Баланс рахунку показує певні активи, певні зобов'язання і певний власний капітал. За винятком другорядних відмінностей, баланс, що публікується банком, в цілому виглядає так само, як баланс будь-якого іншого ділового підприємства. Єдина своєрідна риса зведеного банківського балансу, полягає в тому, що значна частина пасивів представлена коштами, які належать виплаті на першу вимогу, тобто складають депозити, що є основою чекових розрахунків.
БАЛАНС АКАБ "УКРАЇНА" НА 01.01.96.(млн.крб.)
| АКТИВИ | на |
| 01.01.96. | |
| 1. Каса і коррахунок в НБУ - в національній валюті | 15035094 |
| - в іноземній валюті | 2747060 |
| 2. Кореспондентські рахунки в інших банках-в національній валюті-в іноземній валюті | 163212 4256426 |
| 3. Кредити надані, банком Всього | 55884158 |
| в т.ч. | |
| короткострокові довгострокові в іноземній валюті | 43500331 5514340 6869487 |
| 4.Міжбанківський кредит, наданий іншим банкам | 4428487 4079247 |
| 5. Цінні папери, паї, акції, придбані банком 6. Основні засоби та капіталовкладення банку 7.Дебітори 8. Інші активи | 14398627 9011641 66964243 0 |
| 9. Збитки | |
| ВСЬОГО АКТИВ | 176968186 |
| ПАСИВИ | |
| 1.Статутний фонд 2. Резервний фонд 3. Інші фонди банку 4. Кореспондентські рахунки інших банків-в національній валюті-в іноземній валюті | 3725099 1328426 19370197 293894 1769789 |
| 5. Розрахункові та поточні рахунки клієнтів у національній валюті 6. Депозити юридичних осіб 7. Внески громадян 8. Валютні рахунки | 2901719 1399209 2488584 9356847 |
| 9. Міжбанківський кредит, одержаний в інших банках 10. Кредити 11. Інші пасиви 12. Прибуток | 1369251 7864139 52941879 22159153 |
| ВСЬОГО ПАСИВ | 176968186 |
В умовах економіки, що розвивається, нові вклади фактично перевищують вилучення з даного банку. Однак ситуація міняється щодня, щотижня, щомісяця. Сума вилучень протягом певного періоду може випадково і перевищити вклади. З огляду на це банкіри тримають певну суму касової наявності у своїх сейфах і "резервні депозити" — в центральному банку.
Як правило, касові гроші в сейфах банків та їхні резерви в резервному банку являють собою лише невелику частину акумульованих ними депозитів. Ця частина визначається не тільки розумною обережністю, але й законодавчими вимогами. Той самий математичний закон великих чисел, який робить можливим страхування життя, забезпечує становище, коли чим більший банк і більше число незалежних вкладників, тим меншою повинна бути частка касової наявності.
Комерційні банки та інші депозитні установи зобов'язані зберігати у вигляді готівки або депозитів у центральному банку встановлені законом резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх зобов'язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини. Резерви насамперед служать засобом контролю керівними кредитно-грошовими установами можливостей комерційних банків щодо кредитування.
Кількість, на яку дійсні резерви перевищують потрібні резерви, називається надлишковими резервами. Резерви комерційного банку є активами для комерційного банку, але пасивами для центрального банку, що їх тримає.
Здатність окремого комерційного банку створювати гроші через кредитування залежить від розмірів його надлишкових резервів. Іншими словами, комерційний банк може давати в позику лише суму, що дорівнює сумі його надлишкових резервів. Він обмежений таким чином, оскільки чеки, виписані позичальником, скоріше за все будуть вкладені в інший банк, що призведе до втрати частини резервів і рахунків кредитуючого банку в розмірі позики, яку він видав.
Система комерційних банків в цілому може надавати позику, що в декілька разів перевищує її надлишкові резерви, оскільки банківська система не може втрачати резервів, хоча індивідуальні банки можуть поступатися резервами іншим банкам у системі. Число, що помножує позику банківської системи, обернено пропорційне резервній нормі. Процес багаторазового розширення кредитування є оборотним.
Банкір має дві цілі, що суперечать одна одній. Одна ціль -прибуток. Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вони надають кредити і купляють цінні папери. Ці два пункти - основні активи, що приносять доход комерційним банкам. З другого боку, комерційний банк повинен прагнути до безпеки. Для банків безпека забезпечується ліквідністю, зокрема такими ліквідними активами, як наявність і надлишкові резерви. Банки повинні стежити, щоб вкладники переводили свої поточні рахунки в готівку.
Але може статися так, що чеків, пред'явлених банку до оплати, буде більше, ніж пред'явлених до оплати ним самим, внаслідок чого станеться відплив резервів. Тому банкіри прагнуть балансу між обережністю і прибутками. Досягнутий компроміс визначає відносний розмір активів, що приносять доходи, які протистоять активам високоліквідним.
Здатність банківської системи створювати гроші грунтується на передумові, згідно з якою комерційні банки готові використати свої можливості створення грошей з допомогою кредитування, а сім'я і підприємства готові позичати. Насправді здатність банків давати позики на основі надлишкових резервів циклічно міняється, і в цьому криється причина державного контролю за грошовою пропозицією з метою забезпечення економічної стабільності.
Коли економіка процвітає, можна сподіватися, що банки розширять кредит до максимуму своїх можливостей. Це пояснюється тим, що позики є активами, які приносять відсоток, і ймовірність того, що позичальники не повернуть позику в цей час незначна. Але грошова пропозиція суттєво впливає на сукупний попит. Кредитуючи і тим самим створюючи гроші в кількості, що дорівнює їхнім максимальним можливостям, в період процвітання комерційні банки можуть сприяти надмірному сукупному попиту і виникненню інфляції.
Навпаки, коли економіка вступає в фазу депресії, банкіри спішно беруть назад свої пропозиції про позики, прагнучи безпечної ліквідності (надлишкових резервів), навіть якщо для цього треба пожертвувати потенційним доходом від відсотка. Банкіри можуть побоюватися великомасштабних вилучень вкладів наляканими споживачами і мати сумнів у здатності позичальників виплачувати позики.
Загальновідомо, що в період спаду банки можуть знижувати грошову пропозицію, скорочуючи кредитування. Така протидія грошовій пропозиції має тенденцію стримувати сукупний попит і посилювати спад. Таким чином, від банкірів, що намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змін грошової пропозиції, які посилять циклічні коливання. Саме з цієї причини центральний банк повинен мати у своєму розпорядженні певні політичні засоби, призначені для керування грошовою пропозицією в антициклічному, а не проциклічному напрямі.
З метою протидії різкому спаду виробництва і стримування інфляції в Україні необхідно форсувати перетворення Національного банку в центр проведення грошово-кредитної політики, регулювання і контролю за діяльністю комерційних банків. Національний банк України має регулювати грошовий обіг за допомогою активних операцій на відкритому ринку: адекватного руху банківської облікової ставки (вище за рівень інфляції); відповідних вимог до рівня обов'язкових резервів.
Таким чином Центральний банк (Національний банк України) має основну функцію: він здійснює контроль за грошовою масою і кредитом в економіці. Якщо економічна активність погіршується, центральний банк буде намагатися збільшувати грошову масу і кредит. Але якщо видатки стають загрозливо надлишковими, в результаті чого зростають ціни і з'являється багато вільних робочих місць, тоді центральний банк буде робити все можливе, щоб скоротити грошову масу.
До методів, за допомогою яких центральний банк діє на сукупні видатки, належать такі:
— вжиття заходів, спрямованих на скорочення банківських резервів;
— п'ятикратне скорочення сукупних банківських грошей (тобто сукупних безстрокових депозитів), зумовлене скороченням кожної грошової одиниці банківських резервів;
— скорочення сукупної грошової маси, яке звичайно веде до зменшення обсягу кредиту. Це означає його більшу дорожнечу і меншу доступність. Зменшення грошової маси зумовлює зростання норми відсотка;
— поступове скорочення приватних і державних інвестицій, викликане подорожчанням і зниженням доступності кредиту;
— тиск на кредит та інвестиційні видатки, що знижує вплив на витрачання доходу, ціни і зайнятість.
Центральний банк може впливати на здатність банківської системи до створення грошей за допомогою таких інструментів: операції на відкритому ринку, зміна резервної норми, зміна облікової ставки.
Операції на відкритому ринку здійснюються у вигляді купівлі і продажу державних облігацій центральним банком на відкритому ринку, тобто шляхом купівлі і продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому.
Найважливіший аспект цієї операції полягає в тому, що, коли центральний банк купує цінні папери у комерційних банків, резерви — а водночас і здатність до кредитування — комерційних банків зростають.
Вплив на резерви комерційного банку буде, по суті, такий же, якщо центральний банк куплятиме цінні папери просто у населення. Хоча існує невелика різниця між купівлею центральним банком цінних паперів у комерційних банків і в населення. Якщо всі комерційні банки з самого початку знаходяться на межі вичерпання кредитних можливостей, то придбання центральним банком облігацій у комерційних банків збільшить фактичні і надлишкові резерви комерційних банків на всю суму купівлі облігацій. З іншого боку, купівля облігацій центральним банком у населення теж збільшує фактичні резерви, але разом з тим збільшує і поточні рахунки. Однак в обох операціях загальний результат однаковий: коли центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, то резерви комерційних банків збільшуються. Якщо банки дають у позику свої надлишкові резерви, пропозиція грошей у країні зростає.