Зміст. 1
Вступ. 2
Фінансова глобалізація - вплив на економічне зростання. 3
Фінансові нововведення - до чого це може призвести. 11
Фінансова глобалізація - перспективи української економіки. 17
Висновок. 23
Список літератури. 24
Сучасні міжнародні зміни фінансової й економічної кон’юнктури дають підставу говорити про розвиток нового процесу в сфері міжнародних фінансів - фінансової глобалізації. Фінансова глобалізація відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів та охоплює сукупність відносин, що пов’язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів не зважаючи на існування державних кордонів.
Рух капіталу (у формі кредитів, позик, операцій з цінними паперами, валютних операцій) в десятки разів перевищує міжнародний товарообіг і відіграє значну роль, стаючи (поряд з діяльністю міжнародних корпорацій) основною рушійною силою процесу глобалізації. Спостерігається прямування до світового фінансизму, коли першоосновою уже є не надприбуток, а можливість отримувати доходи, функціонувати у глобальній системі, маючи свою нішу, брати участь у розподілі та перерозподілі економічних ресурсів. Світовий фінансовий сектор сьогодні є нічим іншим, як глобальною системою акумулювання фінансових ресурсів з розподілом та перерозподілом між світовими господарюючими суб’єктами на принципах конкуренції, яка також набула глобального характеру.
Глобалізація фінансових ринків впливає на розвиток, оскільки фінанси відіграють важливу роль в економічному зростанні та індустріалізації.
Тенденція до глобалізації особливо стала відчутною з середини 1980-х років, зокрема у сфері фінансів. Фінансова глобалізація впливає на зростання двома способами: - за рахунок підвищення глобальної пропозиції капіталу; - через стимулювання розвитку національної фінансової системи, що підвищує ефективність розподілу ресурсів, створює нові фінансові інструменти та покращує якість банківських послуг.
У ході фінансової глобалізації змінився традиційний склад факторів виробництва. Тепер до них долучилася інформація як могутня і, у багатьох випадках, основна умова вирішення економічних, соціальних і політичних проблем. Зростає мобільність потоків капіталів. Не знаючи державних кордонів фінансові потоки стрімко зростають останніми роками: між 1983 і 1995 рр. щорічний приріст світового ВВП складав 3,5%, світової торгівлі - 6%, щорічний випуск облігаційних позик у цей період зріс на 9,8%. Виробництво та розподіл товарів і послуг організовано у глобальному масштабі 53 тисяч багатонаціональних корпорацій, 419 тисяч їх іноземних філій із допоміжною сіткою. Всього на їх рахунку - близько 25% випущеної у світі продукції і 2/3 світової торгівлі. Поєднання більшої мобільності та чіткої орієнтованості, диверсифікації потоків капіталів сприяють чіткішій структуризації світового фінансового середовища в цілому. Адже переорієнтація потоків капіталів, в свою чергу, сприяє диверсифікації ризиків, зумовлюючи зміни у міжнародних портфелях у бік більш вигідних ризиків. Завдяки інформаційним технологіям і фінансовим інноваціям оптимальне керівництво та управління ризиком за короткий час зробили сучасне управління портфелем досить витонченою справою: ризики оцінюють, розподіляють, лімітують, об’єднують у нові, ефективніші комбінації.
Підвищення доходності активів сприятиме прискоренню темпів економічного зростання, а інтеграція фінансових ринків - суттєвому поліпшенню добробуту суспільства. Разом з тим, слід зауважити, що фінансова глобалізація є багатогранним процесом, який має як позитивні, так і негативні впливи на розвиток людства. Фінансова глобалізація має неоднозначний (позитивний або негативний) вплив на різні країни, в залежності від ступеня їх економічної розвиненості та політичного впливу в світі.
Фінансова глобалізація має певні небезпеки як для розвинутих країн, так і для країн, що мають невисокий економічний рівень розвитку. Можна виділити такі реальні небезпеки фінансової глобалізації: по-перше, небезпека глобальних фінансових криз; по-друге, небезпека підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку з причин боргової та іншої фінансової залежності; по-третє, розрив рівня фінансового і, в цілому економічного, розвитку окремих країн; по-четверте, фінансове підпорядкування країн з невисоким рівнем розвитку з боку розвинутих країн; по-п’яте, фінансування культурних та інших нематеріальних цінностей. Тобто, фінансова глобалізація пов’язана з цілим рядом негативних явищ для розвитку людства.
Сучасною тенденцією руху капіталів є переважання міжнародного руху капіталу у формі закордонних портфельних інвестицій, які значно перевищують за своїми масштабами прямі іноземні інвестиції і міжнародні кредити. Цьому сприяла поява нових боргових фінансових інструментів. Вкладення у похідні фінансові інструменти все частіше здійснюються зі спекулятивною метою, ніж з метою хеджування ринків. В 1997 р. обсяг світової торгівлі акціями оцінювався в 40 трлн. дол., а сума продаж і купівлі валюти між країнами сягнула 400 трлн. дол. Звісно, за цим рухом цінних паперів і грошей стоїть міграція і реального капіталу, в тому числі у формі міжнародного кредиту. Але багато в дечому він отримав чисто спекулятивний, віртуальний характер, став самостійним і мало не перетворився на самостійну сферу міжнародного підприємництва. Зростання портфельних інвестицій і активізація вторинного ринку цінних паперів у світовому вимірі, в свою чергу, виступає передумовою до ще однієї тенденції світового руху капіталів. Особливістю світового фінансового сектора початку 1990-х років є його спекулятивність. Понад 9/10 операцій на фондових біржах світу не пов’язані з торгівлею і довгостроковими інвестиціями. Цьому сприяли численні корпоративні злиття, банкрутства, угоди з приводу викупу пакетів акцій фінансових структур, інколи дуже потужних і впливових.
Специфічною ознакою чи особливістю сучасного світового фінансового сектора, що й забезпечує йому самодостатність і є його спекулятивний характер (спекуляцію не завжди слід ототожнювати з негативом). Окрім того, спекуляція сприяє перерозподілу частини доданої вартості та стимулює концентрацію та централізацію капіталу шляхом розорення дрібних і середніх компаній. Спекуляція, яка живиться “гарячими грішми” підтримує у стані високої активності валютний ринок і ринок фондових цінностей. Особливо важливу роль вона відіграє у формуванні вторинного ринку, без якого немислимим був би оборот фіктивного капіталу у промисловий і навпаки. Але негативність у цьому процесі є, і закладена вона у його відірваності від реального сектору, у можливостях приносити відсотки на відсотки під час арбітражних операцій (валютних, процентних, як часових так і просторових) (хоча інколи ми це розцінюємо й як свого роду зменшення ризику), часто нічим не обумовлені (з господарсько-економічного боку) величезні дивіденди та відсотки по цінних паперах внаслідок завищеного котирування (акції компаній “Нової” економіки), переливи капіталів, їх відмивання через офшорні зони, інтернет-рахунки, пряме ухилення від податків та інше і, як наслідок, розростання фінансової бульбашки, рециклювання у реальний виробничий сектор лише 10% коштів.
Масштаби операцій спекулятивного капіталу невпинно зростають. Якщо у 1990 році в грошові спекуляції залучалось 600 млрд. дол., в 1997 році, наприклад, - більше 1 трлн., то в 2000 році близько 1,5 трлн., що в 29-30 раз перевищувало вартість товарів та послуг які за день продаються, реалізуються. За існуючими оцінками, на кожен долар, що обертається в реальному торі світової економіки, припадає до 50 доларів у фінансовій сфері. Розмір спекулятивного капіталу оцінюється щонайменше в 300 трлн. дол. США і це при тому, що світовий валовий продукт становить близько 41 трлн. дол. США. Стрімко розвивається міжнародний вторинний ринок боргових зобов’язань який став величезним полем діяльності для фінансових спекулянтів. Його загальний обсяг наближається до позначки 100 трлн. дол.
Глобальний фінансовий сектор значною мірою став самодостатнім. Усе це сприяло не лише появі, а й функціонуванню та нагромадженню (збільшенню) так званих “дутих грошей” (фінансових бульбашок ) - грошей з нічого, лише через гру на фінансових ринках у глобальному чи внутрішньому масштабі. У сучасному світовому фінансовому середовищі все очевидніше проявляються хронічні вади, що розвалюють його з середини.
Головна з них - спекулятивний характер функціонування глобальних фінансових ринків: сформувалися величезні потоки “світових грошей”, непідконтрольних ні національним урядам, ні іншим інституціям. Вони виникають не з потреб виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми. Хоча існує певна пропорція між промисловим, торговим і позичковим капіталом, в останні десятиліття спостерігається негативна тенденція відриву фінансового, позичкового капіталу від матеріально-речової основи товарів, послуг і капіталів. Так, із щоденного обсягу валютних угод, який перевищує 1трлн.150 млрд. доларів, лише 10% справді опосередковують рух реальних товарів і капіталів. Щорічна різниця між брутто і нетто обсягами міжбанківських операцій у 1980-х роках становила понад 880 млрд. дол. США. Річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі і сягає біля 150 трлн. дол. Зростання фіктивного капіталу і спекулятивні дії в цій сфері істотно ускладнюють дотримання рівноваги між найважливішими сферами світового господарства.
Зростання портфельних інвестицій і активізація вторинного ринку цінних паперів у світовому вимірі, обумовлює також зростання обсягів такого різновиду торгівлі грішми, як розвиток торгівлі похідними фінансовими інструментами. Відзначаючи добре налагоджену організаційну біржову інфраструктуру світового ринку похідних фінансових інструментів, варто сказати, що основний обсяг біржової торгівлі здійснюється на головних світових фінансових центрах, провідних світових фондових і товарних біржах та біржах, що спеціалізуються тільки на торгівлі похідними інструментами. На провідних світових строкових біржах (EUREX, СМЕ, СВОТ, LIFFE, СВОЄ, Euronext), а також останнім часом і KSE, зосереджено близько 95% обсягу всієї біржової торгівлі строковими фінансовими інструментами. Парето ще на початку століття зауважив, що кількість фінансових трансакцій зростає швидше, ніж кількість товарних, що призводить(за його термінологією) до утворення “фінансових бульбашок”, в кінці століття цей процес багаторазово інтенсифікувався. Такий фіктивний капітал, за словами професорів О.В. Бузгаліна та А.І. Колганова, утилізує попереднє гігантське зростання продуктивності праці, який призвів до різкого скорочення питомої ваги матеріального виробництва і генезису інформаційних технологій у розвинутих країнах.