2) За технічними умовами. Якщо на даний товар відсутні стандарти чи існують особливі умови його виробництва та експлуатації, то для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови містять докладну технічну характеристику товару, описання матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки і випробувань.
3) За специфікацією. Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, які характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, тому що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями як національними, так і міжнародними.
4) За зразком. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товарів і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірки товарів із зразками (вказуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, другий у продавця, третій — у нейтральній організації (наприклад торговій палаті), зазначеній у договорі.
5) За описом. Цей спосіб використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.
6) За попереднім оглядом. Так продаються товари на аукціонах та зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуто-схвалено".
7) За вмістом окремих речовин у товарі. Цей спосіб передбачає встановлення у контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішків.
8) За виходом готової продукції. При цьому способі у контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини
9) За натурною вагою. Цим способом визначається якість зернових.
10) Спосіб "тель-кель" (такий, який є). Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових "на пні" (ще не зібраного), коли продавець не відповідає за якість поставленого товару, і означає поставку товару "яким він є". Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію.
7.Строк та дата поставки (або строк та умови поставки)
У даному розділі фіксується:
• визначення строку поставки;
• повідомлення експортером імпортера про готовність товару до відвантаження та про здійснене відвантаження;
• повідомлення імпортером експортера про готовність прийняти товар;
• спеціальні застереження стосовно дострокової поставки;
• додаткові інструкції експортерам;
• визначення дати поставки;
• умова поставки товару.
Визначення строку поставки у контракті означає визначення часу, коли товар повинен бути доставлений продавцем в узгоджений сторонами географічний пункт. Географічні пункти визначаються базисними умовами контракту.
8.Умови платежу
Цей розділ містить визначення:
• валюти платежу;
• курсу перерахунку валюти ціни у валюту платежу;
• виду, форми та засобу розрахунків за поставлений товар;
• переліку товаророзпорядчих документів;
• заходів проти необґрунтованої затримки платежу або інших порушень.
При виборі умов платежу враховуються такі фактори: 1) характер товару (сировина, обладнання, послуги, ноу-хау тощо); 2) кон'юнктура ринку відповідного товару (сприятлива чи ні); 3) торгові звичаї (кредит, готівка тощо); 4) наявність міжурядових платіжних угод; 5) норми національного валютного контролю країн-контрагентів; 6) одноманітні правила щодо застосування форм розрахунків (інкасо, акредитив), що склалися у банківській практиці.
Умови платежу встановлюють, на якій стадії руху товару здійснюється його оплата і чи буде вона здійснюватись одноразово чи окремими внесками.
9.Здавання-прийняття товару
Здавання-прийняття товару є одним актом, в результаті якого відбувається передача товару покупцю та перевірка відповідності фактичних кількості та якості товару тим, які передбачені в контракті. Для продавця здавання товару фактично означає поставку товару покупцю.
У контракті сторони зазначають порядок здавання-прийняття, а саме:
• вид (характер) здавання-прийнття;
• місце та строки здавання-прийняття;
• способи здавання-прийняття за кількістю;
• способи здавання-прийняття за якістю.
За видами прийняття-здавання може бути:
• попереднє, яке полягає в інспектуванні процесу виробництва товару, випробовуванні товару, огляді товару на підприємстві продавця або ж у вихідному порту, на прикордонній станції з метою встановлення відповідності його кількості та якості умовам договору, а також для встановлення правильності упакування та маркірування товару
• остаточне, яке встановлює фактичне виконання поставки у встановленому місці і у належний строк.
10.Гарантії, претензії щодо кількості та якості
Більшість контрактів містить умови про надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.
11.Пакування та маркування товару
У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі встановлюються:
• вид та характер пакування;
• якість пакування;
• порядок пакування;
• розміри пакування;
• спосіб оплати пакування;
• повернення контейнерів;
• зміст або реквізити маркування;
• порядок нанесення маркірування.
Вид та характер пакування залежить від:
• особливостей товару, який підлягає пакуванню;
• способу, відстані та тривалості транспортування товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо.
• кліматичних особливостей країни призначення.
• вимог митного режиму країни призначення
• законодавства країни призначення
12.Відвантаження товару
Покупцю необхідно знати час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись про прийняття товару.
В цьому розділі фіксуються:
• взаємні зобов’язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження
• порядок виконання цих зобов’язань
13.Санкції
Санкції застосовуються як засіб зацікавити партнерів добросовісно виконувати обов'язки і для захисту інтересів однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною.
У цій статті контракту зазначається:
• види санкцій, які можуть застосовувати покупці до продавців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;
• види санкцій, які можуть застосовувати продавці до покупців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;
• спосіб розрахунку конвенційного штрафу та/або збитків; максимальний розмір штрафу;
• умова про одностороннє анулювання контракту при невиконанні однієї із сторін зазначених обов'язків.
Найрозповсюдженішим видом санкцій є штраф з продавців за прострочення поставки товару, так званий конвенційний штраф. Він розраховується потижневе або подекадне у відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%).
14.Страхування
У зовнішній торгівлі товари страхуються від ризиків пошкодження або втрати при транспортуванні, тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровільним актом, і його основні умови встановлюються в контракті і саме в ньому фіксуються:
• обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;
• тривалість і обсяг страхової гарантії;
• умови страхування;
• види ризиків, від яких має бути застрахований вантаж.
15.Форс-мажор або обставини непереборної сили
На перебіг виконання контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.
Згідно з рекомендаціями Міжнародної торгової палати (МТП) форс-мажорні обставини поділяються на такі категорії:
а) повінь (але щорічний розлив річок не є форс-мажорною обставиною), землетрус, шторм, осідання ґрунту, цунамі, інші стихійні лиха природи; епідемії;
б) пожежі, вибухи, вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування;
в) страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві;
г) оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безпорядки, піратство;
ґ) законні або незаконні дії органів державної влади чи управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню контракту (наприклад, ембарго на експорт певних товарів, валютні обмеження тощо).
З точки зору терміну дії форс-мажорні обставини можуть бути поділені на 2 категорії:
• тривалі, до яких належать, передусім заборона експорту (іноді й імпорту), війна, заколоти, блокада, валютні обмеження або інші заходи уряду чи його органів;
• короткострокові, до яких належать пожежа, повінь, стихійні лиха, замерзання моря або порту, закриття морських проток, які лежать на звичайному морському шляху, між портами навантаження та розвантаження, відхилення на шляху, викликані воєнними діями тощо.