Міжнародне приватне право (стр. 2 из 21)

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайнового або майнового права та інтересу.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4)відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодуваннямайнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим абооргану місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,що встановлений договором або законом.3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересуособи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті13 цього Кодексу.

В5 Відшкодування збитків

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способивідшкодування майнової шкоди1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення їїцив права, має право на їх відшкодування.2. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням абопошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або муситьзробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайнихобставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договоромабо законом не передбачено відшкодування у меншому або більшомурозмірі.Якщо особа,яка порушила право,одержала у зв'язку з цимдоходи,то розмір упущеної вигоди, щомає відшкодовуватися особі,право якої порушено,не може бути меншим від доходів,одержанихособою, яка порушила право.4. На вимогу особи, якій завдано шкоди,та відповідно дообставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншийспосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися внатурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,полагодженняпошкодженої речі тощо).

В6 Відшкодування моральної шкоди.

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданоївнаслідок порушення її прав.2. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особазазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала узв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала узв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутаціїфізичної або юридичної особи.3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або вінший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаєтьсясудом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних тадушевних страждань, погіршення здібностей потерпілого абопозбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яказавдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин,які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються вимогирозумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майновоїшкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміромцього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше невстановлено договором або законом.

В7Цивільна правоздатність та дієздатність фізичної особи

Стаття 24. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4 Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Стаття 26.Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи

1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

2. Фіз. ос. має усі особисті немайнові права, встановлені К України та цим Кодексом.

3. Фіз.ос. здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4. Фіз. ос. здатна мати інші цивільні права, що не встановлені К України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суп. закону та моральним засадам суспільства.

5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

1. ІІравочин, що обм. можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки є нікчемним.

2. Правовий акт Президента України,органу державної влади,органу шади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено К України.

Стаття 28. Ім'я фізичної особи

І. Фіз ос набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фіз. ос, яка є громадянином У, складається із призвиша, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

2. При здійсненні окремих цивільних прав фіз. ос. відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

3, ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.

Стаття 29. Місце проживання фіз. ос.

1. Місцем проживання фіз.ос.є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фіз. ос. прож.постійно, переважно або тимчасово.

2. Фіз.ос., яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце прожив., за винятком обмежень, які встановлюються законом.

3. Місцем проживання фіз.ос. у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між діл нною та батькам.У разі спору місце проживання фіз.ос.у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом.

4. Місцем проживання фіз.ос., яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаход.навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття ЗО. Цивільна дієздатність фіз.ос.

І. Цивільну дієздатність має фіз.ос., яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нест и зідповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фіз. ос. встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

В8Часткова і неповна цивільна дієздатність.

Стаття ЗО. Цивільна дієздатність фіз.ос.

І. Цивільну дієздатність має фіз.ос., яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нест и зідповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фіз. ос. встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фіз. ос.,яка не досягла 14 років1. Фіз.ос.,яка не досягла 14 років(малолітня особа), має право:1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняєпобутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чисоціальному розвитку та стосується предмета, який має невисокувартість;2) здійснювати ос. нем. права на результатиінтелек., творчої діяльності, що охороняються законом.2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану неюшкоду.Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність запорушення договору, укладеного нею самостійно відповідно дозакону.2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність запорушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів),піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна длявідшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки(усиновлювачі) або піклувальник.3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завданунею іншій особі.

В9Обмеження цив.дієздатності та визнання фіз. ос. недієздатною.

Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фіз.ос.

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фіз.ос., якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.