Курсова робота
Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною
Зміст
Вступ
Розділ 1. Економічна модель Японії
1.1 Японія в світовому господарстві
1.2 Структура японської економіки
Розділ 2. Зовнішньоекономічна діяльність Японії
2.1 Діяльність Японії на міжнародному ринку
2.2 Структура зовнішньої торгівлі та фінансів
Розділ 3. Розвиток економічних відносин України і Японії
Висновки
Список використаної літератури
Додаток а
Таблиця 1
Таблиця 2
Таблиця 3
Таблиця 4
Таблиця 5
Таблиця 6
Японія – одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає друге місце в світі по економічній потужності. На неї доводиться близько 7% світового ВВП. На наш погляд, це пояснюється не стільки численністю населення (126 млн. чоловік в 2006 р.), скільки високим рівнем розвитку. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але| за показниками виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підраховані на базі поточних валютних курсів, в чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямах передових технологій.
Нинішні позиції Японії в світовому господарстві – результат її економічного розвитку в другій половині поточного століття.
Також варто відзначити, що в економіки Японії величезну роль зіграли післявоєнні економічні реформи, без яких «економічне диво» Японії не могло б відбутися.
За об'ємом експорту товарів і золотовалютних резервів Японія займає третє місце в світі. Ця країна випереджає всі капіталістичні країни, окрім США, за об'ємом витрат на НІОКР.
По окремих видах продукції японських компаній припадає на частку ваговита частина експортних постачань в світі. Перетворення Японії на одного з головних світових експортерів продукції машинобудування і наукоємкої продукції стало підсумком її промислово і науково-технічного розвитку.
Хоча розмови про «японське диво вже припинилися, «феномен» Японії продовжує хвилювати розуми фахівців і неспеціалістів. Не дивлячись на ряд складних внутрішніх проблем, а також погіршення з середини 70-х р. зовнішніх умов, Японія як і раніше розвивається динамічніше, ніж інші капіталістичні країни. Зі всіх неладів вона виходить сильнішою і впевненішою в собі, неухильно укріплюючи свої економічні (разом з ними і політичні) позиції на світовій арені.
Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що, не дивлячись на те, що Японія дуже далека від нас географічно, виробами її промисловості заповнена вся Україна, і збільшення обсягів японських інвестицій і розширення сфери співробітництва мало би величезне значення для розвитку вітчизняної економіки. Проте, розвиток українсько-японських зв'язків в економічній сфері дотепер стримується низкою істотних факторів. Серед них одними з найбільш специфічних і значущих факторів є: відсутність довіри з боку японського партнера до України як до країни можливих інвестицій, що базуються на сприйнятті японцями реалій нашого громадського життя з погляду оцінки політичної й економічної ситуації в Україні. Але все ж таки Японія зацікавлена в закупівлі сировини, зокрема, для металургії у України, а також у розвитку торгівлі з Україною й в інвестуванні в розвиток української інфраструктури.
Мета даної курсової роботи – на основі вивченого матеріалу про розвиток японської економіки проаналізувати сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків Японії та перспективи розвитку економічних відносин України з Японією.
Предметом дослідження даної курсової роботи – є міжнародна діяльність Японії. Об’єктом дослідження – показники зовнішньоекономічної діяльності країни.
Поставлена нами мета передбачає виконання ряду наступних завдань:
· розглянути структуру економіки Японії;
· проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність Японії;
· дослідити перспективи розвитку японсько-українських економічних відносин.
Розділ 1. Економічна модель Японії
Японія – держава в Східній Азії, розташована на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і багаточисельних дрібних островах, що примикають до них. Територія – 372,2 тис. км2. Столиця – Токіо (10,9 млн.). Інші крупні міста з населенням понад 1 млн. чіл. – Іокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуоко, Кітакюсю. Адміністративно – територіальне ділення – 47 префектур. Населення – 124,1 млн. (2005 р.), 99,4% - японці, останні – корейці, китайці, американці, айні і інші. Офіційна мова – японська. Основні релігії – синтоїзм і буддизм. Грошова одиниця – йєна = 100 сіну. Національне свято – 23 грудня – День народження імператора ] [Додаток А, Табл.. 5].
Японія – конституційна монархія. Згідно конституції, що діє з 1947 р., імператор (з 1989 р. - Акіхіто) є «символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада. Найвищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган – парламент, що складається з двох палат – палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників – 4 роки, палати радників – 6 років (з перевибранням половини складу кожні 3 роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр – міністром (з серпня 1993 р. – М. Хосокава, лідер Нової партії Японії), обираним парламентом [2, 192].
Японія – одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає друге місце (після США) в світі по економічній потужності. ВНП Японії (3,4 трлн. $ у 1991 р.) більше 14% світового. По об'єму ВНП на душу населення Японія випередила США. Не дивлячись на економічний спад і скорочення промислового виробництва по темпах економічного зростання (1,8% в 1992 р.). Японія продовжує займати|позичати| одне з провідних місць серед країн Заходу.
У економічно активному населення Японії переважають найняті робітники – 44,5 млн. чоловік. Самостійні господарі – 9,1 млн. чіл., допомагаючі члени сім'ї - 5,5 млн. [2, 203].
У останні десятиліття Японія виступає як одна з провідних економічних держав, будучи другою за величиною національною економічною силою в світі. Населення Японії складає приблизно 2, 3% загальносвітовій чисельності, але|та| створює воно близько 16% ВМП, обчисленого по поточних валютних курсах, і 7, 7% — по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підрахований на базі поточних валютних курсів, в чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямах передових технологій. Нинішні позиції Японії в Світовому господарстві — результат її економічного розвитку в другій половині поточного століття У 1938 р. на її долю доводилося всього 3% ВМП.
Після закінчення війни японська економіка виявилася в стані розрухи. В той же час імпорт сировини, палива і продовольства був практично припинений. Більшість підприємств були закриті Рівень промислової продукції на початку 1946 р. складав 14% від довоєнного. У країні лютувала інфляції: кількість паперових грошей з 1945 по 1947 рр. зросла 4 рази. В кінці 1945 р. реальна заробітна плата робітників складала 13% від довоєнного, також низького рівня. Безробіття в результаті зупинки військового виробництва, демобілізації з армії і флоту, депортації японців з колишніх колоній раніше окупованих територій стала масовою і досягла майже 10 млн. чіл. Заводи і фабрики закривалися унаслідок нерентабельності, відсутності сировини, браки коштів і так далі [5, 82].
Впродовж 1946–1949 рр. була проведена земельна реформа, яка майже повністю ліквідовувала поміщицьку власність на оброблювану землю. Розмір земельної власності обмежувався площею 3 га, на острові Хоккайдо - 12 га. Поміщицька земля, що залишилася, підлягала викупу державою з подальшим продажем її колишнім орендарям Натуральна оплата, що доходила до 50% урожаю, замінювалася нижчою грошовою оплатою. В результаті реформи система селянської земельної власності по суті стала вирішальною підвищилася товарність сільського господарства, почав відроджуватися внутрішній ринок.
Серйозні зміни потерпіла і промисловість. Так, були поділені монополістичні концерни «Міцуї», «Міцубіси», «Сумітомо», «Ясуда». Їх акції і коштовні папери підлягали розпродажу серед службовців цих компаній. У 1947 р. набрав чинності закон про заборону надмірній концентрації економічної потужності, по якому заборонялося утворення держательських компаній, картелів і інших монополістичних об'єднань, а також володіння більш ніж 25% акцій інших компаній.
У 1946 – 1947 рр. було введено нове трудове законодавство: встановлений 8 – годинний робочий день, підвищена заробітна плата за наднормові роботи, введені оплачувані відпустки і соціальне страхування, трудящі отримали право на страйки, передбачалася охорона праці жінок і підлітків і так далі.
Аграрна реформа, почата в жовтні 1946 р., привела до ліквідації крупних землеволодінь. Це дозволило широко застосовувати методи інтенсивного землеробства і гарантувати вже в 1947 самозабезпечень країни продуктами харчування. В той же час були прийняті ряд заходів по обмеженню народжуваності, зокрема, було дозволено штучне переривання вагітності [5, 94].
Реорганізація промисловості привела до зменшення впливу найбільших монополістичних груп, що об'єднували промислові підприємства, банки і торгівельні фірми довкола декількох сімей (таких, як Міцуї і Міцубіси і ін.).
У тому, що стосується японської валюти, слід зазначити, що грошова реформа по німецькому зразку була проведена в грудні 1948 р. Донині інфляція трималася на рівні 100% в рік, після реформи темпи інфляції в Японії лише трохи перевищували відповідні показники в інших промислово розвинених країнах. Новий паритет йєни по відношенню до долара (1$ = 360йен) свідчив про міру девальвації японської валюти за роки військових дій: напередодні Другої світової війни долар був прирівняний лише до 4 йєнам.