Смекни!
smekni.com

Близький Схід: ключові пріоритети розвитку регіону (стр. 6 из 6)

2. В даний час досягнення арабо-ізраїльського світу вважається нереальною справою. Можливо, що смерть Я. Арафата підсилить позиції прихильників мирної угоди, що, цілком ймовірно, стане черговим "холодним миром". Для палестинців це буде найбільшою зміною в їхньому положенні з часу створення Ізраїлю.

Укладання мирної угоди з Ізраїлем може стати моментом істини для деяких арабських режимів. Адже в такий спосіб вони втратять найефективніший відволікаючий засіб (необхідність протистояти Ізраїлеві), що арабські правителі використовують для виправдання нерозв'язаності багатьох внутрішніх проблем і відмовлення від проведення назрілих реформ.

Не виключена можливість появи на Близьких Схід нових радикальних режимів, причому не обов'язково ісламських. Цілком імовірно, що це торкнеться тих країн, що у даний час відносяться до помірних.

Ріст невдоволення населення погіршенням свого положення може стати причиною революційних змін. Причому зміна режиму хоча б в одній із країн, швидше за все, стане "шоком" для інших держав регіону, особливо, якщо це відбудеться в Єгипті чи Саудівській Аравії. При цьому, на думку укладачів прогнозу, новий радикальний режим повинний пройти через відомий початковий період (як це було в Ірані), коли з метою зміцнення свого внутрішнього становища нова влада прагне ініціювати революцію в інших країнах, що веде до дестабілізації обстановки і впливає на розміщення регіональних сил. Так, у випадку приходу до влади в Саудівській Аравії радикальних ісламістів підсиляться арабо-іранські протиріччя, загостряться відносини країни зі США, та й американські позиції на Близької Схід у цілому перетерплять зміни. Ця подія вплине також на арабо-ізраїльський конфлікт, обстановку в Єгипті і Йорданії.

Політичні зміни в Іракові дуже вплинуть на положення справ на Близький Схід, а відхід США з цієї країни (якщо це відбудеться) зменшить роль Америки в регіоні, послабить її відносини з арабськими країнами.

Автори "Близького Схід до 2020 року" розглядають чотири можливих варіанти розвитку ситуації в Іракові.

Встановлення в країні радикального ісламського режиму. Це зробить негативний вплив на обстановку в регіоні і буде сприяти приходу до влади ісламістів в інших великих близькосхідних державах.

Прихід до влади в Іракові сильної особистості (типу туніського президента Бен Алі чи того ж Саддама, але без жорстокостей). Подібний режим зможе стабілізувати ситуацію в країні на якийсь час. Однак на більш тривалу перспективу в нього з'являться складності із сусідами (багато в чому викликані тим, щоб приглушити невдоволення населення невирішеними проблемами), а також загостриться питання про розподіл владних повноважень серед іракських релігійних і етнічних груп.

Розв'язання в країні громадянської війни безсумнівно втягне в неї сусідні країни, у першу чергу Туреччину й Іран. Цілком імовірно, що збройний конфлікт із внутрішнього переросте в міждержавний.

Розвал Іраку як єдиної держави. По оцінці авторів документа, у випадку, якщо це відбудеться без насильницьких дій з боку місцевих релігійних і етнічних груп, те даний варіант може стати альтернативою перманентної нестабільності. Однак це дуже малоймовірно тому що в процес розпаду Іраку неодмінно втрутяться сусідні держави, а між місцевими силами розгорнеться боротьба за оволодіння природними багатствами.

Будь-який з перерахованих сценаріїв, на думку авторів прогнозу, буде виглядати як поразка США і, відповідно, супроводжуватися негативними наслідками для американського престижу і впливу в регіоні.

Висновок

Близький Схід представляє собою дуже рухливий у політичному й економічному відносини конгломерат, де продовжується активна кристалізація поглядів на майбутній устрій держав, національних ідей, підходів до вирішення найбільш актуальних проблем господарського відродження і соціального прогресу. Подібні масштабні задачі не можуть не викликати запеклої боротьби думок усередині конкретних країн, протиборства в них різних політичних сил, прямого протистояння ідеологій, які проповідуються різними суспільними угрупованнями, що переслідують власні інтереси. На додаток до цього існують серйозні протиріччя на регіональному рівні, починаючи від прикордонних конфліктів і заперечування приналежності національних територій і кінчаючи розбіжностями між бідними і багатими арабськими країнами. Подібне поряд з іншими обставинами цього ж ряду провокує приховану напруженість, а часом і відкриті прояви невдоволення з боку тих, хто в арабському світі вважає себе обділеним і заслуговуючим більш щедрої допомоги з боку тих, хто демонструє заможний спосіб життя. Не випадково тому арабські країни, компактно розташовані й характеризуються численними родинними ознаками, не можуть десятиліттями домовитися про створення загального ринку, укладанню митних угод, здійсненні спільних програм у різних областях, де з максимальною вигодою могли б матеріалізуватися закладені в арабській дійсності переваги, що несуть у собі винятково велику вигоду для досягнення економічного підйому в арабських країнах і забезпечення вимог їхньої національної безпеки.

У цілому арабський світ, як видно, переживає нелегкі часи. Багато хто його проблеми носять хронічний характер і не можуть бути переборені в доступному для огляду майбутньому. Інші проблеми мають тенденцію до нагромадження, у зв'язку з чим необхідність їхнього вирішення відкладається на більш віддалену перспективу, що, щоправда, навряд чи може означати можливість їхнього безболісного врегулювання. Реальні і потенційні труднощі, в умовах яких живе Арабський Схід, створюють могутнє негативне тло його розвитку, супроводжують будь-які зміни усередині конкретних арабських держав і на міжарабському рівні і перешкоджають досягненню оптимальних рішень у багатьох життєво важливих областях, породжуючи соціальну напруженість, консервуючи відсталість по багатьом параметрам і провокуючи суспільний протест.

Проте вже не раз арабські країни демонстрували своє уміння мобілізувати наявні ресурси і раціонально розпоряджатися ними, зібрано діяти в екстремальних ситуаціях, взагалі акумулювати творчу енергію для реалізації національних цілей, переборюючи дію несприятливих обставин і небажаних факторів.

Список використаної літератури

1. Багдасаров С.Б., Чавушьян А.Н.Военный и военно–экономический потенциал стран Ближнего и Среднего Востока // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

2. Данилов Л.И. Кто есть кто в Иорданском Хашимитском Королевстве. // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

3. Закария М.Г., Яковлев А.И. Нефтяные монархии Аравии на пороге XХI в.– М., 1998, 119 с.

4. Капитонов К.А. Ближний Восток в лицах // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

5. Ковтунов А.Г. Проблемы интеграции стран Магриба // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

6. Федорченко А.В. Экономика переселенческого общества (израильская модель) // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

7. Филоник А.О., Ахмедов В.М., Руденко Л.Н., Соловьева З.А., Ульченко Н.Ю. Рынки Ближнего Востока. // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)

8. Хамзин К.З. Водные ресурсы бассейна реки Иордан и арабо–израильский конфликт. // Материалы Х международной конференции «Ближний Восток: шаг в 21 век» (С-Петербург, 2004 г.)