3. Наявність термінів «митна вартість», «контрактна ціна», «мінімальна митна вартість», «фактурна вартість», «індикативна ціна», «ціна ліцензії чи картки реєстрації (обліку) контракту», «максимальна митна вартість», «звичайна ціна», «довідкова ціна» та відсутність чітко визначеної їх підпорядкованості не дозволяють митним органам проводити митне оформлення за безумовно визначеною митною вартістю товарної партії, заявленою у вантажній митній декларації.
4. Визначення митної вартості розглянутими методами потребує визначення сукупності ознак для кожної товарної позиції ТН ЗЕД у числовому вираженні для практичного застосування митними органами під час митного оформлення товарів.
1.2 Визначення коду товару та вплив визначення країни походження на застосування засобів тарифного регулювання в Україні
Розглянуте вище свідчить про те, що для митного оформлення заявленого товару, працівникам митниці слід визначити правильність обчислення митної вартості декларантом, перевіривши чи відповідає заявлений згідно з ТН ЗЕД код реальному, пред'явленому для митного оформлення, товару.
Процедуру визначення коду товару, який стане основою для обчислення митної вартості, можна розділити на три окремих, але взаємопов'язаних етапи.
На першому етапі інспектор оперативного підрозділу звіряє заявлений, згідно з вантажною митною декларацією, товар за кодом ТН ЗЕД та описом з фактичним, пред'явленим до митного оформлення. За наявності зауважень або в разі неможливості з'ясувати чи відповідають відомості, заявлені у вантажній митній декларації, фактичному товару, інспектор має право:
- по-перше, письмово запропонувати суб'єкту звернутись до відділу тарифів та вартості митниці для визначення коду товару. В такому разі має бути зазначено підстави направлення з посиланням на представлені документи (контракт, товарні документи, специфікації, технічна документація, паспорти на товар) та зазначено ймовірність віднесення оглянутого товару до певного коду ТН ЗЕД;
- по-друге, на підставі вимог ст. 40 «Взяття проб і зразків» Митного кодексу України взяти проби та зразки. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.98 за № 1665 «Про порядок взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень, необхідних для їх митного оформлення» затверджено порядок взяття проб і зразків. Документ передбачає вибіркове взяття проб і зразків товарів, задля встановлення виду та найменування при їх класифікації згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності. Зразки відбираються на підставі письмового розпорядження керівника митного органу в присутності власника вантажу. Проби та зразки беруться у кількості, потрібній для проведення досліджень, з обов'язковим накладенням митного забезпечення та укладенням відповідного акта відбору зразків.
На другому етапі, на підставі запису інспектора оперативного підрозділу та супроводжувальних документів або на підставі розгляду зразків, відділ тарифів та вартості перевіряє правильність визначення коду товару, керуючись відповідними правилами. Якщо код визначається у відділі тарифів та вартості, видається відповідне рішення встановленого зразка з обов'язковим посиланням на зовнішньоекономічний договір (контракт), інвойс, згідно з яким проводиться митне оформлення даного товару, зазначаються результати огляду його зразків та робиться посилання на документи, на підставі яких було ухвалено рішення щодо визначення відповідного коду.
Класифікаційне рішення, ухвалене відділом тарифів та вартості, доводиться до оперативного підрозділу митниці, що здійснює митне оформлення.
У разі неможливості визначити код товару шляхом вивчення наданих документів та огляду його зразків, відділ готує звернення до митної лабораторії.
Третій етап — проведення, у разі необхідності, досліджень митною лабораторією. Свої висновки щодо класифікації товарів вона робить за результатами лабораторних випробувань проб і зразків товарів, доставлених з митного органу згідно з вимогами. Разом з тим, у разі потреби ґрунтовніших досліджень товарів, митна лабораторія може відправляти зразки до спеціалізованих науково-дослідних інститутів та спеціалізованих лабораторій.
На всіх трьох етапах застосовуються шість основних правил кодування товару. На всіх трьох етапах слід дотримуватись однозначного віднесення товарів до певного коду у відповідності до приміток та основних правил інтерпретації ТН ЗЕД.
Отже, визначення коду товару може відбуватися поетапно. На першому етапі код визначається у підрозділі митниці, який здійснює митне оформлення. У разі необхідності оформлюється відповідний пакет документів та відбираються проби і зразки товару для проведення на другому етапі кодифікації у відділі тарифів та вартості митного органу. Крім цього є можливість проведення відповідних досліджень у спеціалізованій митній лабораторії.
Національне законодавство України, що регулює застосування ставок мита, визначає, що ввізне мито, яким обкладаються імпортовані товари, є диференційованим. До товарів застосовуються преференційні, пільгові та повні ставки ввізного мита згідно з Єдиним митним тарифом України.
Преференційні ставки мита застосовуються до товарів, що походять з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, та в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.
Пільгові ставки застосовуються до товарів, що походять з тих країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння або національним режимом (за винятком товарів, ввезених з тих країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю).
Повні ставки застосовуються до товарів, що походять з країн, з якими не укладено угоди про вільну торгівлю, торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.
Разом з цим Законом України надано певні роз'яснення щодо застосування ставок мита в залежності від країни походження товару. Ним визначено, що преференційні ставки, передбачені Єдиним митним тарифом України, включаючи звільнення від сплати мита, в зв'язку з відсутністю переліку країн, до товарів з яких застосовується преференційний режим митного оподаткування, та міжнародних угод про створення митного союзу або утворення спеціальних митних зон, не застосовуються.
Крім цього Законом визначено, що при митному оформленні товарів, які ввозяться в Україну з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, за умови дотримання всіх вимог, установлених відповідними міжнародними угодами, застосовується відповідне положення про звільнення від обкладення митом. У разі невиконання правил, установлених відповідною угодою про вільну торгівлю, що передбачають підтвердження походження імпортованого товару, правил «прямого відвантаження» та «безпосередньої закупівлі», застосовуються пільгові ставки ввізного мита. Такі ж пільгові ставки ввізного мита застосовуються до товарів, яким Україна надає режим найбільшого сприяння або національний режим, незалежно від країни-експортера цих товарів.
Повні ставки ввізного мита застосовуються до товарів походженням з країн, з якими відсутні угоди про вільну торгівлю та яким Україна не надала режиму найбільшого сприяння або національного режиму. Слід зазначити, що повні ставки ввізного мита також застосовуються до товарів, країну походжень-ня яких визначити неможливо.
Таким чином, до імпортованих в Україну товарів можуть застосовуватись повні або пільгові ставки ввізного мита, а за умови виконання певних вимог, можливо звільнення від обкладення ввізним митом.
Перелік країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю наведено в таблиці 1.7 [45,180].
Таблиця 1.7
Перелік країн, з якими Україноюукладено угоди про вільну торгівлю
| № з/п | Країна | № з/п | Країна |
| 1 | Азербайджан | 8 | Литва |
| 2 | Білорусь | 9 | Молдова |
| 3 | Вірменія | 10 | Росія |
| 4 | Грузія | 11 | Туркменістан |
| б | Естонія | 12 | Узбекистан |
| 6 | Казахстан | 13 | Киргизстан |
| 7 | Латвія |
Угоди про вільну торгівлю передбачають, що сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію на експорт і/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з держав і призначені для митної території іншої держави.
Документом, що засвідчує походження товарів з країн, перелік яких зазначено в таблиці № 8, за винятком країн Балтії, є сертифікат за формою «СТ-1». Відповідно до угод, укладених з країнами Балтії, документом, що засвідчує походження товарів з цих країн і дозволяє не застосовувати імпортне мито у разі ввезення їх в Україну, є сертифікат за формою «EUR-1» або «EUR-2».
Податок на додану вартість, за винятком товарів, які походять і ввозяться з Російської Федерації та Республіки Білорусь, акцизний збір та митні збори в разі ввезення товарів, що походять з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, справляються на загальних підставах. У разі невиконання принаймні однієї з зазначених умов звільнення, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, так само як і при митному оформленні товарів у разі відсутності сертифіката СТ-1 та неможливості визначення країни походження на підставі маркування товару, товаросупроводжувальних чи інших документів. В такому разі, на товари, які походять та імпортуються з Російської Федерації та Республіки Білорусь нараховується податок на додану вартість. Якщо стосовно товарів неможливо визначити країну походження, застосовуються повні ставки ввізного мита, а також сплачується податок на додану вартість.