Вивезення капіталу з урахуванням суспільної форми 1 речового змісту — процес вивезення за кордон транснаціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формі з метою виробництва і привласнення монопольно високих прибутків, а також отримання інших вигод.
На нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI — XIX ст.) переважало вивезення товарів, а на вищій — у XXІ ст. — вивезення капіталу. Воно зумовлене монополізацією виробництва, виникненням і розвитком гігантських монополістичних (у тому числі олігополістичних) об'єднань, появою ТНК, які накопичили величезні прибутки й шукають шляхи їх найприбутковішого вкладення.
Вивезення капіталу також зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема нерівномірним розвитком окремих держав і регіонів світового господарства. У країні, яка перебуває на передових позиціях, швидше відбувається процес створення надлишкового капіталу, який може бути використаний всередині країни, але якому намагаються знайти прибутковіше застосування.
З позиції економічної теорії сутність МК, його економічний зміст — це відносини між суб'єктами МЕВ з приводу надання, використання та повернення позики.
Головною метою МК є отримання максимального прибутку у вигляді відсоткового або підприємницького прибутку.
Принципи МК: терміновість — кредити надаються на певний термін; повернення — кредити, які надаються, мають бути обов'язково повернені кредиторам; платність — за використання кредитів необхідно платити. На практиці це відсотки за кредит; забезпеченість — одержувач кредиту повинен мати гарантії (матеріальні (майно, нерухомість) і банківські гарантії); цільовий характер — МК, як правило, надається для вирішення конкретних документально обґрунтованих задач.
Суб'єкти МК: держава; фірми (підприємства); банки; страхові компанії; транснаціональні компанії (ТНК); державні установи (міністерства); міжнародні організації (МВФ, МБРР); група держав.
Трансакційна економія, яка пов'язана з можливістю економії на витратах під час здійснення складної багатоканальної процедури «горизонтальних» ринкових зв'язків — пошуку партнерів, проведення переговорів, а також на численних формальностях у випадках процедурних узгоджень та судово-правових розглядів на етапі післяконтрактної імплементації домовленостей. Інакше кажучи, йдеться про оптимізацію управління господарською діяльністю через створення управлінської вертикалі замість накладних горизонтальних контактів.
1. Дахно І. І. Міжнародна економіка. — К.: МАУП, 2007. — 248c.
2. Дзюба С. Г., Подоприхіна І. Є. Міжнародна економіка. — Донецьк: ТОВ "Юго-Восток", 2006. — 284 с.
3. Карпенко С.В., Карпенко О. А. Міжнародна економіка. — К.: Університет "Україна", 2007. — 252с.
4. Романишин С. Б., Сай Л. П., Когут У. І. Міжнародна економіка. — Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. — 96с.
5. Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини: історія. — К.: Либідь, 2006. — 390с.
6. Школа І.М., Козменко В. М., Бабінська О. В.Міжнародні економічні відносини. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. — 544с.