У Росії ситуація в соціальній сфері поступово поліпшується, хоча нас важко порівнювати зі США й іншими розвиненими країнами - занадто велике наше відставання за рівнем життя й інших соціальних індикаторів. Показовим є, наприклад, рівень соціального розшарування населення: розрив у доходах 10% найбільш високоприбуткових груп населення й 10% з найбільш низькими доходами в 2006 р. перевищував у Росії 15 разів, а з урахуванням нелегальних доходів -35 разів.
Не тільки в соціальній сфері, але й далеко не по всіх макроекономічних показниках ситуація в США є позитивною. Серйозну проблему представляють дефіцити федерального бюджету, торговельного й платіжного балансів, що приводять до нагромадження державного боргу країни (65% ВВП в 2006 р.). Хоча дефіцит федерального бюджету демонструє тенденцію до скорочення (3.6% ВВП в 2004 р. і 1.9% в 2006 р.), дефіцитність торговельного й платіжного балансів продовжує збільшуватися, що вкрай ускладнює обслуговування державного боргу.
В 2007 р. у країні вибухнула криза системи іпотечного кредитування. Швидкий ріст обсягу неповернених кредитів на придбання нерухомості не тільки привів до дестабілізації національного фінансового ринку, але й під кінець року спровокував більше глобальну фінансову кризу. У багатьох провідних банків миру виникли серйозні проблеми з ліквідністю, відбувся різкий спад на фондових ринках.
Триваюче вже тривалий час зниження курсу долара відносно євро й інших світових валют дає чимало переваг американським експортерам, але одночасно підриває довіра іноземних інвесторів до американської валюти. Проте представляється, що ефективно функціонуюча модель ринку в сполученні із продуманим державним регулюванням дозволить США впоратися із проблемами й зберегти вектор стійкого соціально-економічного розвитку.
Що стосується макроекономічних перспектив Росії, те перед нею коштують набагато більше складні й важкі завдання. У першу чергу мова йде про переклад економіки з мінерально-сировинної моделі на модель інтенсивного наукомісткого розвитку. Країні потрібна модернізація всього технологічного парку промисловості, модернізація, а часто й створення багатьох базових ефективних ринкових інститутів, усілякий розвиток систем науки й утворення, підвищення рівня життя населення й розвиток соціальної сфери. Таким чином, перед Росією коштують завдання іншого порядку, зв'язані зі значним відставанням країни від більше розвинених держав миру. Однак потенціал Росії величезний. При збереженні високих темпів росту й розумної державної економічної політики перспективи її цілком сприятливі.
Констатуючи досить високу ефективність сучасного державного регулювання в США, необхідно відзначити його якісно нову рису - прагнення знайти оптимальну пропорцію між ринком і державним втручанням, незважаючи на розходження ідеологічних і політичних поглядів тієї або іншої американської адміністрації. Очевидно, що на початку XXI століття, незважаючи на триваючі політичні дискусії, які підкреслюють розходження між ліберальними й консервативними цінностями, у реальному житті спостерігається явне зближення соціально-економічної політики Демократичної й Республіканської партій США. З одного боку, республіканці відмовилися від багатьох, що здавались колись непорушними постулатів, орієнтованих на різке зменшення ролі держави в економіці й соціальній сфері, а з іншого боку - демократи взяли на озброєння чимало з концептуального арсеналу республіканців. Це відображається як у соціально-економічних платформах обох головних партій США на виборах 2000 і 2004 р., так і в практичній діяльності останніх демократичних і республіканських адміністрацій.[8, c.25-39]
Основні підходи Дж. Буша до соціально-економічної політики були чітко позначені ним ще під час першої президентської кампанії. Квінтесенцією їх було істотне зниження податків (як прибуткових індивідуальних, так і на прибутку корпорацій) і всіляке заохочення підприємництва. У більше широкому контексті економічна стратегія республіканців мало чим відрізнялася від економічних пріоритетів демократів. Підсумовуючи, її можна сформулювати в наступних основних пунктах:
1. Прискорення економічного росту за рахунок підтримки сприятливого підприємницького клімату, у тому числі за допомогою зниження податків, використання податкових пільг, активного маніпулювання інструментами грошово-кредитного регулювання;
2. Прискорення науково-технічного прогресу за рахунок активної інноваційної політики (знов-таки за допомогою податкових пільг і амортизаційної політики) і всілякої підтримки фундаментальної науки, включаючи масштабні державні інвестиції;
3. Здійснення масованих інвестицій в «людський капітал», тобто ріст державних видатків у сфері освіти, перепідготовки робочої сили й охорони здоров'я, а також заохочення видатків приватного сектора економіки на ці мети (не випадково, що видатки федерального бюджету на соціальні й економічні цілі, включаючи утворення й охорону здоров'я, перевищили 62% всіх бюджетних видатків, а їхня частка в консолідованому бюджеті ще вище);
4. Забезпечення соціальної функції держави через оптимізацію програм у сфері пенсійного й медичного страхування й допомоги, підтримка сімейних цінностей;
5. Нарощування позитивного ефекту від інтеграції американської економіки у світове господарство, від глобалізації світової економіки;
6. Поліпшення навколишнього природного середовища, удосконалювання екологічного регулювання, вироблення відповідної політики у зв'язку зі змінами світового клімату.
Це, так сказати, стратегічні цілі, які нерідко по тактичних міркуваннях формулюються інакше, маючи на меті, наприклад, підкреслити відмінності республіканської економічної програми від демократичної, відзначити певні досягнуті результати. Так, у ході передвиборної кампанії 2004 р. Дж. Буш підкреслював, що саме його економічна політика, і насамперед прийнятий закон про зниження податків на 1,35 трлн. дол. протягом 10 років, дозволили вивести країну з економічної кризи й надалі будуть стимулювати економічний ріст. Республіканці активно виступали за подальшу лібералізацію світової торгівлі (на практиці, щоправда, це далеко не завжди виконується), за широкий розвиток двосторонніх відносин США з іншими країнами, особливо в рамках НАФТА.
Нова економічна стратегія, сформульована в президентських посланнях до країни в 2005 і 2006 р., у бюджетних посланнях на 2006 і 2007 р., а також в економічній доповіді 2006 р., наголошує на наступних ключових напрямках:
- Продовжити зниження податків і політикові надання податкових пільг. Зокрема, президент пропонує зробити постійно діючим уведене в 2004 р. на строк до 2010 р. нове податкове законодавство. Воно передбачає четверте після приходу до влади республіканців зниження податків, звільнення від податків на вступ у шлюб, на дивіденди, збільшення доходу, що виключається з оподатковування, у зв'язку з народженням дитини.
- Провести реформу правоохоронної системи. Мова йде про необхідність спрощення, і головне, здешевлення системи відправлення правосуддя в США. Вартість судових розглядів, у тому числі й у сфері бізнесу, набагато перевищує аналогічні видатки в інших країнах.
- Продовжити реформу в сфері державного регламентування, маючи на увазі значно зменшити число адміністративних обмежень у сфері бізнесу. Своєю заслугою адміністрація Буша вважає зменшення росту чисельності всякого роду циркулярів і обов'язкових до виконання правил під час першого президентського строку на 75%.
- Скоротити ріст вартості медичних послуг у США, що негативно впливає на рівень життя й робить надання медичних послуг менш доступними. Особливо гостро проблеми медичного страхування коштують перед зайнятими в малому бізнесі, де підприємцям нелегко забезпечити страховкою своїх працівників. Пропонується ширше використовувати плани колективного медичного страхування, що здешевить вартість страховки для малого бізнесу.
- Підсилити інтеграцію американської економіки у світове господарство й одержати відповідні вигоди для країни (здешевлення споживаних продуктів, розширення експорту й створення нових робочих місць, залучення іноземних капіталовкладень). По розрахунках, скорочення зовнішньоторговельних бар'єрів на одну третину збільшить американський ВВП на 144 млрд. дол. у рік, а річний дохід середньої американської родини - на 7 тис. доларів.
- Удосконалювати енергосистему й енергопостачання в США. У цьому зв'язку необхідно продовжити реалізацію прийнятої в період першого президентського строку Дж. Буша-Молодшого всеосяжної національної енергетичної політики. Мова йде про поповнення стратегічних запасів нафти, прийнятті відповідного енергетичного законодавства, про фінансування наукових досліджень в області енергетики й т.д.
- Підсилити й розвити інноваційну політику. Запропоновано зробити постійно діючі податкові знижки на видатки в області НІОКР, передбачається збільшити в 2007 р. федеральні видатки на НІОКР до 137 млрд. дол., розширити дослідження в області нанотехнологій, інформаційних технологій, наукових і технологічних стандартів.
- Зміцнити державну політику по розвитку й поширенню приватної власності, при цьому пріоритет буде віддаватися поширенню власності серед представників етнічних і расових меншостей.[17, c. 45-52]
Нинішній рівень російсько-американських відносин можна охарактеризувати, як обмежене партнерство. У цьому немає нічого дивного або того, що шокує.