-конфлікти вис. інтенсив.- війни між державами й військовими коаліціями з використанням всіх видів зброї, у тому числі і ядерного (загальна й обмежена ядерна війна), на глибину всієї території супротивника;
-конфлікти сер. інт. - війни між двома країнами, у яких воюючі сторони використовують наявні чинності й кошти й найсучаснішу військову техніку, але не застосовують зброя масової поразки;
-конфлікти н. інт.- особлива форма в.-пол. б-би в географічному районі з обмеженим застосуванням військової сили або з їхньою участю за допомогою надання різних видів допомоги без прямого використання збройних сил.типи воєн: справедливі й несправедливі; прогресивні й реакційні; загарбницькі й визвольні. По стратегічному втримуванню розглядають види воєн: залежно від масштабу - світові, регіональні, локальні; по способі дії - маневрені й позиційні; по складу що беруть участь - двосторонні й коаліційні; по тривалості - затяжні й швидкоплинні; по фізичних середовищах збройної боротьби - наземні, морські, повітряні, космічні. Залежно від напруженості збройної боротьби і її розмаху розрізняються війни малої, середньої й великої інтенсивності. За засобами: розрізняють ядерну війну; неядерну (звичайну), аналогом якої в класифікаціях інших держав можна вважати «конвенціальну» війну, тобто ту, котра ведеться відповідно до міжнародних договорів (конвенціями); хімічну; біологічну; бактеріологічну; геофізичну; інформаційну й т.д.
45.Превентивна дипломатія як засіб управління конфліктом.
Превентивна дипломатія (англ. preventive diplomacy) — міри, спрямовані на попередження розбіжностей між сторонами, недопущення переростання споровши у військові конфлікти й обмеження масштабів останніх, якщо вони все-таки виникли. У її рамках передбачається більше широке використання мер по зміцненню довіри, створення місій по зборі фактів і систем раннього попередження про погрози миру, використання демілітаризованих зон як превентивної міри й т.п.
По існуючим нині поглядах складеним елементом превентивної дипломатії є превентивне розгортання військ (чинностей) (англ. preventive deployment) - розгортання військ по підтримці миру або миротворчих чинностей (ООН або регіональних організацій і угод безпеки) у зоні потенційного конфлікту.
Превентивна дипломатія-дипл.дії, спрям. на запобігання виникнення розбіжностей між сторонами, на запобігання розвитку вже існуючих розбіжностей у к., а також на обмеження поширення вже існуючого конфлікту.По завер.“холодної війни” виникла потреба концептуального переосмислення ролі ООН. Превентивна дипломатія - дії спрямовані на ті щоб не допустити перехід існуючих суперечок у конфлікт та обмеження масштабів конфліктів після їх виникнення.
Превентивна дипломатія включає:
1. заходи по зміцненню довіри (обмін військовими місіями; створення регіональних та субрегіональних центрів контролі за угодами сфери озброєння, проведення консультацій під егідою генсека)
2. виявлення фактів (збір та аналіз інформації щодо територій, конфліктогенних за своїм характером)
3. раннє попередження (синтез політичних показників з інформацією системи раннього попередження екологічних та стихійних лихий, зазагрожуй голоду тощо)
4. превентивне розгортання (заходь по розміщенню збройних контингентів під командуванням ООН у проміжок годині, що передує качану конфлікту)
5. демілітаризовані зони
Превентивне розгортання проводитися:
- в умовах національної кризи в межах окремої країни-члена ООН
- в умовах виникнення міждержавних суперечок
- в умовах, коли один з членів ООН вважає загрозливою ситуацію на його кордонах і звертається з проханням розмістити збройні контингенти ООН з свого боку кордону
46.Гуманітарна інтервенція: правові підстави та політичні наслідки.
Людству знадобилося пройти через 2 світові війни, колосальні людські втрати й незлічимі страждання, перш ніж заснов. ООН установили непохит. принц. незастосув. сили або загрози сили в МВ, поставили поза законом дозвіл між. суперечок немир.зас.: сила поступилася місцем праву. Але заборона на застосування сили, що стала обов'язковою нормою, мала серй. стримуючий вплив на потенційних порушників. Із завершенням холодної війни, здавалося, створилися всі сили. Ключова із цих передумов - можливість на повну міць задіяти потенціал ООН, прерогативи її Ради Безпеки. Однак, на великий жаль, не все виявилися готові до того, щоб скористатися цим історичним шансом. Вплив концепції "гуманітарної інтервенції" на систему МВ може бути воістину руйнівним. Деякі провідні країни намагаються "доповнити" нею загальновизнані між.-пр.принципи, розхитавши тим самим їхню струнку систему й підмінивши в підсумку силу права в між. житті правом сили на основі однополярної, а точніше, натоцентристской моделі світоустрою. Спроби підриву підвалин між.правопорядку обґрунтовуються якимсь "недосконалістю" суч. між. права, що не дозволяє застосовувати силу в обхід Уставу ООН і повноважень СБ. Відповідні правові норми не факультативні й не дозволяють вибирати з них ті, які комусь подобаються, і відкидати що не влаштовують. Ієрархії принципів між.права не існує: всі вони взаємозалежні й підкріплюють один одного. Цілісне застосування між.пр.сист. покликано виключити як "гуманітарні катастрофи", "етнічні чищення", так і акти агресії. Можливість застос. сили тільки у 2 випадках. 1- індивідуальна або колективна самооборона у відповідь на збройний напад на члена ООН. 2- із санкції Ради Безпеки при погрозі між. миру й безпеці. Протягом напівстоліття Устав ООН залишався оснвою всієї сист. МВ, забезпечуючи стабільність і порядок у світі. Спроби під яким би те не було приводом (у тому числі й захисту прав людини) уживати однобічні або групові акції в порушення Уставу й без санкції Ради Безпеки чреваті справжнім хаосом у МВ, тим більше що ніякої розумної альтернативи існуючій системі не пропонується.
47.Посередництво в міжнародних конфліктах.
Посередництво-це сприяння процесові домовленості між сторонами, яку здійснюється третьою, нейтральною стороною. Незалежний посередник – є визначеною за спільним вибором сторін особою, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, досягненню взаємоприйнятного рішення. Посередник сприяє обговоренню спірних питань, сприяє взаєморозумінню сторін шляхом впровадженням процедурних правил, впливає на психологічну атмосферу, у якій відбуваються переговори. Основа діяльності посередника - правильно вибрана тактика дій, яка адекватна:
-специфіці конфлікту
-стилям повед. в к. та на переговорах
-діяльність пос. має відповідати цілям посередництва.
Він пов.намагатися врегулювати спірні питання. Досягнення згоди в к.- це процес зумовлений взаємозалежністю інтересів сторін, готовністю до спільного пошуку збалансованого рішення спірних питань.Пос. має право допустити тимчасову ескалацію конфлікту, щоб показати сторонам неефективність їхньої тактики, що була обрана в процесі переговорів.
Форми участі посередника:
1) процедурна влада пос.- здатність організувати процес обговорення, який спрямований на розв'язання будь-яких суперечностей.
2) влада особистості -здатність спливати на рішення та поведінку суб'єкта через логіку розуміння, наполегливість, довіру, дружбу, використовуючи особисті стосунки.
3) референціальна- референдум, петиції, маніфестації (звертається до прецедентів, громадської думки тощо).
4) експертна влада- це здатність використовувати знання й досвід людей з певного питання для впливу на прийняття рішень.
5) влада використовувати резерви- матеріальні ресурси, година, призначених для прийняття потрібного рішення.
6) влада обміну- здатність обмінювати одне рішення на інше.
7) влада винагородження- надання певних економічних пільг стороні, що пішла на вчинки.
8) ієрархічна влада- це здатність використовувати службове становище для впливу.
9) влада покарань- здатність позбавити підтримки, погрожувати покаранням, ескалацією, чи публічним розголошенням стану справ.
48.Теоретичні основи та сучасна практика миротворчої діяльності ООН та регіональних міжнародних організацій.
Складна й небезпечна проблема виникла у світі з появою суперечності в реалізації двох принципів: принципу суверенітету й територіальної цілісності держав і принципу самовизначення народів. ООН незмінно підтримує обидва принципи, алі життя вимагає вдумливого, зваженого ставлення щодо їх здійснення. "якщо кожна етнічна, релігійна або мовна група буде претендувати на державність, то "не буде межі дробленню, а загальний мир, безпеку, економічний добробут стануть ще більш важко досяжною метою". Курс ООН полягає в тому, щоб всебічно поліпшувати становище національних меншин, не порушуючи територіальної цілісності демократичних держав. Кордони не можна переглядати силою. Стосовно до загальних тенденцій світового розвитку й конкретно-історичної ситуації ООН розробляє оптимальні варіанти заходів із збереження, відновлення та зміцнення миру й міжнародної безпеки. Ці зусилля нині здійснюються в 4 осн. напрямах: превентивна дипломатія, миротворчість, підтримання миру й миробуд. в постконфліктний період. Превент.д-тія - це дії щодо запобігання виникненню спорів, їх переростанню в конфлікти й локалізації конфліктів у разі їх виникнення. Миротворчість - це дії, спрямовані на досягнення догоди між конфліктуючими сторонами головним чином за допомогою мирних засобів.2 поняття для дій ООН щодо врегулювання конфліктів: "підтримання миру" і "зміцнення миру". підтримання миру - це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів і/або поліцейського, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння додержанню досягнутих угод про припинення вогню для прип. кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони. Зміцнення миру спрямоване на остаточне врегулювання конфлікту політичними методами, шляхом переговорів та укладення відповідних угод. Миробудівництво в постконфліктний період - це дії на підтримку владних структур у їх зусиллях, спрямованих на недопущення повторних вибухів конфлікту.