Смекни!
smekni.com

Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості в будівництві (стр. 2 из 4)

· здійснюють будівельні роботи на тій самій території, на якій експлуатуватимуть побудований об'єкт, тобто без його переміщення від виконавця до покупця;

· здають об'єкти замовникам, як правило, на місці їхнього спорудження у присутності відповідної комісії;

· частково змушені вдаватися до залучення позикових коштів, у зв'язку з повільним обігом власних через тривалий операційний цикл будівництва великих об'єктів.

Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості в будівництві

Всі витрати будівельного підприємства поділяються на такі, що включаються до собівартості будівельної продукції та ті, що включаються до витрат періоду. Основним завданням бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості будівельної продукції є облік обсягу виконаних робіт та наданих послуг і контроль за виконанням бізнес-плану по цих показниках; облік фактичних витрат на виробництво продукції та контроль за використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів, за дотриманням установлених кошторисів по окремих статтях накладних витрат; калькулювання собівартості будівельної продукції і контроль за виконанням бізнес-плану по собівартості; виявлення результатів діяльності структурних підрозділів будівельного підприємства по зниженню собівартості будівельних робіт; виявлення резервів зниження собівартості будівельних робіт.

При обліку виробничих витрат на зведення споруд, пускових комплексів і будівельних об'єктів важливе значення має вибір об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. Об'єкти калькулювання будівельного субпідрядного підприємства відображені на рис. 1.

Рис. 1. Об'єкти калькулювання в будівництві

У генпідрядника калькуляційним об'єктом є весь пусковий комплекс, окрема черга підприємства або будівельний об'єкт.

Облік витрат виробництва організовується відповідно до вимог калькуляції. Тому групування виробничих витрат доцільно здійснювати в розрізі об'єктів калькулювання. В цьому випадку об'єкти обліку співпадуть з об'єктами калькулювання. Крім того, (перед обліком виробничих витрат постають й інші завдання. Зокрема, облік, здійснюючи контрольні функції, повинен надавати своєчасну інформацію про раціональність і доцільність здійснюваних витрат. Це досягається групуванням витрат не тільки за калькуляційними об'єктами, але і за виконавцями. Отже, об'єктами обліку виробничих витрат можуть бути види робіт, а також окремі сторони виробничого процесу, що характеризуються однорідними витратами, у межах яких групуються витрати. Так, з метою контролю рівня витрат, об'єктами обліку вважаються витрати на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів, накладні та інші витрати.

Іноді через велику кількість невеликих об'єктів ускладнюється пряме віднесення витрат до собівартості кожного будівельного об'єкту. В цьому разі об'єктом обліку стає група однорідних будівельних об'єктів.

При організації обліку, якщо об'єкти обліку відповідають об'єкту калькулювання або є; частиною калькуляційного об'єкту, забезпечується більш точне визначення їх собівартості. Укрупнення об'єктів обліку витрат породжує умовні способи розподілу витрат. Тому важливо знайти той ступінь деталізації витрат, який, не ускладнюючи первинний облік, забезпечував би достовірність фактичної собівартості продукції.

Проте в будівництві, навіть у тих його підгалузях, де яскраво виражене індивідуальне виробництво, збіг об'єктів обліку та об'єктів калькулювання може бути лише відносним. Справді, при групуванні витрат за будівельними об'єктами виробничі витрати враховуються не тільки за ними, але і за призначенням: витрати на утримання й експлуатацію будівельних машин і механізмів, накладні витрати тощо. Крім того, при участі в будівельних роботах одного або декількох підрозділів підприємства облік ведеться за виконавцями, тобто фактично тут об'єкти калькулювання більші за об'єкт обліку. Але після заключних бухгалтерських записів по рахунках (закриття збірно-розподільчих рахунків) і узагальнення витрат різних виконавців об'єкт обліку буде збігатися з об'єктом калькулювання. У виробництвах по ремонту будівель і споруд при великій кількості об'єктів, що ремонтуються, обліковий об'єкт більший калькуляційного, тому що об'єднує витрати, які відносяться До декількох калькуляційних об'єктів. Тут поточний облік організовується за! сукупністю однотипних об'єктів, що ремонтуються однією ділянкою або бригадою. Часто до облікових груп входять усі будівельні об'єкти одного замовника, які істотно відрізняються за рівнем витрат, або всі об'єкти однієї ділянки та організації в цілому незалежно від різнотипності об'єктів. Такий облік призводить до перекручування фактичної собівартості окремих будівельних об'єктів.

Калькуляційною одиницею є величина, прийнята для вимірювання виконаного однорідного обсягу робіт або виготовленої продукції. У будівництві при обчисленні одиничної фактичної собівартості застосовуються: квадратний метр корисної площі, кілометр дорожнього шляху, трубопроводи, кубічний метр ємності, об'єму, одиниця потужності промислового цеху тощо.

Сукупність об'єктів можна об'єднати за різними характеристиками, за умови їх однакового призначення, наприклад, різноповерхові житлові будинки, з різних матеріалів тощо. Обчислення середньої собівартості одного квадратного метру корисної площі таких різнорідних об'єктів дозволить виявити більшу кількість факторів, що впливають на рівень витрат, зокрема зміни планової структури житлового будівництва, тенденції зміни собівартості різних типів зведених будівель.

В будівництві використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої будівельним підприємством з урахуванням конкретних умов) і фактичної (реально сформованої на будівельному майданчику) собівартості будівельно-монтажних робіт.

До виконання будівельних робіт складається проект, який крім технічної документації містить економічну частину - кошторис, який є розрахунком собівартості будівництва об'єкту на основі встановлених норм.

Кошторисна вартість - це сума кошторисної собівартості та кошторисного прибутку (планових накопичень). Таким чином, собівартість замовлення (проекту) оцінюється ще до початку робіт.

Вона є базою для розрахунку планової собівартості і дозволяє будівельному підприємству прогнозувати рівень своїх майбутніх витрат, а замовнику оцінити межі (максимальну вартість об'єкту), в яких може здійснюватися торг при укладанні договору з будівельним підприємством.

Планова собівартість будівельно-монтажних робіт є прогнозною величиною витрат конкретного будівельного підприємства на виконання певного комплексу будівельно-монтажних робіт. Інакше кажучи, планова собівартість визначає величину витрат на виконання робіт в установлені договором строки будівництва при раціональному та ефективному використанні реально існуючих в розпорядженні будівельного підприємства будівельних машин, механізмів та інших технічних, матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, дотриманні правил технічної експлуатації основних засобів та забезпечення безпечних умов праці.

При відсутності калькулювання планової собівартості будівельних об'єктів обчислюється планова собівартість будівельно-монтажних робіт в цілому по будівельному підприємству. З цією метою визначається рівень рентабельності (у відсотках) будівельно-монтажних робіт: відношення планового прибутку до кошторисної вартості запланованого до виконання обсягу робіт з об'єктів, що підлягають здачі в плановому періоді. Різниця між плановим рівнем рентабельності і відсотком планових накопичень приймається за плановий рівень зниження кошторисної собівартості. Цей відсоток зниження собівартості поширюється на весь обсяг будівельно-монтажних робіт.

Для забезпеченні запланованого рівня зниження кошторисної собівартості розробляються організаційнр-технічні заходи, іншими словами, встановлюються можливості зниження витрат виробництва за рахунок зміни планового обсягу і ! структури будівельно-монтажних робіт, росту продуктивності праці, більш економного використання матеріалів, зменшення транспортних і заготівельно-складських витрат, поліпшення використання машинного парку, підвищення змінності роботи, скорочення простоїв. Таким чином, визначається рівень зниження кошторисної собівартості по окремих статтях витрат, передбачених кошторисом. Але оскільки частина витрат будівельного підприємства відшкодовується забудовником понад договірної кошторисної вартості, то для дотримання співставленості з фактичними витратами планова собівартість повинна включати суми компенсацій і пільг.

Планова собівартість фактично виконаного обсягу будівельно- монтажних робіт розраховується також шляхом коригування кошторисної собівартості робіт, виконаних власними силами, за тим же плановим відсотком зниження кошторисної собівартості та з додаванням фактично відшкодованих сум компенсацій. Аналогічно доводяться до планового розміру кошторисні суми кожної статті витрат, але тільки по будівельному підприємству в цілому. При цьому зберігаються усередненість і умовність запланованих витрат.

Порядок і методи планування собівартості кожне будівельне підприємство може встановлювати самостійно, виходячи з умов своєї діяльності. При цьому планова собівартість робіт може розраховуватися як за окремими об'єктами, так і за підрядними договорами і на виробничу програму в цілому.