Зменшення рівня ввізних мит практично на всі види продукції, яка імпортується до України, позитивно вплине на конкурентоспроможність підприємств, що використовують імпортні комплектуючі. Підприємства громадського харчування отримають кращі можливості вибору продуктів та напоїв. Також це дасть змогу збільшити асортимент продукції на ринку України, від чого найбільше виграють споживачі.
Важливим для українського бізнесу стане спрощення митних процедур i збільшення їх прозорості та контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з основних нетарифних бар’єрів у торгівлі.
Лібералізація ринку фінансових i банківських послуг сприятиме здешевленню кредитних ресурсів для підприємств України. Нині це одна з головних проблем підприємств України. Багато з них відчувають необхідність певних, іноді значних змін у своїй діяльності, але не мають можливості залучити кошти на вигідних для себе умовах.
У цілому кожне підприємство є одночасно виробником товарів або послуг i споживачем певних товарів та/або послуг. Як споживач підприємство виграє від збільшення асортименту товарів i послуг на ринку, підвищення конкуренції сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку найефективніших підприємств. Це, у свою чергу, позитивно вплине на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності української економіки, створить сприятливий інвестиційний клімат в Україні.
Дешевий імпорт, якого побоюються українські підприємства, вже присутній на українському ринку. Багато імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, i мито з них не стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, а й ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави.
Приєднання до СОТ аж ніяк не означає припинення державної підтримки вітчизняних виробників. Можливості галузевих дотацій з боку держави, про які українська сторона домовляється із СОТ, навіть переважатимуть спроможність бюджету держави.
3. Можливі наслідки після вступу України до СОТ
В той же час, потрібно вказати і негативні наслідки, які викличе вступ до СОТ:
- використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;
- внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту;
- занепад неконкурентоспроможних галузей економіки, зокрема, сільського господарства;
- існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам;
- різко посилиться конкуренція зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох вітчизнаних виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутрішньому ринку, а також багатьох сільгосппідприємств (особливо в галузі тваринництва);
- зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;
- перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
- дискримінація національних товаровиробників.
Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків приєднання до СОТ має забезпечувати такі напрями:
- модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ;
- підтримку експортних виробництв та вдосконалення структури експорту;
- структурну перебудову національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до вимог міжнародної конкуренції.
Від вступу України до СОТ передусім виграють експортноорієнтовані галузі (перш за все металургія та хімічна продукція), і значно погіршиться становище підприємств, які в основному зорієнтовані на внутрішній ринок (автомобілебудування, електронна промисловість, сільське господарство харчова, легка промисловість та ін..).
Як показав досвід постсоціалістичних країн — членів СОТ, найменш конкурентоспроможними на внутрішньому ринку після приєднання до СОТ виявляються виробники молока, яєць, м’яса, овочів і фруктів. В Україні переважну частину цих видів продукції виробляють у господарствах населення.
Отже, товарні особисті господарства після вступу в СОТ будуть найбільш вразливою групою серед сільгосптоваровиробників. Вони навряд чи витримають змагання з більш дешевим імпортом, а це означає, що результатом приєднання може стати зростання безробіття в сільській місцевості. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ. Тяжкі часи настануть для тваринництва, яке зіштовхнеться з конкуренцією дешевого латиноамериканського м’яса. Втім аграріїв чекає ще одна напасть – по вимогам СОТ, Україна значно скоротить державну підтримку села, відмінивши пільги по ПДВ. А це іще автоматично «+20%» до собівартості продукції наших селян. Правда, Кабінет Міністрів України обіцяє компенсувати ці втрати прямими держдотаціями, але їх механізм ще достатньо не відпрацьований, а відповідні суми потрібно відшукати в бюджеті.
Більшість негативних наслідків проявить себе у короткотерміновій перспективі — періоді, необхідному будь-якій країні для адаптації роботи підприємств у нових умовах лібералізованого ринку. Отримані від вступу до СОТ переваги носитимуть системний довготерміновий характер.
Водночас більшість галузей промисловості, які на сьогодні розвинуті в Україні, вже довели свою конкурентоспроможність в умовах зростання глобалізаційних процесів. Тому не слід очікувати, що вступ України до СОТ справить на них шоковий вплив.
Досвід інших країн колишнього СРСР свідчить, що різкого збільшення імпорту до України внаслідок вступу до СОТ не відбудеться. Це, зокрема, пов’язано з особливостями внутрішнього ринку України, захищеного від імпортних надходжень такими факторами, як суттєві транспортні витрати на доставку імпортної продукції, недостатній розвиток інфраструктури надходження та розподілу значних обсягів імпортної продукції в регіонах, невисока купівельна спроможність населення. Дешевий імпорт вже присутній на українському ринку, а дорогі імпортні товари поки не по кишені більшості українців.
В окремих галузях промисловості можливе зменшення виробництва за рахунок певного зростання імпорту відповідної продукції. Проте ці втрати є тимчасовими i можуть бути компенсовані зменшенням витрат на виробництво продукції за рахунок впровадження міжнародних та європейських стандартів i відмови від застосування подвійних стандартів для внутрішнього ринку та експорту зі зменшенням, залежно від виду продукції, на 3 — 5% витрат на обов’язкове підтвердження відповідності експортної продукції за рахунок переходу від подвійної сертифікації (у країні-експортері та країні-імпортері) до взаємного визнання результатів оцінки відповідності в результаті вступу України до СОТ.
Негативні наслідки можна мінімізувати завдяки тому, що процес зниження тарифів на деякі товари української економіки відбуватиметься поступово з урахуванням перехідного періоду, який становитиме від 3 до 8 років. Крім того, слід мати на увазі, що у разі вступу до СОТ інші країни стануть значно доступнішими для українського експорту, що компенсує окремі втрати, які понесуть вітчизняні виробники на внутрішньому ринку. Тобто якщо Україна після вступу до СОТ матиме перехідний період для доступу імпорту на свої ринки, то водночас ми отримаємо можливість доступу української продукції на ринки країн — членів СОТ за зниженими тарифами одразу ж після приєднання до цієї організації. Це, безумовно, повинно привести до нарощування експортного потенціалу країни. Членство у СОТ — лише інструмент стратегії нашого розвитку.
По-перше, вступ України до СОТ має відбутися на прийнятних для нас умовах. Це означає, що такі умови погоджуватимуться з бізнесом, i в тому разі, якщо певні зміни існуючих заходів захисту будуть для нас неприйнятними, ми протистоятимемо вимогам відкриття відповідних секторів наших ринків.
Ступінь захисту національного виробника тарифними інструментами повинен бути наближеним до такого, щоб, з одного боку, не перешкоджати конкуренції, а з іншого — забезпечити конкурентоздатним українським виробникам можливість адаптуватися до нових умов.
Угоди в рамках СОТ також дають змогу країнам вживати обмежувальних заходів проти імпорту, котрий наносить особливо велику шкоду вітчизняній економіці, але відбувається це за чітко визначеними правилами.
По-друге, промислова політика держави повинна бути спрямована на заохочення конкуренції на внутрішньому ринку, що послабить побоювання різкого напливу імпорту.
По-третє, умови та наслідки членства у СОТ мають бути максимально прозорими для бізнесу. Має бути створена державна система економічної та правової інформації для підприємств, без якої вони не зможуть ефективно використовувати можливості, отримані завдяки членству в СОТ.
По-четверте, мають проводитись консультації з проблематики СОТ з країнами, які нещодавно вступили до СОТ i які перебували у стадії переговорного процесу, зокрема з країнами СНД, що мають подібне до нашого економічне середовище.
Одним з ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації.
Про важливість i складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500.