Міністерство освіти та науки України
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
Геолого-географічний факультет
Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВЯ’ЗКИ УКРАЇНИ З ТУРЕЦЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ
(курсова робота)
З курсу «Зовнішньоекономічні зв’язки України»
Виконала:
студентка ІV курсу,
групи ГЦ-42
Ю.Л.Афанасьєва
Перевірила:
ст. викладач
Г.О. Кулєшова
Харків 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні основи вивчення зовнішньоекономічних зв’язків
1.1 Сутність поняття «зовнішньоекономічних зв’язків»
1.2 Передумови розвитку співробітництва України та Туреччини
1.3 Стан договірно-правової бази України та Туреччини
1.4 Методи дослідження
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ З ТУРЕЧЧИНОЮ
2.1 Розвиток торгівельно-економічного співробітництва між Україною та Туреччиною
2.2 Характеристика торгівлі товарами між Україною та Туреччиною
2.3 Характеристика торгівлі послугами між Україною та Туреччиною
2.4 Характеристика двостороннього інвестиційного співробітництва між Україною та Туреччиною
РОЗДІЛ 3.ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ
3.1 Проблеми зовнішньоекономічних відносин України та Туреччини
3.2 Перспективи зовнішньоекономічних відносин України та Туреччини
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми.На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин глобалізаційні процеси охопили всі сфери світового господарства. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості різних галузей економіки та окремих підприємств різних країн.
Зовнішньоекономічна діяльність - це важлива й невід'ємна сфера господарської діяльності, котра при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародних економічних відносин здатна впливати на технічне удосконалювання виробництва, підвищення продуктивності праці і якості продукції, яка виробляється. В цілому ж, вихід на зовнішній ринок самостійно господарюючих суб'єктів сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств, фірм, усіх учасників ринкових відносин - це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні окремих підприємницьких структур, так і в масштабах усієї країни. Ефективна зовнішньоекономічна діяльність сприяє відтворенню експортного потенціалу країни, підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках, формуванню раціональної структури експорту й імпорту, залученню іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, забезпеченню економічної безпеки України.
На сьогодні в сфері зовнішньоекономічної діяльності України сформувався ряд тенденцій в зовнішній торгівлі та інвестиційній активності, що обумовлюють як позитивну динаміку в економіці України, так і значні виклики для її конкурентоспроможного розвитку. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу, особливо з тими, що мають географічну близькість та спільні інтереси. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.
Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.
Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.
Мета курсової роботи - охарактеризувати зовнішньоекономічні зв’язки України з Туреччиною, розкрити особливості експорту та імпорту товарів та послуг, виявити проблеми та перспективи співробітництва між країнами. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань:
1) розкрити сутність поняття “зовнішньоекономічні зв’язки”;
2) охарактеризувати динаміку та структуру зовнішньої торгівлі товарами та послугами;
3) проаналізувати інвестиційну діяльність України та Туреччини;
4) виявити проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України та Туреччини.
Об'єкт дослідження: зовнішньоекономічні відносини між Україною та Туреччиною.
Предмет дослідження: особливості експортно-імпортної та інвестиційної діяльності України та Туреччини.
Інформаційною базоюдослідження стала статистична інформація з Державного комітету статистики України, Укрекспорту України,Урядового порталу України.
Структура роботи обумовлена особливостями досліджуваної теми та характером питань, що в ній розглядаються.
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні основи вивчення зовнішньоекономічних зв’язків
1.1 Сутність поняття «зовнішньоекономічних зв’язків»
Зовнішні зв’язки країни– це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства, міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян. Система зв’язків між господарствами країн на основі міжнародного поділу праці формує міжнародні економічні зв’язки двох країн.
Серед зовнішніх зв’язків України з високорозвиненими країнами свыту найважливішими їх формами є: економічні (за спеціалізацією і кооперуванням, торговельні, інвестиційні, науково-технічні, кредитно-фінансові), соціальні (наукові, культурні, екологічні, військові, гуманітарні) та політичні.
Основною складовою зовнішніх зв’язків є зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішньоекономічні зв’язки – це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави.
Таким чином, сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). У процесі МПП об’єктивно формуються національний (державний) і регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси. Всвою чергу вони об’єднують взаємопов’язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату, різні об’єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов’язаними з міжнародною діяльністю.
До основних економічних законів, що визначають функціонування зовнішніх зв’язків в системі світового господарства відносяться закон міжнародного поділу праці, закон інтернаціоналізації виробництва, закон вартості, закон нерівномірності економічного розвитку, до основних суспільно-географічних - закон раціональних територіальних зв’язків, закон територіальної спеціалізації господарської діяльності людини, закон територіальної концентрації господарської діяльності. Закон міжнародного поділу праці є економічним фундаментом усієї системи світогосподарських зв’язків і світового господарства в цілому.
Методика суспільно-географічного дослідження зовнішніх зв’язків країни дозволяє виділити наступні етапи: перший етап - виявлення та розкриття теоретичних аспектів формування зовнішніх зв’язків країни та механізмів їх функціонування, який включає визначення суспільно-географічної сутності зовнішніх зв’язків та обґрунтування чинників формування зовнішніх, передусім зовнішньоекономічних зв’язків країни; другий етап - системно-структурний аналіз зовнішніх зв’язків країни, який включає передусім аналіз торговельних, інвестиційних та соціальних зв’язків; третій етап - розробкаконцептуальних основ вдосконалення територіальної організації зовнішніх зв’язків країни.
Статистика зовнішньоекономічних зв’язків є складовою економічної статистики і вивчає розміри, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі (за видами товарів і напрямками), склад імпорту й експорту, науково-технічне співробітництво, стан і розвиток виробничої кооперації і діяльності спільних підприємств, кредитних і валютно-фінансових відносин, міжнародних перевезень і туризму, а також оцінює закордонне майно, золотовалютні запаси, курс валют, досліджує міжнародну конкурентоспроможність і розробляє платіжний баланс.
Відповідно до перелічених вище завдань метою статистики зовнішньоекономічних зв’язків є вивчення міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва з допомогою системи показників. Ці показники перебувають у нерозривному взаємозв’язку і єдності і водночас відбивають різні сторони зовнішньоекономічної діяльності.
Така система показників може бути подана у вигляді окремих груп, що характеризують:
* зовнішню торгівлю, тобто експорт і імпорт товарів і послуг;
* міжнародну виробничу кооперацію;
* науково-технічне співробітництво й обмін, включаючи операції з торгівлі ліцензіями;
* валютно-фінансові, інвестиційні операції;
* транспортно-експедиційні операції, іноземний туризм;
* митно-тарифні операції;
* операції з надання безоплатної допомоги;
* підрядні й орендні операції.
У статистиці зовнішньоекономічних зв’язків об’єктами обліку є товари і послуги, що становлять експорт і імпорт країни, а також усі пов’язані з ними операції.