Висновки
Виступаючи за глобальну економіку, США вітають поширення у світі стандартів робочої сили, інтелектуальної власності, руху капіталів, розвитку сфери послуг, підвищення ефективності аграрного сектору та інших параметрів. Виходячи з лідерства Сполучених Штатів у зазначених програмних напрямках та стабільного стану національної економіки, навіть після 11 вересня 2001 p., можна стверджувати, що реалізація ідеї глобалізації в особі виконавця, яким є США, має серйозні перспективи. Попередній аналіз дає змогу стверджувати, що приблизний інтегрований показник частки транснаціональної економіки в усьому світовому господарстві становить близько однієї третини. Він задовольняє потреби, допускаючи умову пересічності, "золотого мільярда" населення розвинутих країн світу. Сюди можна приплюсувати ще приблизно 10 % елітарного населення інших країн. Отже, в сумі населення планети, яке знаходиться в сфері впливу транснаціональної економіки з позицій його життєзабезпечення і життєствердження, очевидно не перевищує 1,5 млрд. осіб. Доходи іншої частини населення планети не дозволяють віднести його до цієї сфери. Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що для глобалізації характерні такі закономірності:
а) революція в інформаційних технологіях;
б) економічна революція;
в) налагодження горизонтальних зв'язків у світових економічних структурах;
г) поляризація країн за етнокультурним принципом;
д) "локалізація", що характеризується утвердженням націоналізму;
е) тріумф ліберальної демократії.
В цілому ж очевидно, що глобалізація має об'єктивне підґрунтя і є закономірним процесом. В контексті розвитку головної ідеї попереднього розділу можна стверджувати, що глобалізація — це глобальна інтеграція, а сучасний її стан можна класифікувати як економічну транснаціоналізацію.
Список використаних джерел:
1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 397с. – (« Вища освіта ХХІ століття»)
2. Иноземцев В. Возвращение Европы. В авангарде прогресса: социальная политика в ЕС // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 2. — С.5.,7
3. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика в XX веке // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 1. — С. 12, 313.
4. Иноземцев В. Парадоксы постиндустриальной экономики // Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 3. — С. 3—11.
5. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. — К.: Знання-Прес, 2004. — С. 428—435.
6. Мозиас И. Прямые иностранные инвестиции: современные тенденции // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 1. — С. 65—72.
7. Одягайло Б.М. Економіка: транзитивність від найпростішої до глобальної: Монографія. — Дніпропетровськ: Пороги, 2003. — С. 113—130, 246—265.
8. США и проблемы мирового лидерства: Реферат // Экономика и управление в зарубежных странах. Информационный бюллетень. — М.: ВИНИТИ, 2001. — № 7. — С. 11—20.
9. Хайек Ф. Происхождение и действие нашей морали: проблема науки // Экономика и организация промышленного производства. — 1991. — № 12. — С. 177—192.
10. Шишков Ю. О гетерогенности глобалистики и о стадиях ее развития // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 2. - С. 58.