- перешкодити встановленню вільних ринкових цін, штучно
викликаючи їх зростання або падіння;
- розподіляти ринки збуту або джерела постачання. Недійсними
є ніякі зобов'язання, угоди або умови договору, що належать до
обмежувальної ділової практики.
( Частину сьому статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) За дії, які прямо призводять до
встановлення монополії у будь-якій галузі зовнішньоекономічної
діяльності або за систематичні дії, які мають на меті
встановлення такої монополії (за винятком випадків, зазначених у
частинах другій і четвертій цієї статті), держава або інші
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність
згідно з цим Законом та антимонопольним законодавством
Української РСР.
( Частину восьму статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) У разі, якщо існування монополії у будь
якій галузі зовнішньоекономічної діяльності спричиняється до
існування монополії на виробництво відповідних товарів, до
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які є монополістами,
застосовуються норми антимонопольного законодавства Української
РСР на підставі монополізації відповідної галузі виробництва.
Стаття 21. Державне замовлення
Державні органи управління України та місцеві Ради
народних депутатів України мають право розміщувати, як
правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво,
експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні
замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі,
які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що
укладаються між цими суб'єктами та державним замовником.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються
рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення
конкурсу на розміщення державного замовлення.
Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність
та аудит суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
( Назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть
бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій,
а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної
статистики України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку і
звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом
України "Про підприємства в Україні".
Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності користуються планом
рахунків та інструкцією про його використання, що діють на
території України, та відповідними змінами і доповненнями,
які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно
визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної
діяльності, запроваджують відповідні субрахунки.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відображають цю
діяльність та її результати у своїй річній фінансовій звітності
окремо зазначеними показниками:
- у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти
(активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, -
товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) -
кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;
- у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються
виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У
додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться
необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної
діяльності.
Державній податковій інспекції, крім річного фінансового
звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на
імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що
слідує за звітним. Національному банку України (або за його
дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України)
надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини
виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15
числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на
одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та їх платоспроможність згідно з
умовами письмових угод про кредитування.
Забороняється вимагати подання статистичної звітності з
порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не
передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній
основі органам державного управління або правоохоронним органам на
їх вимогу у встановленому законами України порядку.
Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної
у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, здійснюється уповноваженими на це незалежними
аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних
актів, які регулюють аудиторську діяльність на території
України. ( Частина дев'ята статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її
компетенцією не частіше одного разу на рік.
Стаття 23. Інформаційне забезпечення
зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї
діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.
Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається
згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційної таємниці, визначаються згідно із
Законом України "Про підприємства в Україні".
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших
нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що
регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються
зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та
установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно
публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України,
причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх
офіційної публікації. Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної
діяльності має право на безпосереднє одержання інформації від
державних органів, які на вимогу суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності зобов'язані на оплатній основі оперативно надавати їм
повні офіційні тексти нормативних актів.
Зведення фактичної інформації про зовнішньоекономічну
діяльність здійснює Державний комітет по статистиці (Держкомстат)
України на основі даних, що надсилаються в обов'язковому
порядку органами, які здійснюють державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності (фінансові органи, органи
державного митного контролю, Національний банк України та інші).
За результатами кожного року Держкомстат України
повинен складати і видавати статистичні відомості у внутрішніх та
у світових (зовнішньоторговельних) цінах про стан і структуру
зовнішньоекономічних зв'язків України.
Міністерство фінансів України складає відомості про
стан і структуру зовнішньоторговельного і платіжного балансів,
розрахунковий баланс, баланс зовнішньої заборгованості та про
золотовалютні резерви України.
Держкомстат України, крім видання статистичних
збірників про зовнішньоекономічну діяльність, зобов'язаний
ознайомлювати суб'єктів цієї діяльності з інформацією, яка є в
його розпорядженні, відповідно до цієї статті.
Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші
суб'єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що
становить комерційну таємницю суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, не мають права розпорядження такою інформацією без
дозволу відповідних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і
несуть за це відповідальність згідно з цим та іншими законами
України.
Р о з д і л III
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 24. Спеціальні економічні зони
На території України можуть запроваджуватись спеціальні
економічні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон
встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України
про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремого закону
України для кожної з таких зон.
Стаття 25. Інші спеціальні правові режими
зовнішньоекономічної діяльності
Україна може укладати з державами, які мають спільні з
Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонні
та/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі
взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу
(прикордонна, прибережна торгівля та інші) і передбачають
пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України та суб'єктів господарської діяльності цих держав у
відносинах з ними.
Р о з д і л IV
ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ
З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ
МІЖУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 26. Економічні відносини України
з іншими державами
Економічні відносини України з іншими державами
регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами