
Об’єктом курсової роботи виступає США як світовий економічний лідер.
У ході курсового дослідження використовувалися історичний метод, методи порівнянь, угруповань, спостереження.
Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.
До кінця XІХ ст. переваги індустріальної цивілізації, що затвердилася в ряді країн Європи й у США, ставали усе більш очевидними. Цей тип цивілізації гарантував суспільству не тільки відносно стабільний рівень життя, але і широкий комплекс прав, у тому числі право володіти і розпоряджатися приватною власністю. Це право зміцнювало віру людини в себе, у свої можливості, у визначеному змісті стаючи об'єктивним мірилом останніх.
Політика соціальних реформ, що усе активніше проводилася у провідних країнах (Англії, Німеччини, США й ін.), сприяла зм'якшенню напруженості в суспільстві. Держава і суспільство усе міцніше зв'язували взаємні інтереси, що забезпечувало еволюційний шлях розвитку провідних індустріальних країн і зводило до мінімуму небезпеку виникнення внутрішніх конфліктів. Суспільство поступове ставало громадянським, тобто створювало незалежну від державного апарата систему організацій і масових рухів, що відстоювали праві й інтереси громадян [2].
Але громадянське суспільство не було альтернативою державним інститутам, а як би доповнювало їх, часом навіть визначаючи їхній розвиток. Так, боротьба профспілок за розширення прав робітників нерідко змушувала владу вносити зміни в офіційне трудове законодавство, а рух за емансипацію жінок (тобто їхня рівноправність у політичному і громадському житті) - враховувати вимоги цього руху.
Перше місце у економічному розвитку до кінця XІХ ст. міцно закріпилося за США, темпи розвитку яких після Громадянської війни 1861-1865 р. постійно прискорювалися. Англійці, чия першість довгий час була незаперечною, відкотилися на третє місце. Вони явно не витримували таких високих темпів, не устигали впроваджувати у виробництво нові технології. Якщо, наприклад, до початку XX в. промисловість США, Німеччини і деяких інших країн значною мірою перейшла на використання електроенергії, то основною енергетичною силою британської промисловості як і раніше залишалася пара.
Англія програвала Німеччини і США й у боротьбі за ринки збуту. Англійці торгували по старинці, а німецькі й американські комерсанти уважно вивчали місцевий попит, потреби ринку, надавали оптовим покупцям пільгові і довгострокові кредити. Товари Німеччини і США по усьому світі тіснили англійські, у тому числі в самій Англії і її колоніях [2].
Особливо уражали економічні успіхи США. По виплавці чавуна і стали, видобутку кам'яного вугілля США до початку століття залишили далеко позаду держави Європи і продовжували збільшувати розрив. У країні стрімко росла довжина залізниць, США стали батьківщиною масового автомобілебудування. Знаменитий підприємець Г. Форд, удосконаливши винахід німецьких інженерів Г. Даймлера і К. Бенца, сконструював автомобіль і на початку століття налагодив серійне виробництво. Уже до 1915 р. з конвеєрів заводів Форда сходило до 250 тис. автомобілів у рік. Їхня вартість постійно знижувалася, і покупка автомобіля ставала доступною усе більш широким прошаркам населення. Розвиток мережі шосейних доріг зміцнювало єдиний внутрішній ринок США, що сприяло економічній і соціальній стабільності в країні. До кінця XІХ ст. середній заробіток американських робітників складав приблизно 700 доларів у рік при прожитковому мінімумі 150 доларів. Інтереси американських робітників з початку 1880-х рр. захищали сильні профспілкові об'єднання на чолі із самим великим з них - американською федерацією праці (АФП) [2, 8].
В зовнішній політиці США в цілому продовжували керуватися ізоляціоністськими засадами "доктрини Монро" 1823 р. Нагадаємо, що, відповідно до цієї доктрини, США обмежували зону своїх інтересів Західною півкулею, добровільно усуваючись від участі в європейських справах. Це цілком влаштовувало американські торгово-промислові кола: адже ще не були вичерпані можливості внутрішнього ринку самих США і молодих держав Латинської Америки. А зовнішньополітична експансія на відміну від чисто торгової грозила непередбаченими ускладненнями.
І проте в США, як і в інших провідних країнах "центра" (насамперед у Німеччині, Англії і Франції), постійне зростання виробництва промислової продукції диктував необхідність економічної експансії, що в умовах того часу так чи інакше йшла пліч-о-пліч з політичною. А процес експансії, у свою чергу, вів до зіткнення інтересів різних держав: адже поділити нові території і ринки збуту "нарівно" було фізично неможливо. Отже, при будь-якому такому поділі з'являлися, умовно говорячи, задоволені і скривджені. Перші прагнули закріпити досягнуте, а другі жадали реваншу, нового переділу. У цей балансуючій на грані конфлікту суперечці поспішали включитися і деякі країни "напівпериферії" (Росія, Японія й ін.), які розуміли, що головний видобуток їм не по зубах, але не бажали упустити можливість одержати свій "шматок".
Після закінчення Першої світової війни відбулася зміна статусу США у світі, логічним продовженням чого став так називаний період "проспериті". Цей період з'явився найбільш яскравим прикладом економічного відновлення і стабілізації індустріального суспільства. Але оптимістичні прогнози політиків і підприємців про безкризисний розвиток американського суспільства не виправдалися. Наступив період "Великої депресії".
Історичний парадокс полягає в тім, що в американській зовнішній політиці післявоєнного періоду панували так називані "ізоляціоністи", але, незважаючи на декларируєму ізоляцію, етапи післявоєнного розвитку США з хронологічним допуском плюс-мінус два роки повторилися й у більшості країн Європи і світу [7].
До зміни світового статусу США привела внутрішня і зовнішня політика адміністрації президента-демократа В. Вільсона. Основними її аспектами були:
1. Пізніший вступ США в Першу світову війну (6 квітня 1917 р.) і як наслідок - невеликі людські втрати в її ході.
2. Зростання виробництва продукції.
3. Зміна фінансового положення. Якщо до війни борг США країнам Європи складав 4,5 млрд. доларів, то до кінця війни з країни-боржника США перетворилися в країну-кредитора.