Звертаючи на те, що багаторічні намагання вирішити це питання у двосторонньому порядку не дають результатів, постає необхідність його розгляду в односторнньому, що є досить поширеною міжнародною практикою. Україна може направити позов у Міжнародний суд у Гаазі, щоб примусити Росію затвердити кордони між двома державами в Азовській та Керченській протоці. Оскільки переговори з питання делімітації Азовського моря та водних просторів в Керченській протоці знаходяться в тупіку, Україна має формально звернутися до Російської Федерації з пропозицією передати суперечку на розгляд Міжнародного суду ООН. Це буде свідоцтвом того, що позиція України не є своєвіллям, а грунтується на міжнародному праві.
В вирішенні цього питання Україна хотіла б отримати поміч Європейського Союзу для демаркування кордону з Росією та Білоруссю, оскільки ЄС має великий досвід у вирішенні подібних проблем. Щодо вирішення територіальних спорів з Росією через Міжнародний суд, то, на думку експертів, теоретично таке можливо за умови, що на вирішення цієї суперечки щодо делімітації кордонів у Міжнародному суді ООН буде добра воля сторін. Але це лише теоретично. На відміну від Великого договору з Румунією, наш Великий договір з Росією не передбачає можливості розв’язання цієї суперечки в Міжнародному суді. З РФ у нас ситуація схожа до тої, що була з Румунією в тому плані, що делімітувати потрібно шельф, на якому є нафтогазові родовища. Але тут найважче питання – це кордон по Керченській протоці та фарватер. Тут також є острів Тузла, який за українською версією повинен визначати серединну лінію розмежування. З того, як себе поводять щодо цього питання росіяни, видно, що вони не зацікавлені вирішувати його ближчим часом. Росія залишає питання делімітації кордонів на морі з Україною для можливості тиску на українську владу. Росія навряд чи піде на те, щоб вирішити цей спір з Україною в судовому порядку, тому що Москва тут очікуватиме не на рішення суду як якоїсь об’єктивної міжнародної інстанції, а на те, що вона самостійно вирішить це питання на свою користь у результаті дипломатичного міждержавного торгу та геополітичних бартерів. Росія чекатиме на зміну влади в Україні, на зміну політичного режиму, тобто на прихід в Україні до влади тих політиків чи настання такої політичної ситуації, яка дасть змогу Росії реалізувати той інтерес, на який вона розраховує. Росія робить все, аби з Україною не було проведено повноцінної делімітації та демаркації як сухопутних, так і морських кордонів.
Міжнародний арбітраж був би оптимальним для України, але не для Росії: міжнародні суди ж не піддаються політичному тиску, призначення суддів там не є політичним. А тому тут можливі об’єктивні рішення і несподіванки для Росії, яка буде все-таки вичавлювати з України те, що вона вважає за потрібне, розраховуючи на нестабільність політичного режиму, конфлікти у владі, скрутну економічну ситуацію, а також на нових політиків, які з точки зору Росії є більш прийнятними для російських національних інтересів, аніж нинішні.
І це стосується не тільки демаркації та делімітації, а й, наприклад, тієї ж проблеми Чорноморського флоту РФ. Як з економічної, так і з політичної точки зору час грає на користь Росії. Тому що з економічної – ситуація в Україні погіршується, а відповідно, можна диктувати свої умови в обмін на економічну допомогу. З політичної точки зору росіяни вважають, що час працює на них, тому що розраховують не те, що Віктор Ющенко не залишиться президентом на другий термін, а вибирати між Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем краще, аніж коли приходиться вибирати між Ющенком і кимось іншим [46].
Підсумовуючи, можемо зазначити, що відсутність територіальних спорів з сусідами є однією з ключових умов Європейського Союзу та НАТО для вступу до цих організацій. Тому, очевидно, Україна і надалі намагатиметься щонайшвидше провести делімітацію свого державного кордону. І насамперед з Російською Федерацією, яка відверто не зацікавлена в інтеграції України до ЄС та НАТО і саме тому намагається усілякими способами затягти вирішення цього питання.
Отже, будь-які суперечки з приводу зміни проходження встановлених після Другої світової війни кордонів є порушенням принципів міжнародного права і, як наслідок, - дуже вагомим чинником, що негативно впливає на інтеграційні процеси в міжнародну спільноту, частиною якої є Україна та Європейський Союз.
Використана література
1. Миграция и пограничный режим: Беларусь, Молдова, Россия и Украина. Сборник научных трудов. Под общ. ред. С.И. Пирожкова. – К.: НИПМБ, 2002. – 176 с.;
2. Хомра О. Нелегальна транзитна міграція як загроза національній безпеці України // Стратегічна панорама. – 2003. – №1;
3. Безпосереднє сусідство України з ЄС: закриті кордони чи нові імпульси до
4. співпраці? – Ужгород, 2002. – 180 с. 2.
5. Кіш Є. Кордони та їх значення за умов євроінтеграційних процесів // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – 2003. – № 24. – C. 148-157.;
6. Кіш Єва. Політико-правові засади українсько-угорського кордону в контексті розширення ЄС // Людина і політика. – 2003. – №6 (30). – C.15-21.;
7. Кіш Є. Політико-правова основа нового європейського кордону: історичний досвід та сучасні проблеми // Персонал. – 2004. – №3. – С.8-14.;
8. Копійка В.В., Взаємовідносини ЄС з Україною та Росією в контексті розширення 2004 р.//Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна.– К., 2005.– С.319-382
9. Кіш Є. Питання безпеки на нових східних кордонах Європейського Союзу // Стратегічна панорама. – 2004. – №1. – С. 44-50.;
10. Шемякін О.М. Острів Зміїний: проблеми делімітації морських просторів// Правова держава. вип. 16 – К: ін-т держави: права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – с. 473 – 480
11. А.Ермолаев. НАТО и ЕС поддерживают Румынию в деле пересмотра украинских границ./http://www.regnum.ru/news/1058515.html
12. МИД Украины молчит по поводу претензий Румынии на остров Змеиный, поскольку занят борьбой с РФ // NEWSru.com // В мире // 11 сентября 2008 г.
13. Украина и Румыния спорят в Международном суде ООН из-за острова "Змеиный" – там 10 млн тонн нефти // NEWSru.com // В мире // 4 сентября 2008 г.
14. На острове Змеином Ющенко создаст свободную экономическую зону // NEWSru.com // Экономика // 15 января 2008 г.
15. Румынская пресса: Ющенко унизил Бухарест сильнее Путина // NEWSru.com // В мире // 2 ноября 2007 г.
16. Дмітрієнко М. Кордони України на зломі 20-21 ст. //Урядовий курєр. – К,2004. - №238, 14 грудня. – с.6
17. Політична історія україни ХХст.: у 6-ти томах. –т.6: Від тоталітаризму до демократії(1945-2002 рр.)/ В.П.Андрущенко, В.К. Барон, О.Д. Бойко та ін. – К:Генеза, 2003 – 580 с.
18. Бреусенко-Кузнецов А.А., Геополитический миф: общий мифологический контекст атлантической экспансии на Восток//Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".Вісник:Зб. наук. пр.:Філософія. Психологія. Педагогіка.-К.:Політехніка,2006.-№ 2 (17)/ 2006.– 67-74
19. Кіш Є., Геополітичний вимір зміни характеру кордонів Європейського Союзу та України//Сучасна українська політика:Політики і політологи про неї.-К.:Укр. центр політ. менеджменту,2008.-Вип. 12.– 312-324
20. Колишко Р.А., Деякі аспекти політики транскордонного співробітництва Європейського Союзу//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.,2006.-Вип. 63 (Ч.2).– 44-59
21. Вонсович О., Довгостроковий проект: Роль Європейського Союзу у врегулюванні конфліктів//Зовнішні справи,2007.-10.– 44-47
22. Панченко Ж.О., Ключові чинники та ключові невизначеності євроінтеграціного вибору України//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.,2006.-Вип. 63 (Ч.2).– 254-264
23. Барановський Ф., Критерії вступу до ЄС як чинники розбудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні//Політичний менеджмент,2008.-Спеціальний випуск.– 204-212
24. Барановський Ф.В., Особливості розвитку та проблеми подальшого розширення ЄС в контексті успішної реалізації євроінтеграційного курсу України//Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса.Наукові записки. Вип. 36:Курасівські читання - 2007 "Влада і суспільство в сучасній Україні: механізми взаємодії".-К.:Знання,2007.– 161-168
25. Перешкоди на шляху інтеграції України в ЄС//Політика європейської інтеграції.– К., 2007.– 114-117
26. Рижков М.М., Перспективи вступу України до Європейського Союзу на сучасному етапі/ М.М.Рижков, Р.Коружинець;/Актуальні проблеми міжнародних відносин:Зб. наук. праць.-К.:Ін-т міжнарод. відносин,2005.-Вип. 53.-Ч. 2.– 29-31
27. Музика Г.О., Перспективи та деякі актуальні проблеми розвитку співробітництва України з Європейським Союзом у галузі спільної зовнішньої політики та політики безпеки//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.:Київський нац. ун-т ім. Т.Шевченка Інститут міжнародних відносин,2005.-Вип. 53.-Ч. 1.– С.57-60
28. Морозов К.П., Політологічне обгрунтування євроатлантичного вибору України//Наука і оборона,2008.-3.– 50-60
29. Копійка В.В., Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ//Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна.– К., 2005.– С.244-281
30. Брусиловская О.И., Процес интеграции Украины и стран Восточной Европы в Европейское сообщество: источники проблем и достижений//Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки.-Одеса,2003.-Том 8.-Вип.9.– С.672-676
31. Запорожець О.Ю., Співробітництво України та ЄС в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.,2006.-Вип. 63 (Ч.2).– С.178-182